Зразок роботи
Зміни, звичайно, утруднили положення людей похилого віку , але традиційний тип сім'ї зберігся, а сім'я не лише спізнюється за розвитком подій і змінами, але і без допомоги держави не в змозі вибратися з економічних труднощів. Тенденція традиціоналізації сім’ї похилого віку в патріархальному значенні, закріплення за жінкою ролі матері, хранительки вогнища і обмеження її функцій веденням домашнього господарства, а ролі батька як годувальника і добувача мають вимушений характер і обумовлені соціальною адаптацією сім’ї похилого віку до зовнішніх соціальних умов.
У нашому дослідженні ми використовуємо сімейно-центричний підхід, т. до. саме одне із завдань сім'ї як соціальної спільності - це соціальна адаптація людини до умов, що міняються. В українському суспільстві сталася зміна позицій у взаємодії суспільства, сім'ї і індивіда. Якщо до реформ в основі піраміди знаходився індивід, а згори суспільство, то сьогодні індивід вгорі, а суспільство в нижній частині піраміди; сім'я зберегла своє центральне місце, будучи такою, що вирішує протиріччя силою між соціумом і індивідом, тобто сім'я сполучає дитинство, батьківство і шлюб. Усе різноманіття підходів вивчення сім'ї об'єднує через угрупування їх по напрямах: соціально-психологічному, філософському, історичному. Ми використовуємо комплексний, виробничий підходи, засновані на специфіці розподілу позицій людей похилого віку подружжя; еволюційний, синергетичний підходи та сім'їцентристський підхід з позиції теорії організацій, який розглядає сім'ю як систему.
Самозниження функцій сім'ї і її структури характеризує стратегію негативної адаптації до соціально-економічних реформ. Суб'єктно-центристський метод ставить в центр саму сім'ю, проблеми, що відбуваються з сім'єю, у тому числі сім'єю похилого віку. Такий підхід обумовлений тим, що сім'я - головна ланка для задоволення основних потреб людини на мікро- і макрорівнях організації, саморегулювання сім'ї, її цінностей, соціальних ролей, норм, звичаїв, традицій, статусів.
Синергетичний підхід до дослідження сім'ї є основою, сім'ї, що дозволяє розглядати соціальну адаптацію, до сучасних умов, і означає зміну акцентів вивчення сім'ї; переоцінку моделей сім'ї; розширення сфери повноважень сім'ї в здійсненні соціального контролю; контроль пріоритетів діяльності в інтересах сім'ї; повернення сім'ї функцій накопичення приватної власності і передачі її у спадок; проголошення позасімейних цінностей залежними від сімейних; формування престижу сім'ї як соціального інституту, а членство в ній розглядається як первинна цінність.
Таким чином, на основі системного аналізу, інституціонального, структурно-функціонального, діяльнісного, синергетичного, комплексного, сім’їцентристського (суб'єктно-центристського) підходів і теорії організації може бути розглянута соціальна адаптація сім’ї похилого віку, що відповідає сучасним уявленням про її самопочуття, стан, функціонування, трансформацію до сучасних умов українського суспільства.
Специфіка власного соціологічного підходу до аналізу сім’ї похилого віку полягає в її системному, комплексному дослідженні в якості одного з ключових інститутів суспільства. Соціологічний підхід відрізняє концептуальність, системність, що припускає акцент на структурі сім’ї похилого віку, побудові типологий сімей похилого віку. У рамках цього підходу особлива увага приділяється аналізу функціонально-ролевого набору сім'ї, підлягає детальному вивченню зовнішнє, соціокультурне, соціально-економічне середовище. І, нарешті, необхідно підкреслити, що соціологічний підхід акцентує увагу на проблемі змін, трансформації сім’ї похилого віку на різних етапах розвитку суспільства. Саме у опорі на методологічні підстави цього підходу буде надалі побудовано це дослідження.
Сім'ї похилого віку відносяться в більшості своїй до малозабезпечених (це наслідок трансформації українського суспільства). Така сім'я розглядається в якості об'єкту допомоги, що вимагає певних матеріальних і особових витрат. Сім’я похилого віку стає замкнутою, більше улаштованою до приватного життя. Серед головних проблем виділяються здоров'я і матеріальна забезпеченість. Сім’я похилого віку більше центрується на внутрішніх побутових проблемах: дачно-городних, дітей - онуків. По розряду подружніх стосунків виділимо наступні типи людей похилого віку подружжя. Перший тип - це однодумці, значущі один для одного, помічники, друзі, що створюють комфорт, духовно близькі співрозмовники. У такої подружньої пари схожість позицій, звичок, стратегій поведінки, повсякденних практик. Така прихильність подружжя один до одного підвищує адаптацію їх до трансформації суспільства і виконує захисну функцію, рятує від кризових ситуацій. У ній воєдино пов'язано минуле, сьогодення і готується майбутнє, що полягає в подоланні труднощів сьогодення і в русі вперед. Сім’я похилого віку уважне налагоджені один на одного.
Інший тип - це конфліктна гармонія, в якій сім’я похилого віку спілкується, при цьому трохи конфліктуючи, часто з гумором, але не напружено. Насправді люди розуміють і люблять один одного, намагаються пом'якшити зіткнення, запрошуючи онуків, згадуючи приємне, прощаючи один одного, піклуючись про близьких, намагаючись приготувати що-небудь смачне, допомогти один одному, намагатися пом'якшити подружні стосунки (чоловік - виробник сенсу, жінка - носій сенсу). Інший тип – сім’ї похилого віку, яке холодне один до одного, як системи, що відокремилися. Відбувається атомізація, роз'єднаність і дистанційованість в сім'ї. Існує тип конфліктної сім'ї по формулі "стимул - реакція", яка проявляється в тотальній критиці, агресивності, постійних атаках один на одного. Таке відбувається в результаті нереалізацииії один одного в сім'ї, життя, а переживання, пов'язані з цим, задають тон усім конфліктам. Тут необхідно сказати про "подружній ресентименте" який, за вченням М. Шелєра121, діє як "душевний динаміт" "повільно діюча отрута душі", тобто це негативне переживання як прояв безсилля, ненависті і інших реакцій негативного толку. Ресентимент виникає як заздрість на ту сферу міжособових стосунків, в якій багатство, краса, удача, кар'єра, інтелект і інші якості одного з подружжя викликають почуття суперництва. Позначена ситуація конфліктних сімей може бути пов'язана з вимушеною конкуренцією зі свекрухою, тещою, що ініціюється сліпою любов'ю. Конфлікт викликає також причини інтимного характеру, такі як погана сумісність подружжя.
Останній тип людей похилого віку подружжя - це подружжя, що доживає за інерцією свій вік. Таким чином, виявлені типи людей похилого віку подружжя висвічують цінність шлюбу, значущість і специфічність цінностей в похилому віці, які є ключовими в плані соціально психологічною підтримкою і допомогою, активно впливають на процеси соціальної адаптації людей похилого віку подружжя в умовах трансформації українського суспільства, соціально-економічних і культурних змін. Усі типи людей похилого віку подружжя є формою адаптації до трансформаційних умов суспільства, а існуюча при цьому сім'я стає сім'єю трансформаційного проміжного типу, що поєднує в собі правила і норми традиційної сім'ї, де є неформальні обмеження і сучасного типу, де є індивідуальні обмеження. Таким чином, аналіз методологічних підходів до дослідження сім’ї похилого віку в епоху трансформації обумовлений чинниками, пов'язаними з соціокультурними, етнокультурними, регіональними і соціально-економічними особливостями розвитку України, що ґрунтуються на цивілізаційних особливостях розвитку українського суспільства.
