Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства» на прикладі ТОВ «Адоніс» (ID:2956)

Тема: «Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства» на прикладі ТОВ «Адоніс» З М І С Т Вступ 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ НА ПРИКЛАДІ ТОВ 6 «АДОНІС» 6 1.1. Функції і класифікація фінансового аналізу 6 1.2. Інформаційна база фінансового аналізу 13 1.3. Цілі, методи і зміст фінансового аналізу 15 1.4.Техніко-економічна характеристика ТОВ «Адоніс» 18 1.5. Основні показники діяльності підприємства 23 1.6. Структура керування ТОВ «Адоніс» 25 2. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ І ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 27 2.1. Поняття платоспроможності та ліквідності балансу 27 2.2 Класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення 27 2.3 Баланс ліквідності та показники ліквідності та платоспроможності 29 Висновок 36 Список використанної літератури 38 Додатки 39 ВСТУП Термін „аналіз” буквально означає розчленовування, розкладання досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внутрішні властиві цьому об'єкту складові (уявні чи реальні). Аналіз виступає в діалектичній, суперечливій єдності з поняттям "синтез" - з'єднання раніше розчленованих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле. Діалектичний тандем аналіз-синтез розуміється як синонім усякого наукового дослідження. У будь-якій галузі наукових знань, у будь-якій сфері людської діяльності (політичної, міжнаціональної, суспільної, соціальної, екологічної й ін.) обійтися без аналізу-синтезу неможливо. Але особливе значення аналіз і синтез отримали в економіці, що є, як відомо, основою всього сущого на планеті; нерозв'язаність економічних задач (внутрішніх і зовнішніх) прирікають на невдачу у всіх інших сферах. Природно, що успішний розвиток економіки залежить, у свою чергу, від стану всього суміжного з нею (політики, екології, соціології, культури і т.д.). Аналіз-синтез як суть, як зміст і форма людського мислення комплексно вивчається в множинному вимірі багатьма науками. Але аналіз економіки, аналіз господарської діяльності і її кінцевих результатів (у всіх галузях, у всіх проявах) - область винятково економічного аналізу. Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу в першу чергу на мікрорівні - на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки ( при будь-якій формі власності) складають основу ринкової економіки. Але це не виключає, а скоріше, навпаки, припускає і необхідність можливого переходу аналізу на мікрорівні не "зверху вниз", як складалося при командно-адміністративній системі, а "знизу нагору". Народногосподарські відносини й узагальнення зовсім не протипоказані комерційним відносинам, принципам і вимогам вільного ринку. Аналіз на мікрорівні наповняється зовсім конкретним змістом, зв'язаним з повсякденною фінансово-господарською діяльністю підприємств, їхніх колективів, менеджерів, власників. В даний час необхідно проводити аналіз обґрунтування і виконання бізнес-планів, порівняльний аналіз маркетингових підприємств, аналіз можливостей виробництва і збуту, з'ясування внутрішніх і зовнішньоекономічних ситуацій, що впливають на виробництво і збут, аналіз співвідношення попиту та пропозиції, аналіз конкретних споживачів і оцінки останніми якості виробів, що випускаються, аналіз витрат живої й упредметненої праці з необхідною їхньою деталізацією, аналіз кінцевих фінансових результатів виробничої, збутовий, маркетингової діяльності (прибуток, збиток), аналіз комерційного ризику с впливом різних факторів, що кажеться на його. Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючому суб’єкту надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування, транспорту, будівель і т.п.. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність. Важливу роль у виробництво сільськогосподарської продукції відіграють АПК, що є єдиною цілісною виробничо-економічною системою, яка охопила цілий ряд галузей народного господарства спеціалізованих на виробництві продовольства. Головне завдання що стоїть перед галузями АПК - це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об’єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів. Надавати можливості виходу продукції АПК України на світовий ринок. Важливою умовою зміцнення економічного потенціалу в Україні є створення сучасної ринкової структури виробництва. Сьогодні країна перебуває у глибокій економічній кризі, що негативно впливає на хід реформ, особливо в АПК. В основу ринкових перетворень в АПК покладена програма роздержавлення і приватизація, а для сільськогосподарських підприємств – створення нових господарських структур та засадах приватної власності на майно і землю. Мета даної курсової роботи полягає в аналізу платоспроможності та ліквідності підприємства. Предметом виступають основні виробничі фонди, обігові кошти та персонал підприємства, а об’єктом дослідження є підприємство, в данному випадку ТОВ "Адоніс". Актуальність теми полягає в тому, що без правильної організації виробництва, своєчасного і грамотного аналізу показників діяльності, неможливо спрогнозувати подальшу діяльність підприємства, отримати достатню суму прибутку. Курсова робота складається з двох частин. В першій частині данної роботи висвітленні теоретичні аспекти обраної для дослідження теми, на прикладі ТОВ "Адоніс", ми розглянемо загальну характеристику підприємства за 2006- 2008 роки. В другій частині розкривається економічна сутність підприємства. 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «АДОНІС» 1.1. Функції і класифікація фінансового аналізу Виходячи з загальної теорії керування - керування підприємством полягає в цілеспрямованому впливі керуючої системи на керований об'єкт для досягнення поставленої мети. У сфері керування закономірності виявляються статистично, іншими словами, розрахункові значення виявляються вірними не в кожному окремому випадку, а тільки в середньому, при багаторазовому повторенні з тими самими вихідними даними. Більш того, математичні вираження, що використовуються для виконання розрахунків при рішенні задач керування, - це не точні формули, а математичні моделі, що відбивають досліджувані явища лише приблизно з якоюсь точністю (звичайно невисокої) і вірогідністю (надійністю). Отриманим результатам не можна вірити безумовно, тому що математична модель, навіть дуже вдала і точна для якихось визначених умов, виявляється непридатної для інших умов, що змінилися. Розробка спеціальних методів фінансового аналізу базується на науково обґрунтованій класифікації його видів, обумовленої потребами практики керування. В основі класифікації видів фінансового аналізу лежить класифікація функцій керування, оскільки економічний аналіз є необхідним елементом виконання кожної функції керування економікою. Розвита ринкова економіка народжує потребу в диференціації аналізу на внутрішній управлінський і зовнішній фінансовий аналіз. Внутрішній управлінський аналіз - складова частина управлінського обліку тобто інформаційно-аналітичного забезпечення адміністрації, керівництва підприємства. Зовнішній фінансовий аналіз - складова частина фінансового обліку, що обслуговує зовнішніх користувачів інформації про підприємство, що виступають самостійними суб'єктами економічного аналізу за даними, як правило, публічної фінансової звітності. Функція керування - це особливий вид управлінської діяльності, продукт спеціалізації в сфері керування. Функції керування класифікуються на загальні, чи головні, функції, що відбивають зміст самого процесу керування, і специфічні функції, що відбивають різні об'єкти керування. Взаємозв'язок загальних і специфічних функцій керування полягає в тому, що загальні функція не можуть здійснюватися самі по собі, без додатка і якого-небудь об'єкту керування, а будь-яка специфічна функція керування яким-небудь об'єктом може бути здійснена тільки за допомогою загальних функцій. Загальні, головні функції економічного керування, чи, як їх іноді називають, основні функції економічної діяльності, можна визначити так: 1) інформаційне забезпечення керування (збір, обробка, упорядкування інформації про економічні явища і процеси) ; 2) аналіз (аналіз результатів економічної діяльності, оцінка її успішності і можливостей удосконалювання на підставі науково обґрунтованих критеріїв); 3) планування (прогнозування, перспективне і поточне планування економічної системи); 4) організація керування (організація ефективного функціонування тих чи інших елементів господарського механізму з метою оптимізації використання трудових, матеріальних і грошових ресурсів економічної системи); 5) контроль (контроль за ходом виконання бізнес-планів і управлінських рішень). Перші дві загальні функції відбивають як би технологічні етапи керування, що зводяться до інформаційного й аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень. Саме прийняття рішень здійснюється у виді функцій керування, що відбивають тимчасові етапи керування: планування, організації керування і контролю. Отже, економічний аналіз і інші види управлінської діяльності, що відбивають першу функцію (бухгалтерський облік, статистика) , є такими функціями керування, що присущи всім іншим загальним і специфічним функціям керування. По змісту процесу керування виділяють: перспективний (прогнозний, попередній) аналіз, оперативний аналіз, ретроспективний аналіз за підсумками діяльності за той чи інший період. Така класифікація економічного аналізу відповідає змісту основних функцій, що відбивають тимчасові етапи керування: 1) етап попереднього керування (функція планування); 2) етап оперативного керування (функція організації керування); 3) заключний етап керування (функція контролю). Усі ці три види аналізу присутні в процесах керування господарськими об'єктами. Найбільший розвиток одержав поточний аналіз, особливо в первинних госпрозрахункових ланках народного господарства (підприємствах, виробничих об'єднаннях). У спеціальній літературі класифікація видів економічного аналізу не обмежується двома головними ознаками по змісту процесу й об'єктам керування. У роботах А.Д. Шеремета пропонується класифікувати види економічного аналізу , крім того, по: суб'єктах, тобто хто проводить аналіз (керівництво й економічні служби, власники й органи господарського керування, постачальники. покупці, аудиторські фірми, кредитні, фінансові органи); періодичності (періодичний річний, квартальний, місячний, декадний, щоденний, змінний аналіз і разовий, неперіодичний аналіз); змісту і повноті досліджуваних питань (повний аналіз усієї господарської діяльності, локальний аналіз діяльності окремих підрозділів, тематичний аналіз окремих питань економіки); методам вивчення об'єкта (комплексний, системний аналіз, функціонально-вартісної, порівняльний, суцільний і вибірковий, кореляційний аналіз і т.д.); ступеня механізації й автоматизації обчислювальних робіт (аналіз в умовах електронної обробки даних із застосуванням лічильно-перфораційної техніки, лічильно-клавішних машин). Ці ознаки практично враховують усі сторони даного предмета дослідження. Однак з позицій системного підходу необхідно дану класифікацію ознак трохи видозмінити. Найбільш важливими ознаками розподілу аналізу по видах, на думку С.А. Воєводіна, є: 1) цільова спрямованість аналізу; 2) час його проведення; 3) методика проведення. З точки зорі предметної спрямованості можна виділити наступні види аналізу: технологічного способу виробництва; продукції; організації. Останній вид аналізу може підрозділятися в залежності від місця організації в ієрархічній структурі керування - робоче місце, ділянка, цех, служба, підприємство і т.д. Виходячи з методики проведення аналізу, його можна розділити на три види: 1) системний аналіз (головна умова - цілеспрямованість); 2) комплексний (охоплює всі сторони господарської діяльності); 3) тематичний (вивчення того чи іншого явища, закономірності). Важливе значення має принцип класифікації по суб'єктах керування тобто по суб'єктах керуючої системи. У роботі И.С. Мацкевичюса і Г.Л. Кальчинскаса відзначається, що дані бухгалтерського обліку складають близько 70% загальної кількості економічних даних промислових підприємств. По деяких джерелах, із загального обсягу даних у суміжних функціях керування підприємствами використовується не більш 15-20%. У той же час облікова інформація промислових підприємств далеко не цілком задовольняє потреби керування. У першу чергу це відноситься до громіздкої і неефективної системи обліку й аналізу собівартості. У сучасній ринковій економіці бухгалтерський облік усе більш поділяється на дві галузі: фінансовий облік і управлінський облік. Фінансовий облік вирішує проблеми взаємин підприємства з державою й іншими зовнішніми користувачами інформації про діяльність підприємства. Фінансовий облік і особливо публічна фінансова звітність регламентуються міжнародними і національними стандартами, що забезпечують інтереси зовнішніх користувачів (кореспондентів) інформації. Управлінський облік складається із систематичного традиційного обліку і проблемного обліку, спрямованого на вироблення управлінських рішень в інтересах власників і адміністрації підприємства, Управлінський облік не регламентується державою, його організація і методи визначаються керівником підприємства, у ньому на перший план у діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що вимагають для свого рішення не тільки знань традиційної бухгалтерії, особливо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послуг, але і техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, розвитого математичного апарата і сучасної обчислювальної техніки. При такім розумінні управлінського бухгалтерського обліку власне бухгалтерський облік, планування, статистика й аналіз господарської діяльності розглядаються як єдине ціле. Управлінський бухгалтерський облік організує внутрішньогосподарські зв'язки на підприємстві, тобто зв'язку між обличчями, що працюють на самім підприємстві (агентами), тому управлінський облік називають внутрішнім на відміну від фінансового - зовнішнього. У зміст як зовнішнього фінансового, так і внутрішнього управлінського обліку входить аналіз господарської діяльності, але його організація, об'єкти і методи в рішенні задач фінансового й управлінського обліку мають свою специфіку. Суб'єктами аналізу виступають як безпосередньо зацікавлені, так і опосередковано зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці, постачальники, покупці, податкові органи, персонал підприємства і адміністрація (керівництво). Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію зі своїх позицій, виходячи зі своїх інтересів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз, використовуючи не тільки дані звітності, але і дані всієї системи господарського обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей керування. Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в результатах діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи споживачів інформації. Це насамперед аудиторські фірми, а також консультаційні фірми, біржі, юристи, преса, асоціації, профспілки й ін. Отже, суб'єктами внутрішнього управлінського аналізу є тільки керівництво і приваблювані ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса і т.д. Палітра суб'єктів зовнішнього фінансового аналізу дуже різноманітна. Але всі ці суб'єкти аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, у той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства. Управлінський аналіз включає у свою систему не тільки виробничий, але і фінансовий аналіз, без якого керівництво підприємства не може здійснювати свою фінансову стратегію. Причому можливості керівництва в питаннях фінансового аналізу знов-таки ширше, ніж у зовнішніх користувачів інформації. У техніко-економічних обґрунтуваннях будь-якої комерційної справи (бізнес-планах) використовуються методи як виробничого, так і фінансового аналізу. Так називаний маркетинговий аналіз також передбачає використання методів як виробничого, так і фінансового аналізу в системі маркетингу, тобто в керуванні виробництвом і реалізацією продукції, орієнтованому на ринок. Одна з чимало важливих функцій керування - це контроль. Хоча на практиці є деякий поділ виробничих формувань на системи керування і системи контролю, але в кінцевому рахунку це є в значній мірі умовним. Контроль стану виробництва є першою й основною функцією будь-якої системи автоматичного чи автоматизованого керування. Усяка система керування вимірює поточне значення всіх технологічних параметрів і сприймає дані, що вводяться в неї з пультів ручного введення, і після цього, логічно аналізуючи події (що відбулося і чому), система виробляє вихідні сигнали і необхідні впливи. В економічному аналізі показники підприємства досить часто порівнюють із середніми показниками аналогічних структур, тобто застосовують метод угруповань (структурних і аналітичних). Одним з найбільш діючих шляхів удосконалення аналізу є застосування методологічного підходу, підстави на концепції теорії систем. Вивчення робіт з теорії системного підходу дало можливість з'ясувати, що методика аналізу повинна враховувати наступне. 1. Система - це комплекс взаємозалежних елементів, об'єднаних для виконання визначеної чи мети сукупності цілей. 2. Система являє собою елемент системи більш високого порядку й у той же час може бути розчленована на підсистеми нижчого порядку. 3. Мети підсистеми повинні збігатися з цілями системи вищого порядку й у такий же спосіб трансформуватися вниз. 4. При дослідженні об'єкта як системи опис її елементів не повинний носити самодостатнього характеру. Елемент описується не як щось відособлене, а з урахуванням його місця в цілому. 5. Існує двосторонній зв'язок між усією системою і її елементами. Тому властивості цілого народжуються з властивостей елементів і навпаки. 6. Властивості системи визначаються не сумою властивостей елементів, а взаємодією елементів і їхніх властивостей. 7. Система утворить особливу єдність з навколишнім середовищем. У зв'язку з цим дослідження системи, як правило, невіддільно від вивченні умов її існування. Місце аналізу в системі керування й існуючий господарський механізм визначають його цільову спрямованість. Оскільки аналіз бере участь у всіх підсистемах керування, те і його мети в залежності від області застосування будуть змінюватися. Наприклад, у процесі плануванні - це виявлення можливостей поліпшення планових показників, оцінка напруженості планових завдань; при організації виробництва - виявлення важливості проблем, визначення фактичної ефективності керуючих впливів, оцінка господарської діяльності організацій; у ході оперативного керування виробництвом - попередження керівника про виникаючі відхиленнях від планового завданні (мети), виявлення причин цих відхилень і визначення найбільш важливих проблем, що вимагають першочергового рішення. Важливими обмежуючими умовами нормального функціонування економічного аналізу є достатня наявність вихідної інформації і її вірогідність. Між системою збору інформації й аналізом існують прямий і зворотний зв'язки. З одного боку, через аналіз передаються вимоги до обліку виробничої діяльності, а з іншого боку - від якості і повноти інформації залежить глибина і вірогідність аналізу. Фахівцям з керування важливо не тільки мати обґрунтований матеріал, але й одержати його вчасно. Тому важливо вибирати такий метод аналізу, що давав би можливість прийняти рішення в необхідних масштабах часу. Однак прагнення до докладного аналізу з застосуванням нехай навіть самих зроблених методів може привести не до позитивних, а до негативних результатів. Глибина аналізу повинна визначатися, з одного боку, важливістю виниклої проблеми, з іншого боку - часом "життя" даної ситуації. Важливість проблеми визначає величину витрат, необхідних для аналізу. Таким чином, складність і розмаїтість застосовуваних методів аналізу залежать від рівня керування системою. Чим нижче сходинки ієрархічної градації керування, тим проблеми менше і час їхні дії коротше, тому тут потрібні прості методи аналізу. На рівні підприємства, галузі аналіз може ускладнюватися, ставати більш різнобічним. Особливо це відноситься до підготовки рішень, зв'язаних із плановим завданням і зміною структури системи. Помилки в цьому випадку діють довгочасно, а отже, і втрати незмірно зростають. 1.2. Інформаційна база фінансового аналізу Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:  Форма 1 „Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.  Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.  Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.  Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду. „Примітки до звітів” – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію. Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень. Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:  щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;  участі в капіталі підприємства;  оцінювання якості управління;  оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;  забезпеченості зобов’язань підприємства;  визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;  регулювання діяльності підприємства;  прийняття інших рішень. Разом з новими формами фінансової звітності впроваджено новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків. Основна мета Плану рахунків – надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою „Балансу” і „Звіту про фінансові результати”. Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності. Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов’язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів. 1.3. Цілі, методи і зміст фінансового аналізу Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. при цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу чи більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану. Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації. Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором у кінцевому рахунку є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська чи фінансова звітність підприємства - це лише "сира інформація", підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур. Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень керівництву потрібна постійна ділова поінформованість по відповідним питаннях, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної сирої інформації. Необхідне аналітичне читання вихідних даних виходячи з цілей аналізу і керування. Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів - це дедуктивний метод, тобто від загального до частки, Але він повинний застосовуватися багаторазово. У ході такого аналізу як би відтворюється історична і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила впливу їх на результати діяльності. Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів: 1. горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; 2. вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому; 3. трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз; 4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту чи позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників; 5. порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми господарськими даними; 6. факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник. Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, що складається з двох тісно взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничого управлінського аналізу. Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено сформованим на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік. Такий поділ аналізу трохи умовний, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу живлять один одного інформацією. Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: - множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства; - розмаїтість цілей і інтересів суб'єктів аналізу; - наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності; - орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства; - обмежованість задач аналізу як наслідок попереднього фактора; - максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства. Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками чи державними органами. Цей аналіз на основі тільки звітних даних, що містять лише дуже обмежену частину інформації про діяльність підприємства, не дозволяє розкрити всіх секретів успіху фірми. Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, здійснюваного партнерами підприємства за даними публічної фінансової звітності, складають: - аналіз абсолютних показників прибутку; - аналіз відносних показників рентабельності; - аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; - аналіз ефективності використання позикового капіталу; - економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів. Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і безліч способів аналізу цієї діяльності. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним способом аналізу. Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію й ін. Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації керування, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку. У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу й оцінки ефективності господарської діяльності. Питання фінансового і виробничого аналізу взаємозалежні при обґрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їхньою реалізацією, у системі маркетингу, тобто в системі керування виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок. Особливостями управлінського аналізу є: - орієнтація результатів аналізу на своє керівництво; - використання всіх джерел інформації для аналізу; - відсутність регламентації аналізу з боку; - комплексність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства; - інтеграція обліку, аналізу, планування й ухвалення рішення; - максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці. 1.4.Техніко-економічна характеристика ТОВ «Адоніс» ТОВ "Адоніс" за своєю організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю. Підприємство розташоване у с. Менделеєвка, вул. Менделеєва 12, Нікопольського району Дніпропетровської області. Форма власності: приватна. Організаційно-правова форма: ТОВ. Зареєстровано Нікопольською райдержадміністрацією 15 березня 2000 року. Товаpиство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Пpогpес" і приймає майнові права та обов'язки цього підприємства в обсягах частини майна, що перейшла до Товариства на пiдставі реорганізації КСП "Прогрес". ТОВ "Адоніс" створене згідно з декретом Кабінету Міністрів "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993 року №51-93. Головний напрямок Мендлеєвського району в сільському господарстві – зерновий та розвиток тваринництва. Серед польових землеробських культур переважають хлібні злаки. Ґрунтовий покрив сформований зонально. Виділяють дві основні зони: зона типових чорноземів і зона звичайних чорноземів. Так, кращі в області ґрунту – чорноземи типові займають 51.6% площі ріллі колгоспів і радгоспів. Клімат області характеризується жарким і сухим літом, помірковано холодною зимою з не стійким сніжним покривом і добре вираженими перехідними сезонами. Що стосується загальної обстановки по питанню про економічну ефективність при виробництві сільськогосподарської продукції та стабілізації її рівня, то відповідь напрошується сам собою, а саме: у результаті множинних експериментів над країною і її громадянами зокрема, спостерігається загальний спад виробництва і, як наслідок, зменшення його економічної ефективності. У господарствах України, а так само й у Менделеєвському районі Дніпропетровської області на даний момент дуже складна обстановка з наявністю виробничих ресурсів, з матеріальним забезпеченням, люди, що працюють у селі, по багато місяців не одержують зарплати грошима (лише продукцією). Товариство є господарським товaриством y виді товариства з обмеженою відповідальністю та: 1.Створене громадянином України (Засновником), який є його єдиним Учасником. 2.Є юридичною особою приватного права, тобто може мати відокремлене майно, може від свого іменi набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем y суді, господарському та третейському судах. 3.У своїй господарській діяльності керується чинним Законодавством України, a також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства, затвердженими y порядку, передбаченому чинним Законодавством. 4.Має правo від свого імені вчиняти будь-які не заборонені Законом правочини, в тому числі - договори, контракти тощо. 5.Приймає участь y зовнішньоекономічній діяльності i проводить експортно-імпортні операції як в Україні, так i за кордоном, включaючи товарообмінні, посередницькі та інші господарські операції. 6.Може самостійно або разом з іншими українськими i іноземними юридичнми особами та громадянами створювати на території України i за кордоном господарські товариства та інші підприємства з правами юридичної особи, aбo набувати участі в раніше створених підприємствах шляхом придбання акцій, часток та входити до об'єднань підприємств y встановленому Законом порядку. 7.Має право створювати дочірні підприємства, філії, представництва та інші відособлені підрозділи на території України та за кордоном. 8.Є власником належного йому майна, включаючи землі (володіє на підставі Державного акту земельною ділянкою, одержаною в порядку правонаступництва від КСП "Прогрес"), гроші, цінні папери, об'єкти інтелектуальної власності та інші об'єкти права власності, що визначені Законом. 9.Може мати поточний та інші рахунки в банківських установах в національній i іноземній валютах. 10.Має круглу печатку, штампи зi cвоїм найменуванням та реквізитами, a також фірмовий бланк, знаки для товарів i послуг та іншу атрибутику, зрaзки якої затверджуються Директором Товариства. 12.Відповідає за своїми зобов'язаннями yсім майном, яке належить йому на правi власності. Товариство не відповідає за зобов'язаннями Учасника Товариства, a Учасник Товариства несе відповідальність за зобов'язаннями Товариства лише в межах вартостi вкладу y Статутний капітал Товариства. ТОВ "Адоніс" створене з метою задоволення суспільних та особистих соціально-економічних інтересів Учасника i членів Трудового колективу Товаpиства шляхом здійснення агропромислової діяльності, a caмe виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції та іншої господарської діяльності у порядку, передбаченому чинним Законодавством України, чим і займає чинне місце і відіграє важливу роль в агропромисловому комплексі України. Цiлями діяльності Товариства є систематичне здійснення незабороненої Законами підприємницької діяльності, виконання робіт i надання послуг щодо ведення сільського господарства на території України та за кордоном, з метою одержання прибутку на вкладений капітал Учасника за рахунок застосування нових технологій, ефективного використання землі та високого рівня організації виробництва та продуктивності праці. Основнi види дiяльностi Товариства: Ш вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва; Ш розведення великої рогатої худоби; Ш розведення свиней; Ш промислове виробництво риби; Ш виробництво неочищеної олії та жирів; Ш виробництво борошна; Ш неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Ш роздрібна торгівля на ринках. ТОВ "Адоніс" є виробничим підприємством, що здійснює свою діяль-ність на основі господарського розрахунку і самоокупності, має власний баланс. Предметом економічної діяльності Товариства є:  агропромислова діяльність: закупівля y фізичних і юридичних осіб, вирощування, збирання i зберігання, переробка i реалізація сільсько-господарської продукції як власного виробництва, так i придбаної; здійснення операцій з давaльницькою сировиною;  виробництво продукції рослинництва i тваринництва, a також їі переробка і реалізація,звіроводство та здійснення маркетингу з цих видів сільськогосподарської діяльності;  виготовлення та реaлізація малогабаритної сільськогосподарської та промислової техніки, інструментів, дрібного інвентарю, предметів побуту аграрнопромислового призначення;  ветеринарне обслуговування худоби власного виробництва та інших агроформувань i фізичних осіб;  реалізація y порядку oптової торгівлі переважно продовольчим асортиментом будь- яких видів сільськогосподарської продукції, y тому числі ліцензованих;  переробка та реалізація відходів виробництва i напівфабрикатів аграрних підприємств;  посередництво в торгівлі корисними кополинами i хімікатами;  надання матеріально-технічної та агросервісної допомоги та посередницьких послуг іншим юридичним i фізичним особам по обробітку землі та збиранню врожаю;  виpобництво та реалізація: • технологічних ліній з переpобки сільськогосподарської та промислової продукції; • засобів малої механізації та запасних частин до сільськогосподарської та промислової техніки; • сільськогосподарського та промислового інвентарю і інструментарію; • автотранспортних засобів та запасних частин; • гербицідів, мінеральних добрив, насіння; • препаpaтів медичного та ветеринарного призначення; • племінної i робочої худоби та птиці; • комбікормів; • ветеринарних пpeпapaтів, зоотехнічних засобів та інших товарно- матеріальних цінностей сільськогосподарського призначення;  технічне обслуговування та ремонт автомобілів;  надання послуг iз збуту сільськогосподарської продукції, виробленої підприємством на товарному ринку; пошук партнерів, сприяння y встановленні робітничих контактів між українськими та зарубіжними діловими колами. ТОВ "Адоніс" у своїй виробничій структурі має таке майно, яке перейшло у його володіння від КСП "Прогрес": • свинарники; • коровник; • млин з обладненням для переробки зернових культур; • забійний цех; • цех для виготовлення комбікорму; • сільськогосподарська техніка: плуги, культиватори, сіялки, комбайни, трактори, вантажні машини, зерномолотилка, бульдозера. 1.5. Основні показники діяльності підприємства Основні фінансово-економічні показники ТОВ "Адоніс" наведені в таблиці №1. Таблиця №1.1. Основні економічні показники підприємства Показники 2006 2007 2008 Відхилення абс відн Обсяг реалізованої продукції, тис. грн 2647.5 3196.9 3190.2 +542.7 120% Вартість основних фондів, тис. грн 1535 1955.5 2386 +851 155% Вартість оборотних фондів, тис. грн 246 370 759 +513 309% Рентабельність активів, % 37 39 49 +12 132% Рентабельність операційної діяльності, % 48 29 95 +47 198% Рентабельність власного капіталу, % 42 40 50 +8 119% Чисельність працюючих, чол. 64 51 51 -13 80% Аналізуючи таблиці 1.1. видно, що ТОВ "Адоніс" значно прискорює темп росту виробництва при тому воно зменьшило чисельність працівників. Збільшився обсяг реалізованої продукції порівняно 2008 рік до 2006 року на 542.7 тис. грн., т.б. на 120%; вартість основних фондів на 851 тис.грн., т.б на 155%; вартість оборотних фондів на 513 тис. грн., т.б. на 309%; прицьому чисельність працюючих зменьшилася на 13 чоловік, т.б. на 80%. Взагалом по підприємству рентабельність значно збільшилась порівняно з 2006 роком. ТОВ "Адоніс" є постачальником м'яса, зернових культур, основна частина зернових культур направлена на вигодовування тварин, розрахунок з арендаторами за надання земельних ділянок ( обща площа 1000 га). Основними споживачами м'яса, т. б. партнерами є "Глобінський м'ясокомбінат" Полтавської області, "Дніпровські ковбаси" Новомосковської області, "Золочівський м'ясокомбінат" Львівської області. Нажаль, на сьогоднішній день потужності підприємства використовуються лише на 55%. Це спричинено зменшенням обсягу заготівлі свиней у господарствах. Випуск основних видів продукції за 2006-2008 рр. подаються в таб. № 1.2. Таблиця № 1.2. Основні види продукції Найменування Обсяг виготовленної продукції 2006 2007 2008 Продукція рослиництва: пшениця, ц 11281 7167 24523 ячмінь, ц 8180 1298 7648 горох, ц 827 - 158 соняшник, ц 2593 1680 2868 Продукція тваринництва: свині, гол 2081 2108 2664 З даних таблиці 1.2. видно, що за останій рік обсяг виробництва продукції підприємства збільшився, а саме вирощування зернових культур та збільшилося поголів'я свиней. 1.6. Структура керування підприємством ТОВ "Адоніс" в своїй роботі використовує лінійний тип організації управління. Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними формами зв'язкy між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління. Сутність лінійного управління полягає в тому, щo очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). B свою черту, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого безпосереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип единоначальності керівництва). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівнику збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але caмi вказівок та інструкцій керованому об'єкту не нaдають. Така схема підпорядкування i звітності є основою лінійного управління. При цьому ланки лінійного управління в цілому відповідають ланкам вироб-ництва, між якими встановлюються прості та чіткі взаємозв'язки ( рис. 1). Рис. 1 Лінійний тип організації структури управління Переваги лінійного типу управління: • встановлення чітких та простих зв'язків між підрозділами; • єдність і чіткість розпоряджень; • узгодженість дій виконавців; • підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу; • оперативність у прийнятті рішень; • отримання виконавцями пов'язаних між собою разпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами; • особиста відповідність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу. Недоліки лінійного типу управління: • високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання та досвіт з усіх функцій управління і сфер діяльності, що в свою чергу обмежує його можливості, щодо ефективного управління організацією; • перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями; • відсутність спеціалістів з окремих функцій управління; • невідповідальність зростаючим вимогам сучасного виробництва. 2. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ І ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 2.1. Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання. Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. Основне завдання аналізу ліквідності балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов’язань. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним. 2.2 Класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення Для аналізу ліквідності балансу статті балансу розподіляють і порівнюють за групами. 1. Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов’язанням) або перевищувати її; терміни – приблизно до 3 місяців. 2. Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни – 3-6 місяців. 3. Повільнореалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов’язання (кредити та інші зобов’язання). 4. Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення). У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тотожність активу і пасиву балансу визначає наперед результат порівняння за четвертою групою, якій властиве „балансування”. Тому суттєвим є порівняння підсумків за першими трьома групами. Результати порівняння перших двох груп свідчать про поточну ліквідність, третьої групи – про перспективну ліквідність. оскільки тут розглядаються майбутні надходження та витрачання. Методика поділу статей балансу на групи для визначення його ліквідності, яка базується на використанні первісних даних бухгалтерського обліку описана в праці В.В. Патрова та В.В. Ковальова „Як читати баланс”. Так тривалість оборотності статей активу визначається за кредитовим оборотом, статей пасиву – за дебетовим оборотом. 2.3 Баланс ліквідності та показники ліквідності та платоспроможності У таблиці 2.1. наведений баланс ліквідності, що складений за вихідними даними балансу підприємства за 2006-2008 роки. (див. Додатки) Таблиця 2.1. Аналіз ліквідності балансів ТОВ «Адоніс» за 2006-2008 роки Актив 2006 2007 2008 На початок року На кінець року На початок року На кінець року На початок року На кінець року Найліквідніші активи 348 246 246 370 370 759 Швидкореалізовувані активи 39 104 104 88 88 73 Повільнореалізовувані активи 728 621 621 993 993 3011 Важкореалізовувані активи 569 1240 1240 1466 1466 1861 БАЛАНС 1684 2211 2211 2917 2917 5704 Пасив 2006 2007 2008 На початок року На кінець року На початок року На кінець року На початок року На кінець року Найтерміновіші зобов’язання 340 38 38 35 35 162 Короткострокові пасиви 0 0 0 0 0 0 Довгострокові зобов’язання 0 0 0 0 0 0 Постійні зобов’язання 1332 2135 2135 2857 2857 5524 БАЛАНС 1684 2211 2211 2917 2917 5704 Наведені баланси за 2007, 2008 роки як на початок, так і на кінець року не є абсолютно ліквідним, що не можна сказати за баланс 2006 року, він є абсолютно ліквідним. На початок 2007, 2008 років сума найліквідніших активи є дуже малою, це свідчить про те, що на розрахунковому рахунку підприємства дуже мало грошей і це призводить до погіршення показників ліквідності підприємства і в разі, якщо підприємству треба буде негайно розрахуватися по своїм найтерміновішим зобов’язанням (а це кредиторська заборгованість підприємства), то воно не зможе це зробити. Як видно з таблиці, швидреалізовувані активи (на початок і на кінець року) достатньо великі. Відповідно, ліквідність підприємства є досить високою. Хочеться також відмітити той факт, що підприємство не має довгострокових зобов’язань (довгострокові кредити банків). На сьогодення це характерне явище майже для 90 % вітчизняних підприємств. Тому, що банки практично не видають кредити терміном більше одного року. У цілому баланси ліквідності на кінець року свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства впродовж 2006-2008 років. За даними балансу ліквідності можна розрахувати узагальнюючий показник (коефіцієнт) ліквідності (Кл): , де а1, а2, а3 – вагові коефіцієнти; А1, А2, А3; П1, П2, П3 – підсумки за першою, другою та третьою групами відповідно активів та пасивів (вплив четвертої групи досить не значний, тому ми її не враховуємо). Узагальнюючий коефіцієнт ліквідності відносний; він показує, скільки ліквідних активів припадає на зобов’язання з урахуванням вагових коефіцієнтів за групами активів і пасивів. Ці коефіцієнти відображають значущість тієї чи іншої групи; задаються аналітиком з огляду на конкретні обставини. Збільшення значення Кл свідчить про зміцнення платоспроможності підприємства, і навпаки. Так. якщо а1 = 1, а2 = 0.5, а3 = 0.3, то коефіцієнт ліквідності відповідно на початок і кінець року: 2006 рік Кл поч. = Кл кін. = Отже показник збільшився на 11,02, ліквідність балансу підприємства на кінець року збільшилась. 2007 рік Кл поч. = Кл кін. = Отже показник збільшився на 7,6, ліквідність балансу підприємства на кінець року збільшилась. 2008 рік Кл поч. = Кл кін. = Отже показник зменьшився на 9,97, ліквідність балансу підприємства на кінець року зменьшилась. Для оцінки рівня ліквідності та платоспроможності підприємства необхідно також розрахувати сукупність відносних аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної ліквідності. швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви. тобто термінові невідкладні зобов’язання. Аналітик поступово зменшує розмір чисельника до абсолютно ліквідного (грошові кошти). 1. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної платоспроможності) Значення Кл.п показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов’язань. Критичне значення Кл.п = 1. Значення Кл.п = 1 – 1.5 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги. 2006 рік 2007 рік 2008 рік Ці коефіцієнти свідчать про те, що підприємству достатньо обігових коштів щоб ліквідувати борги протягом року. 2. Коефіцієнт ліквідності швидкої. ; Коефіцієнт характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів. Його значення має дорівнювати, або бути більше 1. В міжнародній практиці Кл.ш = 0.7 – 0.8. 2006 рік 2007 рік 2008 рік Ці коефіцієнти свідчать про те, що підприємству достатньо обігових коштів щоб ліквідувати борги протягом року. 3. Коефіцієнт ліквідності абсолютної ; Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0.2-0.35. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. 2006 рік ; 2007 рік 2008 рік Як бачимо значення коефіцієнту досить такі високі. Отже, у підприємства вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов’язань. 4. Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості. ; Цей показник характеризує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення = 1.0. 2006 рік Як бачимо, дебіторська заборгованість на кінець року, перевищує кредиторську, що є позитивним фактором. 2007 рік Як бачимо, дебіторська заборгованість, як на початок так і на кінець року, перевищує кредиторську, що є позитивним фактором. 2008 рік Як бачимо, дебіторська заборгованість, на кінець року, нижче за кредиторську, що є негативним фактором. Також при аналізі платоспроможності підприємства доцільно розрахувати коефіцієнт платоспроможності. Розрахунок даного коефіцієнта необхідний для того, щоб показати, наскільки в силу негативних факторів можуть бути скорочені надходження грошових коштів, щоб при цьому була можливість проводити необхідні платежі. 2006 рік ; 2007 рік 2008 рік Зрозуміло, що значення даного коефіцієнту не повинно бути меншим за 1. Як бачимо на кінець 2006 та 2008 років таке сталося, то можна сказати, що поточних надходжень не достатньо для здійснення поточних платежів і підприємство виконує останні за рахунок наявного на початок аналізуємого періоду залишку грошових коштів. Необхідно також відмітити, що мінімальною умовою платоспроможності підприємства є наявність власного обігового капіталу (ВОК). ВОК = ВК – НА де, ВК – власний капітал (Ф.1, р.380+430+630) НА – необоротні активи (Ф.1, р.080) 2006 рік ВОК поч..року = 1344 – 569 = 775 ВОК кін.року = 2173 – 1240 = 933 2007 рік ВОК поч..року = 2173 – 1240 = 933 ВОК кін.року = 2882 – 1466 = 1416 2008 рік ВОК поч..року = 2882 – 1466 = 1416 ВОК кін.року = 5542 – 1861 = 3681 Отримані дані свідчать про те, що у 2006-2008 роках власний капітал перевищував необоротні активи. По проведеному аналізу можна зробити такі висновки: - підприємство, в цілому, має досить таки високоліквідний баланс і це положення підтримується на протязі 2006-2008 роках. ВИСНОВОК Як показали практичні розрахунки, фінансовий аналіз ліквідності та платоспроможності ТОВ «Адоніс» за 2006-2008 роки мають більш-менш значні коливання по роках, що є наслідком зміни цін реалізації і собівартості продукції. В даний час більшість сільськогосподарських підприємств є ліквідними (збитковими) чи малоліквідними, що є наслідком економічної кризи в країні. На прикладі ТОВ "Адоніс" я намагалась, як можна повністю висвітити фінансовий аналіз діяльності цього підприємства, та привести приклад приватного підприємства в умовах не досконалої ринкової економіки. Сільське господарство у народному господарстві займає особливе місце: воно призначено задовольняти зростаючі потреби населення країни в продуктах споживання, а промисловість в сировині та виробляє різну продукцію для експорту. Сільське господарство залишається основним джерелом постачання населення продуктами харчування. Біля 3/4 споживчих матеріальних благ населенням - це продукти сільського господарства безпосередньо або їх промислової переробки. В умовах ринкової економіки основною метою діяльності підприємства є досягнення максимального прибутку. Всі інші цілі підлеглі цій головній задачі, оскільки прибуток є основою і джерелом засобів для подальшого росту інших показників. При аналізі виробничо-господарської діяльності ТОВ “Адоніс” в даній курсовій роботі виявлено, що підприємство поступово адаптується до роботи в ринкових умовах. В даний час ТОВ “Адоніс” перебуває у задовільному фінансовому становищі, однак є ряд суттєвих причин, які негативно впливають на фінансовий стан. Це, насамперед, спричинено нестабільною заготівлею сировини протягом року і великими затратами, що є негативним фактором в роботі підприємства, який характеризує його роботу як нестабільну. Це веде до падіння обсягів виробництва і, відповідно, до зниження обсягів реалізації товарної продукції. І на завершення хотілося б відмітити, що фінансовий стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентноздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів всіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів. Стійке фінансове положення підприємства не є подарунком долі чи щасливим випадком його історії, а результатом умілого, прорахованого керування всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Необхідно зазначити, що ТОВ "Адоніс" знаходиться на стадії підйому так, як і АПК в цілому. Список використанної літератури 1. Бочаров В. В. Финансовый анализ. — СПб.: Питер, 2001 — 240 с. 2. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В.З.Бурчевсь¬кий, М. І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. — 540 с. 3. Ізмайлова К. В. Сучасні технології фінансового аналізу: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 148 с. 4. Ковалев В. В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.: Финансы и статистика, 2000. 5. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. — Х.: Фактор, 2002. — 144 с. 6. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 365 с. 7. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансо¬вого стану підприємства: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003. — 278 с. 8. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Петряєва З. Ф. Курс економічного аналізу: Підручник / За ред. І. Ф. Прокопенка. — Харків: Легас, 2004. — 384 с. 9. Cавчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. — К.: Издательский дом «Максимум», 2001 — 600 с. 10. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. — 3-е изд., перероб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 208 с. Додаток А. Форма №1 2006 рік. Продовження додткуА. Форма № 1 2006 рік. Додаток Б. Форма №2 2006 рік. Продовження додатку Б. Форма №2 2006 рік Додаток В. Форма №1 2007 рік. Пордовження додатку В. Форма №1 2007 рік. Додаток Г. Форма №2 2007 рік. Продовження додатку Г. Форма №2 2007 рік. Додаток Д. Форма №1 2008 рік. Продовження додатку Д. Форма №1 2008 рік Додаток Ж. Форма №2 2008 рік. Продовження додатку Ж. Форма №2 2008 рік.