Зразок роботи
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………...6
1.1 Необхідність, сутність та задачі оцінки фінансового стану підприємства…………………………………………………………6
1.2 Класифікація моделей, методів і видів фінансового аналізу…….11
1.3 Основні показники оцінки фінансового стану підприємства та їх характеристика……………………………………………………..21
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ДП «УКРАЇНСЬКЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО»...36
2.1 Економічна оцінка балансу підприємства………………………...36
2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства………...49
2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства………………………..51
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………….60
3.1 Пропозиції щодо підвищення ліквідності та платоспроможності.60
3.2 Резерви збільшення фінансової стійкості підприємства…………68
3.3 Прогноз фінансового стану підприємства на 2020 рік……………73
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...91
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..96
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність обраної теми. Ключовою забезпечувальною ланкою фінансової системи будь-якої країни є фінанси суб’єктів господарювання, адже вони є основним елементом суспільного виробництва, функціонують з метою створення матеріальних благ, формуючи таким чином валовий внутрішній продукт і національний дохід країни. Проте сучасне становище функціонування та розвитку вітчизняного підприємництва є незадовільним.
Наявні соціально-економічні умови розвитку економіки вказують на те, що вдосконалення рівня українського підприємництва на своєму шляху натрапляє на значний перелік перешкод.
Оскільки процес реформування часто не враховує ступінь розвитку українських господарств, а з іншого боку, низький рівень розвитку інституційної складової зумовлює визначення меж у сфері свобод суб’єктів сучасного підприємництва.
Сучасна економічна ситуація в Україні характеризується глибокими кризовими явищами та спадом виробництва на вітчизняних промислових підприємствах.
Тому в таких умовах господарювання питання діагностики економіко-фінансової діяльності набуває особливо важливого значення для всіх ланок господарської системи.
Адже, без точної оцінки та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства неможливо визначити ефективні шляхи його подальшого розвитку.
Знання стану підприємницької діяльності важливе як для управлінського апарату даного підприємства, так і для його акціонерів, банківських установ, фінансових служб, територіальних органів управління, фіскальних органів тощо.
Намагаючись забезпечити свою довгострокову успішність у середовищі господарювання сучасні підприємства стикаються з проблемою пошуку адекватних ….
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Необхідність, сутність та задачі оцінки фінансового стану підприємства
Економічне становище підприємства визначається підсумками його господарського, інвестиційного та фінансового функціонування.
Позитивний вплив на його фінансовий стан здійснює безперебійне виробництво і реалізація продукції високого рівня якості.
Фінансовий стан підприємства – це комплексна економічна категорія, що є підсумком взаємовідносин складових системи відносин фінансової сфери господарюючого суб’єкта, визначається комплексом господарюючих чинників і відображається за допомогою системи показників, що характеризують наявний стан, розміщення і застосування ресурсів [28].
Відсутність раціонального застосування ресурсів зумовлює низький рівень платоспроможності і, у результаті, збої у системі постачання виробництва сировиною та матеріалами й збутовій політиці підприємства, відсутність повного виконання плану із позитивного підсумку від господарської діяльності, зростання плати за банківський позиковий капітал, збільшення санкцій фінансового типу за рахунок нерозподіленого прибутку.
Будь-яке підприємство визначає метою своєї діяльності - стійкий фінансовий стан, тобто забезпечення достатнього розміру капіталу, що гарантує виконання принципу своєчасності розрахунків з постачальниками, державою та іншими сегментами фінансової системи, наступного інноваційного розвитку підприємства.
Ключовою особливістю стабільного фінансового стану господарюючого суб’кта – є гарантування стабільності його функціонування в майбутньому. Вона визначається фінансовою структурою установи в цілому, рівнем її залежності від кредиторів та інвесторів.
Метою дослідження фінансового стану будь-якого суб’єкта господарювання є:
• Визначення проблемних тенденцій його функціонування;
• Розроблення і впровадження системи дій, спрямованих на своєчасне відновлення достатнього рівня платоспроможності, та відповідного йому ступеня фінансової стійкості;
• встановлення можливості підприємства продовжувати свою господарську діяльність, яка забезпечить прибутковість та зростання виробничого потенціалу [18].
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
• дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
• оптимальне вивчення тенденцій змін та наявного стану рівня ліквідності, ступеня платоспроможності і фінансової стійкості господарюючого суб’єкта;
• аналітична оцінка навного стану суб'єкта господарювання на ринку господарювання та залучення фінансових ресурсів та кількісне дослідження стану його конкурентного потенціалу;
• розрахунок результативності застосування фінансових ресурсів.
З метою дослідження фінансового стану будь-якого підприємства ключовим є також вивчення поняття «фінансовий стан підприємства».
Характеристика даного поняття визначається:
• рівнем забезпеченості ресурсами, в розмірі необхідному для ефективного його функціонування;
• результативність їхнього розміщення та ступінь оптимальності використання;
• система взаємодії з іншими суб’єктами господарювання та фізичними особами;
• ступінь платоспроможності і стійкості підприємства [1].
Під фінансовим станом господарюючого суб’кта визначають рівень його забезпеченості необхідним розміром фінансів з метою забезпечення успішної операційної діяльності, а також свочасності фінансових розрахунків у галузі власних зобов'язань.
Фінансовий стан включає відображення у грошовому виразі підсумки функціонування підприємства в цілому з управління його ресурсами.
Фінансове становище визначається підсумками його господарської, інвестиційної і фінансової діяльності: вищі результати господарської діяльності, нижчий рівень їх собівартості зумовлюють відповідно вищий рівень рентабельності і вищий розмір позитивного підсумку, що у результаті формує стабільний фінансовий стан господарюючого суб’єкта [3].
Наявна система трактувань даного поняття. Комплекс пропозицій вчених-економістів у галузі дослідження поняття «фінансовий стан» зосереджуються зазвичай у межах трактування з взяттям до уваги виключно декількох структурних елементів фінансового становища господарюючого суб’єкта, що відображають його у не повному вигляді.
За наявних умов функціонування підприємств фундаментальним є включення до системи оцінюваних категорій окрім платоспроможності, фінансової стійкості, ефективності оборотності, таких як потенціал мобілізації та результативність застосування ресурсів, узгодження фінансових потоків і ступінь ризикованості фінансової діяльності [2].
Зовсім не підтримуємо трактування поняття, яке подається у Великому економічному словнику, адже у ньому стан підприємства визначається структурою активної і пасивної частини балансу без визначення їх спільних та відмінних особливостей, що використовуються у процесі розробки балансу ліквідності.
Трактування, з точки зору таких економістів як Вознюк Г. Л., А. Г. Загородній, Т. С. Смовженко, досліджується в межах виключно стану фінансових ресурсів, реалізації фінансових розрахунків та зосереджується …фнансово-операційній діяльності національних та зарубіжних підприємств.
1.2 Класифікація моделей, методів і видів фінансового аналізу
З метою визначення змісту фінансового аналізу функціонування господарюючого суб’єкта, ключове значення має аспект його класифікації [1].
Класифікаційні ознаки фінансового аналізу відіграють ключову роль як у процесі розробки методології досліджень, так і у системі організації аналітичного процесу.
Таблиця 1.1
Класифікація фінансового аналізу
Ознака
Вид (напрямок)
1 2
Користувачі інформаційних
ресурсів • Внутрішній
• Зовнішній
Інтереси користувачів • Прийняття управлінських рішень
• Оцінка економічної політики
• Діагностика рівня господарювання
• Планування діяльності
• Організація контролю
Часовий період • Квартальний
• Піврічний
• За 9 місяців
• Річний
• Динамічний
1 2
Обсяг дослідження • Комплексний
• Тематичний
Просторова форма • Господарюючий суб’єкт
• Регіон
• Загальнодержавний
• Міждержавний
Класифікаційні ознаки господарюючих суб’єктів • Види економічної діяльності
• Форми власності
• Організаційно-правові форми господарювання
• Органи управління
Повнота охоплення об’єктів • Суцільний
• Вибірковий
Рівень автоматизації робіт аналітичного дослідження • Ручний
• Комп’ютеризований
• Автоматизований
Організаційна система • Централізований
• Децентралізований
Динаміка формування
вихідних інформаційних ресурсів • Одноразовий
• Періодичний
Етапи управління • Стратегічний (перспективний)
• Попередній (проектний)
• Операційний (ситуаційний)
• Ретроспективний (наступний)
На базі таблиці 1.1 проаналізуємо детально основні види фінанс
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ДП «УКРАЇНСЬКЕ АЕРОГЕОДЕЗИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО»
2.1 Економічна оцінка балансу підприємства
Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство» є самостійним суб’єктом господарювання, засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Повне найменування підприємства - Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство».
Скорочене найменування підприємства – ДП «УкрДАГП».
Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки у установах банків та печатку, однак не може бути засновником іншої юридичної особи.
Підприємство створене з метою:
• виконання загальнодержавних, спеціальних топографо-геодезичних і картографічних робіт та робіт із землеустрою;
• виготовлення топографо-геодезичної і картографічної продукції.
Предметом діяльності ДП «УкрДАГП» є:
1. Геодезичні роботи;
2. Гравіметричні роботи;
3. Топографічні роботи;
4. Картографічні роботи;
5. Кадастрові зйомки;
6. Робота у сфері геоінформаційних систем і технологій;
7. Розроблення усіх видів документації із землеустрою;
8. Тощо.
Одним із важливих елементів фінансового аналізу є дослідження стану балансу, який проведемо у розрізі активної та пасивної складових.
На основі таблиці 2.1 можна підсумувати:
o Нематеріальні активи 2017 року відносно 2016 року зменшились на 50%; у 2018 році порівняно з 2017 роком – залишались стабільними, тобто протягом всього періоду дослідження обсяг нематеріальних активів відзначився тенденцією спаду;
o Основні засоби 2017 року відносно 2016 року зменшились на 0,35%; у 2018 році порівняно з 2017 роком динаміка відзначилась стрімким зростання у 3 рази. Зростання обсягу основних засобів 2018 року зумовлено повним оновленням фонду основних фондів та удосконалення виробничої потужності ДП «УкрДАГП»;
o Необоротні активи 2017 року відносно 2016 року зросли на 0,28 ; у 2018 році порівняно з 2017 роком також охарактеризувались зростанням на 19,26%, тобто 2016-2018 роки відзначились стійкою динамікою збільшення обсягу необоротних активів;
o Запаси 2017 року відносно 2016 року зменшились на 6,94%; у 2018 році порівняно з 2017 роком їх динаміка вже відзначилась позитивними тенденціями зростання на 10,35%;
o Дебіторська заборгованість 2017 року відносно 2016 року зросла на 74,04%; у 2018 році порівняно з 2017 роком динаміка відзначилась як стабільна;
o Грошові кошти та їх еквіваленти 2017 року відносно 2016 року зросли на 69,57%; у 2018 році порівняно з 2017 роком також відзначились динамікою зростання на 186,32%. Протягом всього досліджуваного періоду даний вид активів відзначився наростаючою динамікою зростання;
o Оборотні активи 2017 року відносно 2016 року зросли на 0,17%; у 2018 році порівняно з 2017 роком зросли на 40,80%.
o Відповідно динаміці зростання обсягу необоротних та оборотних активів протягом 2016-2018 років зростав і обсяг активів ДП «УкрДАГП» в цілому у 2017 році відносно 2016 року на 0,14%, а у 2018 році стосовно 2017 року на 259,28%. Зростання активів досліджуваного підприємства у 2018 році в основному зумовлене значним збільшення розміру основних фондів у напрямку модернізація підприємства[3] .
Таблиця 2.1
Аналітичний аналіз динаміки активної частини балансу за період 2016-2018 років
Темп зростання, %
2016 рік 2017 рік 2018 рік 2017/2016 2018/2017
Нематеріальні активи 2 1 1 50,00 100,00
Основні засоби 8258 8229 34409 99,65 418,14
Необоротні активи 8260 8230 37444 99,64 454,97
Запаси 3228 3004 3315 93,06 110,35
Дебіторська заборгованість 104 181 181 174,04 100,00
Грошові кошти та їх еквіваленти 207 351 1005 169,57 286,32
Оборотні активи 3533 3539 4983 100,17 140,80
Баланс 11792 11809 42427 100,14 359,28
На підставі таблиці 2.2 підсумуємо стосовно структури активів досліджуваного підприємства:
• У 2017 році стосовно 2016 року щодо активів:
o зменшилась питома вага необоротних активів на 0,51%,
o питома вага оборотних активів зросла на 0,03%;
• У 2018 році стосовно 2017 року:
o зросла питома вага необоротних активів на 26,63%;
o питома вага оборотних активів зменшилась на 61,81%;
• У структурі активів станом на 2016 рік непереважали необоротні активи, протягом аналізованого періоду структура активів характеризувалась зростанням частки необоротних активів над оборотними:
o У 2016 році оборотні активи складали 29,96%, а необоротні – 70,04%;
o У 2017 році оборотні активи складали 30,31%, а необоротні – 69,69%;
o У 2018 році оборотні активи складали 11,74%, а необоротні – 88,26%;
Тобто, можемо підсумувати, що протягом всього аналізованого періоду у активах підприємства необоротний капітал становив левову частку, що зумовлено особливістю його функціонування та є позитивною характеристикою ДП «УкрДАГП» [6].
Таблиця 2.2
Аналітичний аналіз структури активної частини балансу за період 2016-2018 років
Структура, % Темп зростання питомої ваги, %
2016 рік 2017 рік 2018 рік 2017/2016 2018/2017
Нематеріальні активи 0,02 0,01 0,002 49,93 27,83
Основні засоби 70,03 69,68 81,10 99,51 116,38
Необоротні активи 70,04 69,69 88,26 99,49 126,63
Запаси 27,37 25,44 7,81 92,93 30,72
Дебіторська заборгованість 0,88 1,53 0,43 173,79 27,83
Грошові кошти та їх еквіваленти 1,76 2,97 2,37 169,32 79,69
Оборотні активи 29,96 30,31 11,74 100,03 39,19
Баланс 100 100 100 - -
Відобразимо стан активної частини балансу за період 2016-2018 років на рис.2.1.
Рис.2.1 – Динаміка основних статей активної частини балансу за 2016-2018 роки
Структуру активної частини балансу у 2016 році відобразимо на рис.2.2.-2.4.
Рис.2.2 – Структура активної частини у 2016 році
РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Пропозиції щодо підвищення ліквідності та платоспроможності
Наявні економічні зміни зумовлені комплесом різноманітних фінансових криз, що зумовлюють зростання автономії підприємств, підвищенн рівня їх фінансової та юридичної відповідальності.
Будь-яке підприємство має можливість бути незалежним у прийнятті рішень відповідно до чинного законодавства, проте успішність реалізованих рішень визначатиметься своєчасністю, достовірністю та системністю дослідження фінансово-економічного становища господарюючого суб’єкта.
Платоспроможність підприємства як його змога своєвчасно та у повній мірі виконувати належні йому зобов’язання, при цьому забезпечуючи оптимальний ритм власного функціонування, є ключовою умовою його конкурентоздатності та стійкості.
Роль платоспроможності зумовлює прагнення будь-якого суб’єкта діяльності забезпечити зростання її рівня і пошуку з його врахуванням напрямів та засобів її відновлення або зростання [23] .
Такими напрямами, на нашу думку, є:
1) Ефективним для підприємств є запровадження та реалізація системи оперативного управління активами, що виступатиме засобом зростання платоспроможності.
Оперативне управління, виходячи із наших міркувань, - управління короткотермінового часу, тобто ключове зосередження у процесі реалізації заходів оперативного управління має бути сконцентроване на управлінні оборотного капіталу.
Відповідно до даного аспекту бути визначаємо засади оперативного управління:
• Першочерговим є забезпечення мінімального рівня запасів, потрібних для забезпеченння господарювання господарюючого суб’кта.
З цією метою необхідним є забезпечення раціональної підсистеми автоматизованого моніторингу обсяну запасів, до завдань котрої належатимуть:
o моніторинг обороту запасів;
o інформаційне забезпечення у галузі залишків;
o розрахунок їх критичного обсягутощо.
• Особлива у процесі управління запасами належить раціоналізації політики управління розміром запасів [18].
З метою успішного регулювання запасів насамперед потрібно розрахувати оптимальний розмір фінансів, спрямованих у їх придбання, і забезпечити зменшення витрат, зумовлених їх зберіганням та використанням.
Виходячи із теоретичних основ у галузі управління запасами визначено специфічні моделі, що дають можливість розрахувати необхідний розмір одногозамовлення та їх періодичність. Придбання товарів товарів значними за обсягами поставками спричиняють великі середньорічних запаси і відповідно значні витрати, зумовлені їх зберіганням.
Однак, слід враховувати, що вартість придбання відповідно до зменшення розмірів поставок може збільшуватись. Окрім цього, підприємство нестиме більші витрати зумовлені здійсненням замовлень, прийманням товарів, проведенням оплати і іншимм діями, виходячи із придбання кожної партії сировини.
Звичайно, що це створює стимул до придбання товарів у розмірах якнайбільших. Таким чином, потрібно обчислити обсяг поставки та їх кількість у періоді планування таким чином, щоб забезпечити мінімальний розмір витрат стосовно обслуговування придбання та зберігання запасів.
…
3.2 Резерви збільшення фінансової стійкості підприємства
Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов успішної і стабільної роботи підприємства в ринкових умовах. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, то воно має низку переваг перед іншими підприємствами такого ж профілю при отриманні кредитів, залученні інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів.
Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежне від несподіваних змін ринкової кон’юнктури і, отже, тим менше ризик банкрутства. Дослідження питання підвищення фінансової стійкості є актуальним, оскільки в даний час головною проблемою ефективного функціонування підприємств є низький рівень їх фінансової стійкості [22].
Система завчасного попередження й реагування на погіршення фінансового стану суб’єкта підприємництва є специфічною інформаційною системою, покликаною своєчасно виявляти кризову ситуацію, що загрожує його подальшому нормальному функціонуванню й навіть існуванню, та оперативно сигналізувати про це менеджерському персоналу підприємства [34].
Основним стратегічним завданням фінансово нестійкого підприємства є стабілізація фінансового стану шляхом реструктуризації заборгованості, відстрочення платежів, продажу непрофільних активів.
Управління фінансовою стійкістю підприємства залежить від типу фінансової політики, що застосовується на підприємстві, оскільки від неї залежить допустимий рівень ризику і рентабельності, а також цільові показники фінансової стійкості [3, 86].
На рис. 3.1 представлено стратегічне управління фінансовою стійкістю підприємства.
Рис.3.1 - Визначення типу фінансової політики та стратегічних напрямів управління фінансовою стійкістю
На основі рисунку 3.1 визначаємо, що для ДП «Українське аерогеодезичне підприємство» характерна консервативна політика та пропонуємо відповідно стратегічні цілі управління його фінансовою стійкістю.
Реалізуючи консервативну фінансову політику, підприємство при управлінні структурою джерел фінансування віддає перевагу власним джерелам фінансування, що обумовлює недостатній рівень рентабельності активів через відсутність ефекту фінансового важеля і високої ціни капіталу.
Результатом даної фінансової політики є мінімізація втрати фінансової стійкості, однак в результаті недостатнього фінансування інвестиційної діяльності можливе зниження конкурентоспроможності продукції [16].
Для збереження фінансової стійкості в довгостроковому періоді важливо регулювати вартість робіт шляхом мінімізації постійних витрат підприємства на 20%.
Таблиця 3.1
Тактичні інструменти забезпечення фінансової стійкості досліджуваного підприємства
Консервативна політика
Управління оборотними активами
- забезпечувати потребу в оборотних коштах за рахунок власного капіталу на рівні 50- 70%;
- 20-30% оборотних коштів фінансувати за рахунок довгострокового позикового капіталу;
Управління витратами
-зниження рівня собівартості виконаних робіт на 15%;
- зниження розміру адміністративних витрат на 25;%;
-зменшення інших операційних витрат на 20%;
- зменшення фонду заробітної плати адміністративних працівників
До напрямів забезпечення фінансової стійкості інструментами тактичного фінансового менеджменту [26, 29] можна віднести:
- вибір цільової структури фінансування оборотних коштів;
- встановлення принципів оптимізації політики управління витратами (обґрунтованості, мінімізації, планування), який дозволяє уточнити заходи щодо досягнення цільової фінансової стійкості підприємства (вказано у табл. 3.1) [31] .
Для ДП «Українське аерогеодезичне підприємство»:
1. Подальше скорочення дебіторської заборгованості на 21%.
З цією метою необхідно зробити наступне:
жорсткіше контролювати стан розрахунків з замовниками за відстроченими (простроченими) заборгованостями;
по можливості орієнтуватися на диверсифікацію замовників, щоб зменшити ризик несплати одним або декількома покупцями;
стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості, оскільки перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською призводить до неплатоспроможності підприємства (забезпечувати їх співвідношення на рівні хоча б 40% на 60%;
2. Зменшення власних засобів підприємства шляхом розвитку інвестиційної діяльності. Пропонуємо зменшити розмір власних ресурсів хоча б на 15%, оскільки структура співідношення власного та позикового капіталу свідчить про неефективне значне п
Магістр