Технології соціальної роботи з бездомними людьми (ID:131904)

Системні соціально-економічні перетворення українського суспільства останніх двадцяти років призвели до змін соціальної структури, зокрема - до зростання бідності та соціальних нерівностей. Одним із проявів бідності в сучасному українському суспільстві є бездомність. Бездомність – актуальна проблема майже всіх великих міст. Проблема бездомних в Україні була масштабною, отже, актуальною, завжди. Змінювався лише рівень уваги держави до людей, що втратили свій дім, роботу, друзів і близьких. Як правило, обговоренням теми допомога держави і закінчувалася. За роки незалежности нашої держави ставлення суспільства до проблеми бездомности пройшло серйозну трансформацію: від подиву, осуду, нерозуміння до нагальної потреби допомагати громадянам, які переживають найгострішу кризу – соціальну ізоляцію. На сьогодні немає точних даних щодо кількості бездомних громадян в Україні, спеціальні дослідження цієї проблеми не проводились. Однак потрібно зазначити, що в країнах, де підрахунок кількості бездомних громадян був проведений, говорити про точні цифри також неможливо. Соціально-демографічна структура бездомних досить строката. За оцінками експертів в Україні нараховується близько 30 тис. бездомних, із них у столиці – 3,5 тис, але є підстава вважати, що ця цифра дуже занижена, якщо тільки за деякими даними в Одесі їх приблизно 20 тис, у Луганську 15 тис. Більшість – працездатного та репродуктивного віку, третина бездомних – жінки. Щодо первинного визначення безпри-тульності, то це відсутність у людини прав на житлове приміщення, яке вона могла б використовувати як постійне житло і в якому могла б зареєструватися за місцем проживання. Існує також думка, що бездомною слід вважати будь-яку особу, яка спить просто неба або звернулась до притулку для бездомних.