Зразок роботи
Актуальність теми. Право на соціальний захист – одне із найважливіших, основоположних прав людини, що пояснює його закріплення в Конституції України. Це право являє собою можливість для особи, яка опинилася у складних життєвих обставинах, отримувати соціальну підтримку з боку держави.
Бездомні особи і безпритульні діти – це особи, які знаходяться у чи не найбільш скрутному становищі. Наявність дому для кожної людини – невід’ємний атрибут нормального існування, відповідно, ті особи, які лишилися житла, не можуть повноцінно реалізовувати свої права, до того ж, вулиця негативно впливає на всі сторони їх життя: на здоров’я, на можливість реалізувати себе, здобувати засоби для існування, встановлювати соціальні зв’язки тощо. У зв’язку з цим бездомні особи та безпритульні діти потребують особливого соціального захисту з метою повернення їх до життя в суспільстві як повноправних його членів.
Прийняття Закону України «Про основи соціального захисту бездомних людей » від 02.06.2005 р. стало визначним етапом у становленні законодавства в сфері соціального захисту цієї категорії населення. Законом передбачаються загальні засади соціального захисту бездомних людей , забезпечується правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створюються умови для діяльності громадських об’єднань та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.
Водночас чинне законодавство України у сфері соціального захисту бездомних людей потребує вдосконалення. Окремі норми Закону України «Про основи соціального захисту бездомних людей » не узгоджуються з нормами інших законів України, зокрема, Закону України «Про соціальні послуги».
Не бездоганним є понятійно-категоріальний апарат Закону, в якому відсутні визначення понять «безпритульність», «бездомна дитина» та ін., а визначення деяких термінів є нечіткими або неповними. Законом не закріплені вимоги до закладів соціального захисту бездомних людей , що знижує ефективність надання ними соціальних послуг зазначеним особам.
Втім, у вітчизняній науці права соціального забезпечення до цього часу ще не було здійснено спеціального комплексного дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання соціального захисту бездомних людей . Значне коло важливих питань, зокрема, щодо поняття, форм, видів соціального захисту бездомних людей , системи реінтеграції зазначених людей тощо, взагалі залишаються поза увагою науковців.
Таким чином, актуальність даного дослідження обумовлюється необхідністю розвитку теорії права соціального забезпечення щодо соціального захисту бездомних людей та вдосконалення чинного законодавства України в цій сфері з урахуванням міжнародних стандартів і позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Мета і завдання дослідження. Мета курсової полягає в комплексному спеціальному дослідженні теоретичних і практичних проблем правового забезпечення соціального захисту бездомних людей і безпритульних дітей в Україні, формулюванні пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері та практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети в курсовій вирішувалися наступні завдання: визначити поняття «бездомна особа» та «безпритульна дитина» як об’єктів соціального захисту; виокремити і охарактеризувати етапи розвитку законодавства України про соціальний захист бездомних людей; розглянути галузеву природу суспільних відносин у сфері соціального захисту бездомних людей та сфери їх правової регламентації; сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері соціального захисту бездомних людей .
Об’єктом дослідження є правовідносини із соціального захисту бездомних людей .
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання соціального захисту бездомних людей в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою курсового дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його мети і завдань, об’єкта і предмету. За допомогою діалектичного методу досліджено проблеми правового забезпечення соціального захисту бездомних людей в їх розвитку і взаємозв’язку. Застосування історико- правового методу дозволило проаналізувати становлення і розвиток інституту соціального захисту бездомних людей та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. Діалектичний та історичний методи також використовувались при дослідженні понять «бездомна особа» та
«соціальний захист бездомних людей», «реінтеграція бездомних людей». Формально-логічний та системний методи було використано при визначенні поняття соціального захисту бездомних людей , характеристиці форм та видів соціального захисту бездомних людей , системи заходів із соціального захисту бездомних людей за законодавством України.
Практичну основу дослідження складають матеріали практики діяльності органів Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, комунальних установ «Обласний центр обліку бездомних громадян», «Миколаївський міський центр обліку бездомних громадян».
Магістр