Зразок роботи
В ХХІ столітті в найбільш розвинених країнах світу проблема залежності серед молоді стала настільки розповсюдженою, що науковці різних галузей пропонують виокремити її як хворобу. Наприклад, у США навіть керівництвом деяких штатів було створено спеціалізовані лікарні для людей з патологічною схильністю до онлайн-ігор і соцмереж, їх профілактики та лікування. [1]
Хотілося б звернути увагу на те, що залежну поведінку особистості можна розглядати як таку, над якою людина може втратити або і вже втратила контроль, унаслідок психологічної залежності від якогось об’єкту (іншої особи, психоактивної речовини) чи будь-якої активності (діяльність, відпочинок тощо), досить сильного звикання, в результаті якого подальшої взаємодії важко уникнути. [1]
Ще в 90-тих роках минулого століття вчені у сфері психології почали зауважувати, що пацієнти з тривожним розладом дедалі частіше помічають у собі такі ознаки, як роздратування, занепокоєння, сум, надмірне виділення поту, панічні атаки та тремтіння, і вони напряму були пов’язані з необхідністю мати певні технічні пристрої, зокрема смартфон чи комп’ютер. [1]
Такі технологічні новинки сприяють виникненню у пацієнтів своєрідного відчуття безпеки та впевненості, це в свою чергу сприяло зменшенню тривожних відчуттів. Телефон мав бути завжди близько, заряджений та включений, під’єднаний до інтернету, а у випадку, якщо пацієнт випадково забув його вдома, то в ту ж хвилину повертався за ним. [1]
Для початку варто визначити, що таке адиктивна поведінка. Адиктивна діяльність – це такий неординарний тип поведінки, котра відображається у бажанні уникнення реальності у вигляді спеціальної зміни свого психічного стану. [1]
Можна визначити наступні головні типи адикцій: [2]
1) вживання певних хімікатів та небезпечних речовин для підліткової психіки, наприклад - алкоголь, наркотики, ліки, різні отрути;
2) активне застосування азартних ігор, у тому числі комп'ютерних;
3) сексуальна адиктивна поведінка;
4) переїдання та голодування;
5) трудоголізм;
6) довготривале прослуховування музики. [2]
Розвиток адиктивного типу поведінки проходить практично непомітно. Насамперед, дуже раптовий і на перший погляд звичний початок, котрий містить звичне задоволення всіх потреб підлітка. Однак з часом така діяльність плавно перетворюється в поведінку, котра нарощує бажання, котрі підліток вже не здатний контролювати, і вже після цього наступає адиктивна поведінка. Тривалість такої поведінки залежить не тільки від того, внаслідок чого появилась залежність, а й від віку, статі, особистих рис підлітка. [3]
Поведінкова залежність – це сукупність потенційно ризикових форм поведінки, які приносять людям короткострокову винагороду, яка в свою чергу здатна призвести до стійких змін поведінки. Людина може знати про негативні наслідки, але, не зважаючи ні на що, продовжувати цю діяльність. Така діяльність може включати в себе використання психоактивних речовин, може мати різний вплив, але клінічні критерії має схожі. [3]
Для всіх поведінкових залежностей професор психології Марк Гріффітс, керівник Міжнародного відділу досліджень ігор в Університеті Ноттінгем Грент виділяє наступні характерні особливості: [3]
1. особлива цінність для пацієнта, надання переваги перед іншими видами активностей;
2. вплив на настрій та емоції: емоційна реакція на дію;
3. можливий приплив адреналіну під час дії або вихід з депресивного стану; [3]
4. толерантність: необхідність збільшення діяльності задля отримання бажаного рівня зміни настрою; [3]
5. неприємні відчуття або фізіологічні симптоми за умови припинення діяльності або ж навпаки - скорочення; [3]
6. конфліктні ситуації з іншими людьми, а також негативний вплив на інші активності через поведінку чи дію; [3]
7. рецидив (висока вірогідність повторення початкової дії чи поведінки. [3]
Беручи до уваги сучасні дослідження та опитування, зокрема Агулової О. О. , можна зробити висновок, що найбільш вразливими до надмірної залежності та адиктивної поведінки серед підлітків є дівчата (70%) віком 14–18 років. Серед опитуваних, які мали найбільш яскраво виражені ознаки адиктивної поведінки, були наступні прояви : тривожний розлад (85%), панічні атаки(51%), агорафобія (страх, що може початись приступ паніки у людному місці) (49%), депресія (43%), соціальна фобія (15%), невроз нав’язливих станів (13%), ПТСР (6%) та навіть анорексія (1%). [4]
Важливо, що сьогодні перелік класифікованих поведінкових адикцій постійно розширюється. Останніми роками почали виділяти групу т.зв. технологічних адикцій, куди поряд з комп'ютерними та інтернет-залежностями відносять також адикцію до перегляду телевізійних передач (телеадикцію), адикцію до мобільних телефонів та інші, пов'язані з використанням сучасних технологій. [4]
1.2. Особливості прояву адиктивної поведінки в підлітковому віці
На даний момент вже визначено безліч тлумачень щодо адикцій. Над їх дослідженням (від англ. addiction - залежність) прпрацюють знаці з різних галузей, таких як: соціологія, медицина, психологія. А на початку цього століття появилось ціле вчення про залежність – адиктологія. [5]
Зараз адиктологія досліджує тютюнову, алкогольну, наркотичну, ігрову залежності, а ще такі, котрі трапляються не так часто і звично для нас: харчові, сексуальні та любовні, залежності від оточуючих, кумирів, явищ, предметів та велику кількість інших. [5] В цій науці адиктивна поведінка характеризується як залежність, пов'язана з бажанням людини шляхом зміни стану своєї свідомості залишити реальне життя. Проблема адиктивності цікавить багатьох вчених як за кордоном, так і в нашій країні. [5]
Адиктивна поведінка підлітків, як і дорослих людей, буває різного ступеня тяжкості: від практично нормального до важкої залежності, що призводить часто до психічної патології. Певні складові адиктивної поведінки характерні для всіх людей в світі (вживання алкоголю, певні види ігор, використання гаджетів), однак проблема вже глобальної залежності стартує в той момент, коли бажання відлучення від реального світу починає панувати у підлітковій свідомості, стає головною метою. Замість вирішення питань «тут і зараз» підліток обирає адиктивну реалізацію, отримуючи психологічний комфорт на даний момент, пересуваючи усі труднощі на потім. Подібна поведінка може досягатись різними способами. [5]
Більшість порушень у поведінці підлітків: бездоглядність, правопорушення, вживання психоактивних речовин мають у своїй основі одне головне джерело - соціальну дезадаптацію, коріння якої лежить у дезадаптованій сім'ї. Соціально - дезадаптована дитина, підліток, перебуваючи у скрутній життєвій ситуації, є жертвою, чиї права на повноцінний розвиток грубо порушуються. [6] Одним з найважливіших факторів формування адиктивної поведінки підлітка виступає сім'я, де закладаються моделі поведінки, міжособистісні та дитячо-батьківські відносини, норми та правила моральності, формуються світогляди, навички спільної діяльності, ціннісні орієнтації, життєві плани та ідеали у повсякденному житті. Залежно від перелічених чинників, складається модель поведінки підлітка, і формуються його особистісні та психологічні особливості. [6]
Наприклад, відомо, що незадоволена потреба підлітка в емоційному спілкуванні, що є провідною необхідністю у цей віковий період, може компенсуватися активним віртуальним спілкуванням, яке може переростати у патологічну пристрасть. [7] Крім дефіциту у спілкуванні в цілому, який може відчувати підліток, виникнення залежності від віртуальної реальності, на нашу думку, може бути обумовлено й іншими проблемами, які існують у сфері спілкування, а саме у сфері взаємодії підлітка з дорослими та однолітками, особливістю якої є причинна зумовленість та взаємовплив один на одного. Іншими словами, йдеться про здатність або нездатність самих підлітків вибудовувати міжособистісні відносини в залежності від своїх індивідуальних особливостей, що визначатиме їх задоволеність чи незадоволеність спілкуванням як таким. [7]
Поняття «втеча від реальності» характеризує занурення в іншу, «віртуальну реальність» – комп'ютерні ігри та ін. Психологічним механізмом «втечі від реальності» є потреба підлітка в «відстороненні» від повсякденних турбот і проблем, неприємностей, незадоволеність собою або складності у відносинах з батьками, вчителями, однокласниками. Підліткам складно комунікувати зі своїм оточенням, у них недостатньо досвіду у відносинах, вміння виходити з конфліктної ситуації і єдиною цінністю для них стає комп'ютер і смартфони і все, що з цим пов'язано. [8]
На сьогоднішній день поняття про адиктивну поведінку у підлітків як про форму девіантної поведінки ввійшло в підліткову психіатрію та психологію. Адже дійсно багато хто вважає, що окремі форми деструктивної поведінки підлітків і справді можуть призвести до адиктивності, до яскраво виражених адиктивних проявів у поведінці, але, зрозуміло, не всі і не завжди. Деструктивні форми поведінки, засновані на так званої «наслідуваності», на повсякденному інтересі підлітків, насправді можуть виявитися ситуативними і не викликати надалі жодних проявів адиктивності. Таким чином, можна вважати, що адиктивна поведінка підлітків є причиною порушень ними соціальних норм, прийнятих у суспільстві. [8]
Багато підлітків потребують розуміння любові та ласки, вони шукають підтримки в очах оточуючих та близьких прагнуть відчути радість, задоволення та гармонію у своєму та навколишньому його світі. Якщо він не отримує це від соціуму він отримує це штучно приймаючи алкоголь і різного роду заборонені речовини. [8]
Отже, одним із факторів формування адиктивної поведінки у підлітковому віці є сім'я, а саме: неблагополучна сімейна обстановка, неповні сім'ї, алкоголізм чи наркоманія в сім'ї, нелюбов до дитини та неувага до її проблем. [8]
Магістр