Зразок роботи
Актуальність теми дослідження. Економічна географія являє собою один з найбільших напрямків географічних наук (поряд із фізико-георграфічними дисциплінами та картографією). Економічна географія — це синтетичний полівекторний комплекс наукових дисциплін, що складає соціологічний блок географії в цілому. Будучи за характерними рисами й ключовими відмінностями та параметрами наукою суспільною, вона належить у сукупності до географічного кластеру наук, оскільки вивчає економічні й соціальні процеси та явища на основі територіального і географічного аспектів. В центрі уваги економічної географії традиційно знаходяться територіальні системи виробничих сил: процеси їхнього формування, функціонування, керування, взаємодія і взаємодоповнюючий ефект впливу природних і антропогенних середовищ геосфери.
Японія — це держава загальною площею 377 688 кв. км і населенням 127 370 тис. осіб (станом на 1 січня 2019 р.), що знаходиться у Східній Азії. Японія розташована на 4 великих островах: Кюсю, Сікоку, Хонсю, Хоккайдо, островах Рюкю і більш ніж 4 000 дрібних островів. На півночі омивається Охотським морем, на сході — Тихим океаном, на півдні — Тихим океаном і Східнокитайським морем, на заході — Корейською протокою і Японським орем. Це унітарна держава, територія якої поділена на 47 префектур — адміністративно-територіальних одиниць вищого рівня. Форма правління —конституційна монархія. Столиця Японії — місто Токіо. Державна мова (де-факто) — японська. Імператор Нарухіто править з 2019 р. під девізом «Мир та спокій».
Японія — країна із унікальною та самобутньою культурою, що дбайливо ставиться й цінує свою автентичність. Цій непересічній державі вдалося в короткі терміни перетворитись від агресора та країни-капітулянта Другої світової війни у справжнього промислового й індустріального лідера не лише Азії, а й глобального світового співтовариства загалом. Особливості так званого «японського економічного дива» неодноразово ставали об`єктом ґрунтовних досліджень саме через неповторний характер процесу з наукової точки зору.
Тому загальне дослідження у позитивному і негативному аспектах на новій методологічній основі, з позиції інструментарію сьогодення та підходів до вивчення виникнення, розвитку й перебігу становлення такого інституціонально унікального явища, як японське економічне диво, є вкрай реальною й потрібною задачею, а переосмислення застарілих або архаїчних тверджень з огляду змін соціуму є аксіомою.
Виняткового значення висловлені тези набули на тлі численних праць та доктрин, котрі засвідчили очевидний інтерес і необхідність у детальному висвітленні теоретичних і практичних аспектів японського феномену піднесення економіки у сукупності з політичними й суспільними процесами. Зокрема, дискусійно-полемічні думки та погляди стосовно цього питання красномовно репрезентовані в публікаціях таких вітчизняних дослідників, як О. Ф. Андрійко, С. В. Берзіна, А. З. Бобко, В. Є. Борейко, Г. О. Гончарова, Я. А. Здір, О. В. Караханова, В. Р. Крамарець, Н. В. Лебідь, Л. В. Мельник, О. Ю. Назарина, Д. Л. Постишев, І. Л. Синякевич, М. С. Студенікіна, Н. О. Юніна тощо. Серед закордонних авторів неабиякий внесок у комбіновану оцінку цієї теми (через порівняльний аналіз та звичні методи компаративістики) зробили деякі іноземні науковці: Р. Д. Кревфорд, Поль Франкс, С. Дж. О’Келлі, К. Джонсон, Д. П’єр та інші.
Вивчення стану проблеми даного дослідження свідчить про те, що деякі її сторони залишилися не розглянутими в тематичній літературі, а певні висунуті припущення вимагають подальшого поглиблення й уточнення.
Різноплановість і багатоманітність існуючого матеріалу підтверджує доречність класифікації та узагальнення ідей, їхньої адаптації до актуальних позицій авторитетних науковців. Наприклад, вкрай актуальним наріжним каменем залишається сама позиція суті японського економічного дива крізь призму економічних здобутків. Модель, що була експлуатована державним керівництвом цієї країни (її зміст, сенс і концептуальні засади) можуть слугувати еталоном для деяких азійських держав або країн із перехідною економікою (в тому числі в сегменті пострадянських країн). Спираючись на раніше недоступні джерела, можна значно поглибити як минулі (взірцеві) дослідження, так і більш близькі до сьогодення доробки.
Магістр