Зразок роботи
ВСТУП
Соціальна робота, будучи спрямованою на різноманітні потреби людей, які потрапили у складні життєві обставини, та активізацію потенціалу їх життєдіяльності у своєму функціонуванні не може обійтися без масиву знань, акумульованих у психології - науці про закономірності, процеси, форми психічної діяльності людини.
Однак, для соціальної роботи важливі знання не лише про закономірності людської особистості, а й про її особливості, які залежать від конкретних умов соціальної ситуації, розвитку, життєдіяльності, фаху, віку, статусу в групі й у системі міжособистісних стосунків, норм, що визначають правила поведінки, особливостей соціально-психологічної адаптації.
На даний час перед практичними психологами постає завдання пошуку нових ефективних діагностичних та психокорекційних методів. Одним із таких методів є танець. На сьогоднішній день традиційним є використання танцю як засобу вираження емоцій, зняття психологічної напруги, покращення емоційного стану, стимулювання творчої активності тощо.
Над питанням єдності душі та тіла працювало багато авторів: З.Фрейд,
А.Адлер, В.Райх, К.Юнг, А.Лоуен, Ф.Перлз, М.Фельденкрайс, Ф.Александер, А.Янов та багато інших. Вони пишуть про вплив почуттів на наші тілесні функції та навпаки, коли наші фізіологічні зміни впливають на психіку. Про позитивний конструктивний потенціал танцювальної терапії, впритул до протиставлення її психотерапії вербальній, сказано вже достатньо багато. Справедлива наголошується, що використання методів танцювально-рухової терапії, відкриваючи тілесний та емоційний досвід й, посилюючи здатність пацієнта до вербалізації (почуттів, тілесних відчуттів), дає передумови для використання власне вербальних методів психотерапії. Емоції, що звільняються й інтенсифікуються танце-терапевтичними прийомами, можуть підтримуватись та успішно пропрацьовуватись надалі, в ході інших видів терапії, що забезпечує послідовність терапевтичного процесу. Танець є одним з найдавніших способів вираження людиною своїх почуттів та емоцій. Він зародився на самому ранньому етапі існування людства. Танець поєднує в собі фізичну, психічну і естетичну діяльність.
Він здатний виражати цілу гаму людських емоцій і активно використовується в сучасній терапії. При цьому у вільному русі та імпровізації відбувається спонтанне вивільнення почуттів. Рухи танцю є своєрідним засобом комунікації.
Актуальність теми танцювально-рухових методів терапії обумовлена підвищеним інтересом людей до різноманітних видів танцю, що вплинуло на збільшення числа практикуючих психологів, котрі використовують в своїй роботі різноманітні види танцювальної терапії та їх складові. Поступово розширюються й у сфери застосування танцювально-рухової терапії. На даний час вона може використовуватись як допоміжний чи основний метод корекції в групах дітей та підлітків в санаторно-курортних умовах, при корекції стосунків у подружніх парах, для соціально-психологічного й рухового тренінгу осіб з різними порушеннями чи в реабілітаційному періоді.
Об’єктом курсової роботи є танцювально-рухова терапія як метод сучасної психотерапії та її вплив не емоційний стан особистості.
Предметом є умови й особливості використання танцювально-рухової терапії; емоційний стан особистості в процесі танцювально-рухової терапії.
Мета даної роботи - полягає у детальному ознайомленні з методом танцювально-рухової терапії та можливими сферами її використання.
Завдання даної роботи:
- проаналізувати літературні джерела щодо теми та пи¬тань, які розглядаються в курсовій роботі;
- розкрити основні принципи, цілі та завдання танцювально-рухової терапії;
- розкрити змістовні характеристики емоційних станів особистості;
- визначити основні аспекти використання та описати основні методичні прийоми роботи танцювальнорухової терапії з різними категоріями клієнтів.
Гіпотеза дослідження: сформованість умінь проведення танцювально-рухової терапії у майбутніх соціальних підвищить рівень відповідних психологічних та педагогічних умов їх підготовки.
Методи дослідження. Розв’язання завдань здійснювалося за допомогою теоретичного аналізу й узагальнення літератури за темою курсової роботи.
Наукова новизна курсової роботи полягає у тому, що була здійснена спроба дослідити методи проведення танцювально-рухової психотерапії у сфері соціальної реабілітації.
Теоретичне і практичне значення дослідження. Теоретичні засади курсової роботи розкривають поняття та сутність методів танцювальної психотерапії, а практичне значення вказує на можливість використання даної терапії під час роботи соціального працівника.
ВИСНОВКИ:
На мій погляд, мета та завдання моєї курсової роботи досягнута. В даній роботі я змогла встановити особливості методів танцювальної психотерапії в роботі з різними категоріями клієнтів, а також з’ясувала технології використання їх у практиці соціальної роботи.
Соціальна робота в сучасному психологічному розумінні являє собою нерозривний зв'язок з психологією, а також широке використання психологічних процедур. Психологія складає істотну частину змісту теорії і практики соціальної роботи, бо об’єкт соціальної роботи - індивід або група індивідів, володіють певними психологічними особливостями, які необхідно враховувати в процесі роботи з ними.
Отже, танцювально-рухова терапія – це один із сучасних методів психотерапії, який використовує рух і танець як головні стимулятори психотерапевтичної роботи. Це достатньо молода галузь психотерапії, один із творчих інструментів, який знаходить все більш широке використання в терапевтичній роботі. Практика проведення танце-терапії показує, що людина – дуже складна істота, й терапія вбачається, головним чином, як робота з розвитку ментальних уявлень.
Танце-терапія виступає в двох формах: індивідуальній та груповій. Індивідуальна форма – це дослідження клієнтом за допомогою терапевта спектру своїх рухів, завдяки чому розкриваються невиражені емоції, котрі були заблоковані в тілі, та засвоєння нових рухів, як заміна старих неадекватних форм поведінки. Групова форма – це процес танцювально-рухової терапії заснований на тому, що терапевт направляє спонтанність рухів клієнтів, розвиває їх.
Танцювально-рухова терапія виходить з припущення, що рух і танець відображають як внутрішньо психічну динаміку людини, так і її міжособистісний стиль спілкування. Тому, зміни, що досягаються через рух і танець, призводять також до перевтілення й розвитку особистості людини, покращенню Ії емоційного самопочуття та більш зрілого способу побудови міжособистісних стосунків. Танцювально-рухова терапія сприяє глибинному самопізнанню, вираженню та інтеграції почуттів, психотілесній інтеграції. Танцювально-рухова терапія може використовуватись в роботі з людьми різного віку, як з різноманітними психологічними труднощами, так і зацікавлених у самопізнанні та внутрішньому розвитку. Танцювально-рухова терапія може проводитися в індивідуальній, сімейній та груповій роботі, в проведенні тренінгів та семінарів. Основна задача танцювально-рухової терапії – отримання відчуття усвідомленості власного “Я”. Люди звертаються до танцювально-рухової терапії, тому що вони, будучи відстороненими від тіла, не почувають себе інтегрованими.
Танцювально-рухова терапія, як область психотерапії, - величезна. Вона не має обмежень за віком та нозологією. Обмеженням є лише обмеження самих терапевтів (тобто залежить від їх спеціалізації). В Україні танцювально-рухова терапія спочатку розвивалася як різновид груп особистісного розвитку. В даний час спектр її використання значно розширився: існує сімейна терапія, є дитячі групи розвитку творчих здібностей, комунікативних навичок і т.ін., групи реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями, тощо.
Отже, можливості танцювально-рухової терапії досить широкі. До того ж існує можливість синтезу з методами інших напрямків, а кожен терапевт унікальний як особистість і тому привносить в свою роботу щось індивідуальне та неповторне. Дуже важливим моментом є також те, що танце-терапія допомагає знаходити ресурси в своєму тілі, навчитися їх використовувати. Ефективність танцювально-рухової терапії полягає також у тому, що цей метод є цілісним, він поєднує емоції, розум та тіло людини, впливаючи на всі ці наріжні напрямки. Тому слід звернути свою увагу на цей новий та перспективний вид терапії, це стосується як практикуючих психологів (котрі цікавляться новими прогресивними видами терапії), так і клієнтів – людей, які хотіли б покращити якість свого життя.
Магістр