Зразок роботи
В ХХІ столітті в найбільш розвинених країнах світу проблема залежності від смартфонів та інтернету серед молоді стала настільки розповсюдженою, що науковці різних галузей пропонують виокремити її як хворобу. Наприклад, у США навіть керівництвом деяких штатів було створено спеціалізовані лікарні для людей з патологічною схильністю до онлайн-ігор і соцмереж, їх профілактики та лікування. [1]
Такі технології як комп’ютер, смартфон, Інтернет, мобільний телефон, планшет стали невід’ємною частиною повсякденної взаємодії з суспільством та навколишнім середовищем сучасної молодої людини. Однак, крім комфорту і доступності до інформації, ми додатково ще одержали і негативні сторони такої взаємодії. Зокрема можна назвати серед них виникнення залежності, страх і тривога внаслідок неможливості користуватися сучасними технологіями, схильність до депресивних станів та суїциду. [1]
Хотілося б звернути увагу на те, що залежну поведінку особистості можна розглядати як таку, над якою людина може втратити або і вже втратила контроль, унаслідок психологічної залежності від якогось об’єкту (іншої особи, психоактивної речовини) чи будь-якої активності (діяльність, відпочинок тощо), досить сильного звикання, в результаті якого подальшої взаємодії важко уникнути. [1]
Сучасні дослідники у сфері психології активно наголошують на тому, що механізм формування залежності від соціальних мереж та інтернету в цілому має певну подібність із сигаретною, алкогольною чи наркотичною залежністю, але на відміну від них, в інтернет-залежності відсутня якась конкретна речовина, яка викликає залежність та впливає на організм людини. Це виключно психічна залежність організму людини, котра здійснює опосередкований вплив на ті ж рецептори в мозку в центрах задоволення. [2]
Тому сьогодні науковці різних галузей суспільних наук вважають Інтернет-залежність явищем, котре особливо небезпечне як для дітей, так і для підлітків, адже їм значно важче самостійно впоратися з потягом до життя онлайн, вчасно зупинитися та відмовитися від цього. [2]
Поява у світі мобільних телефонів та смартфонів активно також і посприяла створенню нових проблем у симбіозі з іт-технологіями.
Основна характерна риса цього поєднання зі смартфоном у порівнянні з користуванням комп’ютером чи ноутбуком – це можливість постійного доступу до інтернету, це в свою чергу посприяло значному зростанню терміну перебування в режимі онлайн. В зв’язку з розвитком смартфонів, впровадженням нових моделей, винаходом нових марок ця залежність стала ще глобальнішою. [2] Сучасні дослідження в сфері психології відображають, що серед підлітків показник перебування онлайн майже подвоївся з 24% до 45%.
Така діяльність часто має негативні наслідки для інтернет-активних людей, зокрема одним з таких наслідків є таке явище, як номофобія ( з англійської – nomophobia або “no mobile phobia” – тобто «страх без мобільного телефону»). Зараз дане явище поки що не використовують як клінічний діагноз, хворобу, яку потрібно лікувати. [3] Перекладаючи термін з англійської, бачимо, що в назві фігурує телефонний пристрій, втім однак даним терміном також позначають і страх втратити комп’ютер , Інтернет і пристрої з доступом до мережі в цілому. [3]
Ще в 90-тих роках минулого століття вчені у сфері психології почали зауважувати, що пацієнти з тривожним розладом дедалі частіше помічають у собі такі ознаки, як роздратування, занепокоєння, сум, надмірне виділення поту, панічні атаки та тремтіння, і вони напряму були пов’язані з необхідністю мати певні технічні пристрої, зокрема смартфон чи комп’ютер. [3] Такі технологічні новинки сприяють виникненню у пацієнтів своєрідного відчуття безпеки та впевненості, це в свою чергу сприяло зменшенню тривожних відчуттів. Телефон мав бути завжди близько, заряджений та включений, під’єднаний до інтернету, а у випадку, якщо пацієнт випадково забув його вдома, то в ту ж хвилину повертався за ним. [3]
Для таких залежних людей телефон є для них своєрідною “подушкою безпеки”: в телефонній книзі присутні номери телефонів їх лікарів, найближчих лікарень, психологів та інших близьких людей, які мають зможу зробити все, щоб зменшити занепокоєння, пов’язане зі страхом попасти у якусь халепу, знаходячись поза домом. [4]
У сучасній психології явище номофобії відносять все ж до специфічної фобії, тобто це панічний страх перед чимось конкретним, якимсь стимулом (предметом чи явищем). Ознаки номофобії у пацієнтів є надзвичайно різними – зокрема імпульсне використання смартфону чи ноутбуку чи комп’ютера, застосування у ролі захисного щита, а також як способу уникнути комунікації з соціальним середовищем. [4]
Для цього явища характерні наступні риси: [5]
а) На постійній основі, витрачаючи велику тривалість часу, людина проводить у телефоні, може мати не один, а кілька смартфонів, завжди носить зарядний пристрій чи power-bank з собою; [5]
б) Пацієнт відчуває тривогу і нервозність, коли припускає втрату телефону, або коли забуває його вдома, чи коли просто його нема при собі, немає користуватись пристроєм через відсутність з’єднання, недостатній баланс мобільного рахунку, недостатнє покриття мережі, такий пацієнт старається уникати середовищ, де користування телефоном заборонене (театри, кіно, аеропорти тощо); [5]
в) Пацієнт постійно вмикає телефон і концентрує на ньому свою увагу у сподіванні отримати нові повідомлення чи дзвінки; [5]
г) Засіб зв’язку у пацієнта завжди включений, також пацієнт має звичку навіть спати з телефоном; [5]
д) Пацієнту важко в реальному житті в режимі офлайн взаємодіяти з іншими людьми, він живе більше у віртуальному світі, де можна спілкуватись з використанням технологій; [5]
е) Для такого пацієнта є характерними також великі витрати на обслуговування смартфонів чи ПК, борги тощо; [5]
ж) Тахікардія, підвищене серцебиття;
з) Тремтіння, панічні атаки;
и) Підвищене потовиділення;
к) Тривога, дезорієнтація.
Між уже сформованими психічними розладами та просто надмірним використанням смартфонів чи іншої техніки є тісний зв'язок. [6]
Беручи до уваги сучасні дослідження та опитування, зокрема Агулової О. О. , можна зробити висновок, що найбільш вразливими до надмірного щоденного користування смартфону є жінки (70%) віком 16–25 років. [6] Серед опитуваних людей, які мали найбільш яскраво виражені ознаки номофобії, були такі : тривожний розлад (85%), панічні атаки(51%), агорафобія (страх, що може початись приступ паніки у людному місці) (49%), депресія (43%), соціальна фобія (15%), невроз нав’язливих станів (13%), ПТСР (6%) та навіть анорексія (1%). [6]
Серед опитуваних, які застосовували техніку суто для релаксу чи роботи, ознаки номофобії (занепокоєння, нервозність тощо), коли поруч не було телефону чи комп’ютера, не виникали. [7]
В сучасному світі уникнення залежності від техніки є дуже важливим. Для цього багатьма країнами розробляються цілі стратегії щодо створення програм протидії поширенню негативного впливу від надмірного використання технологій. [7]
Наприклад, вчені в сфері психології з Індії запропонували стратегію, яка передбачає обмеження на законодавчому рівні використання телефонів для дітей та підлітків. На їх думку, самі батьки зобов’язані заохочувати своїх дітей до участі в діяльності на свіжому повітрі, активного залучення у діяльність суспільства (зокрема, релігійні установи), але насамперед вони повинні бути обізнаними щодо таких проблем як номофобія. Відсутність залежності має на меті надати можливість проводити більше часу з дорослими. [7]