Нормативний облік витрат і калькулювання собівартості продукції (на прикладі підприємства ПрАТ «Агрофірма ім. Лазо») (ID:179145)

1.1. Економічний зміст витрат виробництва, їх визнання та класифікація У процесі своєї діяльності будь-яка комерційна організація несе певні витрати виробництва. Витрати виробництва - це витрати живої і матеріалізованої праці на виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) і її продаж. Також витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових, природних, інформаційних ресурсів на виробництво і реалізацію продукції за певний період часу. Відмінною особливістю витрат є наступні: - витрати визначаються величиною використаних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових); - величина використаних ресурсів повинна бути представлена в грошовому вираженні; - поняття витрат має обов'язково співвідноситися з конкретними цілями і завданнями [5]. Витрати формують собівартість . Собівартість продукції (робіт , послуг) - сукупність всіх витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг). Для управління собівартістю необхідно займатися плануванням і нормуванням витрат , виконувати аналіз складу елементів витрат і контролювати зміну величини кожного елемента. Для організації обліку витрат на виробництво застосовується їх класифікація за низкою ознак . За економічним змістом витрати поділяються на економічні елементи і статті калькуляції . 3.1. Загальна характеристика і основні принципи нормативного обліку витрат і калькулювання собівартості продукції Нормативний метод калькуляції витрат - методика контролю, заснована на виявленні відхилень фактичних витрат від нормативних з метою здійснення подальших дій з управління відхиленнями. Ключовою фразою в даному визначенні є «дії з управління відхиленнями». Тобто недостатньо щомісяця фіксувати постійну невідповідність фактичних витрат плановим, як це іноді зустрічається навіть на сучасних підприємствах. Необхідно проводити роботу з мінімізації відхилень. При цьому робота повинна бути спрямована не тільки на аналіз витратної частини, але необхідно зрозуміти, хто відповідає за дане відхилення : наприклад, за кількісне використання ресурсів несе відповідальність директор з виробництва , а за ціну матеріалів - начальник відділу закупівель [23]. Сутність нормативного методу. Окремі види витрат на виробництво обліковують за поточними нормами, передбаченими нормативними калькуляціями. Відокремлено ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм, із зазначенням місця виникнення відхилень, причин і винуватців їх утворення. Враховують зміни, що вносяться, до поточних норм витрат в результаті впровадження організаційно - технічних заходів і визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Відхилення визначаються методом документування або за допомогою інвентаризації. Фактична собівартість розраховується одним із способів: - якщо об'єктом обліку є окремі види продукції, то відхилення від норм та їх зміни відносять на ці види продукції прямим шляхом. Фактичну собівартість визначають за формулою: витрати фактичні = витрати нормативні + величина відхилень від норм + величина змін норм