Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сьогоднішній день в Україні відбуваються процеси демократизації та гуманізації сучасного суспільства. Спостерігається тенденція щодо формування у молодого покоління активної громадянської позиції, люди вчаться відповідати за здійснені ними вчинки, націлені на впровадження прогресивних ідей та засвоювати соціально-значущі норми й компетентності.
Втім, є особистості, які не прагнуть чи не можуть бути належними до соціуму, перебувати з ним у активній та продуктивній взаємодії. Внаслідок цього процесу відбувається деформація нормативно-ціннісної сфери підростаючого покоління, творчої і соціальної активності молодої особистості.
Особистість – це причина і наслідок усіх змін, які відбуваються суспільстві. Формування і розвиток особистості в соціумі може бути успішним лише за умови врахування всіх зовнішніх та внутрішніх факторів, які на неї впливають та взаємозв'язків між ними.
Агентами первинної соціалізації дитини є люди, які знаходяться у її найближчому оточенні, в першу чергу такими людьми є батьки. Їх внесок у оволодіння і засвоєння дитиною загальнолюдських знань, соціального досвіду, формування соціально-позитивних ціннісних орієнтацій є унікальним, адже дитина ототожнює себе із своєю сім’єю та наслідує батьків.
Для того, щоб соціальний розвиток дитини був адекватним та соціалізація у суспільстві була успішною оптимальним варіантом є наявність в родині обох батьків. Нестабільність у суспільстві та в політиці, зміни у соціальній сфері суттєво позначилися на родині і на її функціях.
За останні роки спостерігається тенденція збільшення кількості неповних сімей, що є наслідком розлучень батьків, позашлюбних народжень та смертності населення. Нестабільність сімейного середовища впливає, в першу чергу, на емоційно-вольову сферу дитини та на становлення її як особистості та на первинну соціалізацію.
Дослідження є актуальним у світлі положень: Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту»; Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття); Концепції позашкільної освіти і виховання; Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів тощо.
Урядова уповноважена з питань гендерної політики К. Левченко у інтерв’ю Укрінформу зазначила, що нині в Україні з 7 млн. 600 тисяч дітей 3 мільйони проживають у неповних сім'ях, переважно з матір'ю і бабусею.
В умовах військового стану та повоєнної кризи кількість неповних сімей буде стрімко зростати. За таких умов у наш час проблема соціалізації дітей саме із неповних сімей є надзвичайно актуальною.
Проблема соціалізації дітей з неповних сімей була в центрі уваги дослідників різних наукових галузей і досліджувалася в різних аспектах. Ми здійснили припущення, що соціалізація дітей із неповних сімей в умовах закладу загальної середньої освіти буде ефективною в тому випадку, якщо вона буде ґрунтуватися на засадах відповідних підходів, зокрема: системного підходу до соціально-педагогічній діяльності закладу загальної середньої освіти; індивідуального підходу до особистості дитини із неповної сім’ї; комплексного підходу до проблем дітей із неповних сімей; клієнтоцентрованого підходу, що дозволяє виходити з найкращих інтересів дитини в організації соціально-педагогічної роботи з неповною сім’єю.
Теоретичним вивченням загальних проблем соціалізації молоді займалися такі вчені, як: А. Капська, І. Звєрєва, І. Мигович, І. Рогальська, І. Шимко, Л. Коваль, М. Лукашевич, Н. Бабенко, Н. Якса, О. Винославська, О. Кондрус, О. Мрихіна, Р. Вайнола та інші.
Дослідженням проблеми соціалізації особистості дитини в умовах неповної сім'ї займалися такі науковці, як: В. Костів, В. Синякова, Л. Міщик, Н. Клімкіна, О. Максимович, Ю. Бжиська та інші.
Для створення сприятливих умов, які стосуються соціалізації особистості дитини необхідна цілеспрямована та чітко організована соціально-педагогічна діяльність.
Соціально-педагогічні аспекти підтримки соціалізації дитини досліджували такі науковці, як: А. Капська, Г. Пустовіт, М. Докторович, О. Карпенко та інші.
На сьогоднішній день у наукових дослідженнях приділено недостатньо уваги питанню визначення соціально-педагогічних особливостей, умов та чинників соціального становлення саме дітей з неповних сімей в умовах закладу загальної середньої освіти.
Актуальність проблеми та її недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дослідження «Соціально-педагогічні умови соціалізації дітей із неповних сімей в умовах закладу загальної середньої освіти».
Об’єкт: соціалізація дітей з неповних сімей.
Предмет: соціалізація дітей з неповних сімей в закладі загальної середньої освіти.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та практично перевірити дієвість соціально-педагогічних умов соціалізації дітей із неповних сімей в закладі загальної середньої освіти.
Завдання дослідження:
1. Визначити сутність та виявити особливості соціалізації дітей з неповних сімей в закладі загальної середньої освіти.
2. Здійснити діагностику соціалізаційних «бар’єрів» дітей з неповних сімей молодшого шкільного віку в закладі загальної середньої освіти.
3. Визначити можливості гурткової роботи як засобу оптимізації процесу соціалізації дітей з неповних сімей в закладі загальної середньої освіти.
4. Перевірити дієвість соціально-педагогічних умов соціалізації дітей із неповних сімей молодшого шкільного віку в закладі загальної середньої освіти.
Методи дослідження. Для досягнення мети і виконання сформульованих завдань було використано комплекс загальнонаукових та суто педагогічних методів дослідження, а саме: теоретичні – вивчення та аналіз соціально-педагогічної літератури, уточнення понять «неповна сім’я», «соціалізація» та визначення їх змісту і обґрунтування соціально-педагогічних умов успішної соціалізації учнів із неповних сімей; емпіричні – анкетування, опитування, спостереження, бесіда, тестування задля конкретизації і уточнення критеріїв; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи) для визначення динаміки успішності соціалізації і перевірки ефективності впровадження програми залучення учнів із неповних сімей до соціально-педагогічної діяльності.
Структура роботи: кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (58).