Медіація як засіб вирішення конфліктів (ID:619747)

ВСТУП Актуальність теми. Інтенсифікація глобалізаційних та інтеграційних процесів, реформування всіх сфер суспільного життя, упровадження стандартів Європейського Союзу передбачає перегляд і засадничих соціальних принципів, основними з яких є верховенство права, демократичні перетворення, підвищення якості життя та гуманізм. Однак, у міру різноманіття політико-правових, соціальних, психолого-педагогічних поглядів та морально-етичних стандартів кожної особи, яка є структурним елементом суспільства, фактично і практично неможливо уникати конфліктів. Сучасні тенденції суспільного розвитку свідчать про зростання стресогенності, підвищення рівня конфліктності на різних рівнях соціальної взаємодії. Нині наше суспільство є дуже конфліктним. Підвищена знервованість, втома і роздратованість нестабільністю, невпевненістю у завтрашньому дні продукує підвищену конфліктність. Саме тому проблема управління, профілактики, розв’язання конфліктів різних типів є безсумнівною. Конфлікти фактично є одним із найдавніших явищ особистості та суспільства. Історія людської цивілізації є відображенням різноманітних конфліктів, шляхів їх розв’язання та результатів, наслідків, як складників кожної епохи. Проблема конфліктних відносин у суспільстві була актуальною завжди, на різних етапах суспільного розвитку. Сучасний розвиток суспільства у різних сферах нашого життя потребує підходів, які спрямовані на інтереси особистості. Особливої актуальності набувають питання гуманізації нашого суспільства у періоди трансформаційних змін, які охоплюють практично всі сфери суспільного життя. Одним із напрямків гуманізації українського суспільства є впровадження медіації при вирішенні різного роду конфліктів у сфері правосуддя. Конфлікти є невід’ємною частиною життя кожної людини, суспільства та держав. Вони можуть сприяти розвитку цих суб’єктів, а можуть призвести до погіршення відносин та завдати невідворотної шкоди у вигляді матеріальних та людських втрат. Результат перебігу конфліктів залежить від ставлення та поведінки суб’єктів у ньому. На сучасному етапі розвитку суспільства намагаються виробити такі методи вирішення конфліктів, які б дозволяли зменшити чи уникнути шкоди та сприяти подальшому розвитку. Конфлікт вже давно є предметом дослідження багатьох вчених. Так, підходи до вивчення та сприйняття конфліктів можна знайти у роботах таких видатних соціологів, як К. Боулдінг, Р. Дарендорф, Г. Зіммель Л. Козер, Т. Парсонс, Г. Спенсер. Серед вітчизняних науковців варто згадати О. Бандурку, В. Друзя, Г. Ложкіна. Зокрема цікаві підходи до визначення конфлікту можна знайти у роботах Н. Гришиної, А. Некрасової, О. Рахматова. Є безліч дефініцій конфлікту, існують різні підходи до розуміння конфлікту і його ролі вь активності особистості, групи, суспільства. Більшість визначень конфлікту можна згрупувати за кількома блоками. - Конфлікт як невідповідність сторін. Наприклад, конфлікт – це обізнаність залученими в конфлікт сторонами про відмінності, невідповідності, несумісних бажаннях або суперечливих вимогах [24]. - Конфлікт як форма спілкування. У цьому значенні конфлікт визначається як форма відносин між суб'єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена ворогуючими цінностей і нормами, інтересами і потребами [25]. - Конфлікт як форма взаємодії, що має в своїй основі протиріччя. Під конфліктом розуміється вид спілкування, в основі якого лежать реальні або ілюзорні, об'єктивні чи суб'єктивні, але в різному ступені усвідомлені протиріччя з метою спілкуються суб'єктів, прояв об'єктивних чи суб'єктивних протиріч у взаємодії протиборчих сторін [24]. Конфлікт - це протиріччя, що виникає між людьми у зв'язку з рішенням тих або інших питань соціального й особистого життя, але не всяке протиріччя можна назвати конфліктом. Протиріччя призводять до конфліктів тоді, коли вони зачіпають соціальний статус особистості або групи, матеріальні або духовні інтереси людей. - Конфлікт як найгостріша форма протиріччя і конкуренції. У традиційному розумінні вітчизняної соціології конфлікт являє собою граничний випадок загострення соціальних протиріч, що виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, силовий динамічний вплив між індивідами або соціальними групами на основі дійсної або уявної розбіжності інтересів або нестачі ресурсів [26]. У цьому ж руслі за кордоном є подібні визначення конфлікту, наприклад, як боротьби за статус, владу або обмежені ресурси, в якій цілями конфліктуючих сторін є досягнення бажаного, а також нанесення шкоди або усунення суперника [27]. - Конфлікт як спосіб вирішення протиріччя в певній формі спілкування. Наприклад, конфлікт являє собою «найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають в процесі що полягає в протидії суб'єктів конфлікту і звичайно супроводжується негативними емоціями» [28]. Протиріччя вирішується за допомогою конфлікту, тобто, для свого вирішення воно повинно втілитися в діях, в їх зіткненні. Конфлікт має наступні ознаки: наявність суб'єкта або суб'єктів як носіїв конфліктів, біполярність, активність, негативність взаємодіючих суб'єктів [26]. Наприклад, міжособистісні конфлікти мають такі особливості: наявність як мінімум двох суб'єктів індивідів, протиставлення цих суб'єктів, їх активність по вирішенню загострення протиріч і досягнення своїх цілей, антипатія і протидія суб'єктів один одному. Найчастіше вирішення конфліктів відбувалося та відбувається за допомогою застосування сили. Однак такі процеси несуть значні втрати ресурсів: людських, економічних, природніх, часових тощо. Відтак альтернативою насильницьким методам розв’язання конфліктів є метод медіації як спосіб вирішення конфлікту із залученням третьої нейтральної особи чи сторони, яка сприятиме налагодженню комунікації між конфліктуючими сторонами та досягнення угоди. Медіація – це альтернативна процедура регулювання конфліктів, яка проводиться з метою примирення конфліктуючих сторін, за допомогою посередника. Медіація (з латинського mediatio) означає посередництво в спорі, метою якого є полегшити досягнення сторонами порозуміння і згоди. Це вид альтернативного врегулювання конфліктних ситуацій із залученням третьої особи, тобто посередника (медіатора), який допомагає спірним сторонам налагодити процес комунікації і проаналізувати існуючу ситуацію, таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту. Наразі в Україні триває конфлікт, який торкається багатьох сфер суспільного життя, зумовлений численними різноманітними чинниками. Відтак актуальність розуміння медіації як методу вирішення конфліктів є вкрай важливою. Результати аналізу літературних і наукових джерел свідчать, що проблематиці дослідження медіації присвячена низка праць вітчизняних і зарубіжних авторів. Однак потрібно зазначити, що більшість публікацій присвячено юридичній складовій медіації, а не її психологічним аспектам. Тому питання психологічного контексту медіації представлені у літературі дуже фрагментально. На теренах України відсутні комплексні дослідження застосування методу медіації у вирішенні конфліктів. Попри численну кількість наукових робіт з тематики медіації О. Адамантіс, Н. Бондаренко-Зелінської, Я. Валюк, Л. Власової, О. Ващук, А. Гайдука, О. Горової, Ю. Губар, С. Задорожної, В. Землянської, Г. Єременко, В. Маляренка, Л. Мамчур, Ж. Мішиної, Т. Подковенко, Н. Прокопенко, В. Тісногуз, К. Шершун, А. Чернеги, Д. Яніцької та інших, аспект політичної чи суспільної медіації серед українських дослідників не знайшов свого відображення. Опубліковано низку публікацій щодо медіації як соціально-педагогічної технології вирішення конфліктів у школі (М. Білик, Л. Дурняк та ін.), медіації як технології врегулювання конфліктів (М. Мамич та ін.) та ін. Аналіз наукових праць, які безпосередньо чи опосередковано стосуються досліджуваної проблеми, показав, що позиції науковців значно різняться щодо змістового наповнення сутності поняття «медіація». Потрібно зазначити, що на сьогодні в Україні комплексне дослідження визначення медіації саме у психологічному контексті знаходиться на початковій стадії. В Україні процедура медіації не регламентована на законодавчому рівні, що значно ускладнює її застосування на практиці. Метою декількох законопроектів, що подано на розгляд Верховної Ради, є запровадження на законодавчому рівні інституту медіації в Україні шляхом імплементації кращих європейських та світових стандартів, а також визначення правових основ надання послуг медіації на професійних засадах, поширення практики мирного вирішення спорів шляхом соціального діалогу. Мета роботи: теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми й розкритті поняття «медіація» та її особливостей. Об’єкт роботи: суспільні відносини, що виникають у процесі вирішення конфліктів із застосуванням методу медіації. Предмет роботи: розуміння та особливості медіації, застосування медіації при вирішенні конфліктів. Гіпотеза роботи: метод медіації доцільно використовувати для вирішення суспільно-політичного конфлікту в Україні. Завдання роботи: - ознайомитися за літературними джерелами з поняттям «медіація»; - ознайомитися з історією вивчення поняття «медіація», а також методиками його дослідження; - з’ясувати особливості медіації; - провести дослідження щодо потреби студенів І-го курсу денної форми навчання Дніпровського гірничого університету у проведенні їм факультативного навчального курсу з медіації; - зробити висновки на основі одержаних результатів. Методи дослідження: - метод порівняльного аналізу і синтезу було використано для концептуалізації понять медіації, особливостей проведення медіації; - метод опитування як метод збору первинної інформації по даній тематиці; - емпіричні методи: метод графічного представлення даних.