Магістерська: Особливості соціальної роботи з малозабезпеченими сім'ями (ID:270230)

ВСТУП Економічні перетворення, що відбуваються на сучасному етапі становлення української державності, а також процеси демократизації та розбудови громадянського суспільства супроводжуються змінами в соціальній сфері, соціальній політиці, діяльності різних соціальних інститутів, щодо соціального захисту сім'ї. Нові суспільні відносини значною мірою впливають на її становлення. Розвиток сім'ї базується на інтеграції зусиль, засобів і можливостей різних державних і неурядових організацій на всіх рівнях. Сучасна парадигма соціальної роботи, яка базується на інтегрованому підході, спрямована на координацію, ефективність і продуктивність соціальних послуг для сімей. Сім’я є прикладом унікального поєднання різнопланових збалансованих характеристик. Саме завдяки здатності до врегулювання вона є найгнучкішим елементом соціальної структури, здатним швидко реагувати на внутрішні та зовнішні впливи [17]. Тому під впливом кризових явищ сім’я опиняється перед низкою проблем економічного, соціального плану. На рівні з різноманітними проблемами сучасної сім’ї найгострішою виступає її низька матеріальна забезпеченість. Малозабезпеченою сім’єю вважається сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї [8]. У ситуації низької матеріальної забезпеченості у сім’ї знижується здатність задовольняти потреби своїх членів. Причинами низької матеріальної забезпеченості сімей в сучасному суспільстві стають низький рівень оплати за працю, високий рівень безробіття, високі тарифи на житлово-комунальні послуги. Внаслідок цього малозабезпечені сім’ї не в змозі сплачувати послуги охорони здоров’я, освіти, підтримувати соціальні, духовні та матеріальні блага. В таких умовах стає неможливою якісна соціалізація дітей, реалізація їхніх потенційних можливостей, їх духовний та інтелектуальний розвиток. Проблема бідності сім'ї набуває сталого характеру. Знецінення доходів у результаті гіперінфляції призвело до масового зниження рівня життя українців. У скрутному становищі виявилися ті, хто у минулому жив поза межею бідності, а також грандіозна частка працездатного, працюючого, досить благополучного до недавнього часу шару населення. Внаслідок кризових явищ, що відбуваються в Україні впродовж останніх років, зростають масштаби абсолютної бідності, і перед Урядом України постає питання надання соціального захисту більш численній групі населення. Однією з основних цілей економічних реформ, проведених Вер-ховною Радою України, є покращення життя населення країни. Рівень життя населення визначається розміром доходів громадян і доступністю послуг освіти, охорони здоров'я, житлово-комунальних та інших соціальних послуг. Держава надає соціальні гарантії, під якими розуміється певний гарантова-ний набір соціально значущих благ та наданих послуг для всіх громадян. Соціальні гарантії практично втілюються у певних мінімальних стандартах, що пов'язані з доходами населення, можливостями отримання освіти та ме-дичної допомоги, забезпеченістю житлом тощо. Сьогоднішнє соціально-економічне становище в нашій державі призвело до суттєвого погіршення умов розвитку та функціонування сучасної української сім’ї. В результаті відбулось послаблення її як соціально-виховного інституту суспільства, що створює загрозу погіршення існуючої в Україні соціальної ситуації. Поєднання всіх проблем сучасної сім’ї призвело до виникнення такої їх групи, яка не в змозі самостійно боротися з ними, такі сім’ї прийнято називають – сім’ями ризику. Проблемним є те, що в таких сім’ях проходить неповноцінна соціалізація підростаючого покоління, а згодом це призводить до виникнення таких негативних явищ у молодіжному середовищі як: алкоголізм, наркоманія, криміналізація та маргінальність до оточуючого середовища. Стрімкий розвиток таких явищ в суспільстві створює вибухово-небезпечну соціальну ситуацію в державі. Беручи до уваги все вище сказане про проблему малозабезпечених сімей можна говорити як про одну із найважливіших для сучасної України, адже слабка сім’я – слабка держава. Таким чином, проблемою малозабезпеченості у першу чергу є еконо-мічний рівень, що може спричинити труднощі в сімейних стосунках, а в на-слідок порушення сімейної рівноваги через фінансову неспроможність задо-волення життєво необхідних потреб членів сім’ї. Для українського суспільства є актуальною проблема малозабезпече-них сімей. Вона вимагає свого розв’язання, оскільки сім’я – найперший фак-тор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше су-спільство. Мета роботи: теоретично обгрунтувати, розробити і експериментально перевірити ефективність програми соціально-педагогічного супроводу малозабезпеченої сім'ї. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що розробка мультидисциплінарної програми соціального супроводу малозабезпеченої сім'ї, забезпечить підвищення рівня ефективної роботи з малозабезпеченими сім'ями. Відповідно до мети й гіпотези дослідження визначено такі завдання: 1. Дослідити теоретичні засади соціальної роботи з малозабезпеченими сім'ями. 2. Здійснити аналіз технологій соціальної роботи, щодо надання допомоги малозабезпеченим сім'ям. 3. Проаналізувати соціально-педагогічний супровід малозабезпечених сімей в Україні. 4. Визначити соціально-педагогічні умови ефективної роботи з малозабезпеченими сім'ями. 5. Теоретично обгрунтувати та експерементально перевірити мультидисциплінарну програму щодо здійснення соціального супроводу малозабезпечених сімей. Об'єкт роботи: малозабезпечена сім'я Предмет роботи: організація соціальної роботи із малозабезпеченим сім'ям. Нормативно-правову базу дослідження складають: - Конституція України; - Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», "Про прожитковий мінімум". сім’ям», "Про прожитковий мінімум". Методи дослідження: теоретичні: аналіз, узагальнення, синтез, систематизація, класифікація для обгрунтування змісту і організації надання соціальних послуг малозабезпеченим сім'ям; контент-аналіз нормативно-правових документів для визначення порядку та особливостей організації соціальної роботи з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах; емпіричні: анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіди. Наукова новизна магістерського дослідження, полягає в комплексній розробці мультидисциплінарої програми соціального супроводу з усіма членами малозабезпеченої сім'ї, враховуючи їхні основні потреби та труднощі. Практична значущість проведення магістерського дослідження полягає в розробці мультидисциплінарної програми щодо здійснення соціального супроводу малозабезпечених сімей. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності соціальних педагогів та психологів. Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі міської Рожнятівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та сільської Грабівської ЗОШ І-ІІ ступенів, Івано-Франківської області. Загальна вибіркова ступінь опитуваних склала 60 осіб. Достовірність та обгрунтованість результатів і висновків забезпечується теоретичною обгрунтованістю вихідних положень дослідження, застосуванням комплексної методики, достатньою базою джерел, кількісним і якісним аналізом отриманих даних. Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, 6 додатків на 13 сторінках. Загальний обсяг роботи 110сторінок, з них 83 сторінки основного тексту. Апробація результатів. Основні положення і результати дослідження доповідалися і обговорювалися на: РОЗДІЛ І: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМИ СІМ'ЯМИ 1.1 Малозабезпечена сім'я як об'єкт соціальної роботи У науковій літературі можна знайти чимало різноманітних визначень сім’ї, наприклад, таких відомих авторів як А.І. Антонов, М.Я. Соловйов, А.Г. Харчев та ін. У філософському словнику сім’я визначається як "вид соціальної спільноти, найважливіша форма організації особистого побуту, заснована на подружній спілці та родинних зв’язках, тобто на багатосторонніх відносинах між чоловіком та жінкою, батьками та дітьми, братами та сестрами та іншими родичами, що живуть разом та ведуть спільне господарство". Соціологи трактують сім’ю як об’єднання людей на основі шлюбу або кровної спорідненості, усиновленні, пов’язаних спільністю побуту, взаємною відповідальністю, піклуванням і допомогою. Згідно чинного законодавства, сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Її складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права й обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно (Стаття 3 Сімейного кодексу України). Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних), та інших осіб поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім'ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація. Сім'я - це «соціальний інститут, тобто стійка форма взаємовідносин між людьми, у межах якої здійснюється основна частина повсякденного життя людей: сексуальні стосунки, дітонародження й первинна соціалізація дітей, значна частина побутового догляду, освітнього й медичного обслуговування, особливо у ставленні до дітей та осіб похилого віку». Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї. Незадовільне соціально-економічне становище у значній частині сімей викликає соціальну напруженість, що негативно впливає на всі сфери суспільного життя, перешкоджає успішному розвитку країни та неминуче впливають на зріст рівня кількості малозабезпечених сімей. Нині в Україні у досить великої частини населення рівень доходів нижчий за встановлений прожитковий мінімум. Як наслідок, від цього потерпає економіка країни загалом, а отже, і кожен громадянин України. Тим більше, що в Україні запропонована соціальна підтримка не є достатньо ефективною. В Україні 25-30% усього населення - малозабезпечені громадяни і сім'ї. Хоча довгі роки чинна система соціальних пільг, що стабільно підтримує рівень життя малозабезпечених прошарків населення, збільшення пільг і пільговиків, супроводжуване безліччю порушень і зловживань при їх розподілі, призвело до значного виснаження економіки, стримуючи її розвиток. Покликана вирішити цю проблему і запроваджена з 2005 року реформа заміни пільг грошовими компенсаціями досі виконує це завдання, але механізми для її рішення недостатньо продумані і спрямовані скоріше на суто прагматичне скорочення бюджетних витрат, аніж на реальну підтримку нужденних верств населення. Держава гарантує малозабезпеченим сім’ям соціальний захист, який забезпечується шляхом надання грошової допомоги у розмірі не нижчого від прожиткового мінімуму відповідно до Закону України від 1 червня 2000 р. № 1768-ІІІ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» та постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям». Однією з основних цілей економічних реформ, що проводяться, є підвищення рівня життя населення країни. Рівень життя населення багато в чому визначається розміром доходів громадян, а також доступністю послуг освіти, охорони здоров'я, житлово-комунальних та інших соціальних послуг. Держава при цьому бере на себе відповідні соціальні гарантії, під якими розуміється певний гарантований набір соціально значущих благ та послуг для всіх громадян. Соціальні гарантії на практиці втілюються в певних мінімальних стандартах пов'язаних з доходами населення, можливостями отримання освіти та медичної допомоги, забезпеченістю житлом і т. д. На жаль, малозабезпеченість сьогодні в Україні не рідкість. Зростає кількість українських сімей, які претендують на отримання соціальної допомоги від держави. Соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям є важливим механізмом захисту незахищених верств населення з боку держави. Малозабезпеченість – це неспроможність особи чи сім'ї з огляду на об'єктивні чинники забезпечити середньомісячний сукупний дохід на рівні прожиткового мінімуму.