Зразок роботи
2.2. Тактика допиту потерпілої особи в залежності від слідчих ситуацій
Допит потерпілої особи у кримінальних провадженнях про зґвалтування стосується інтимних обставин життя, тому в криміналістичній літературі існує рекомендація, щоб доручати такий допит слідчому-жінці або слідчому, який значно старший потерпілої особи за віком. Але, хто б не проводив допит, потрібно проявляти максимальну тактовність при постановці запитань, виборі формулювань і виразів. [27, c. 102]. Тактика допиту являє собою вибір слідчим тактичних прийомів залежно від слідчої ситуації для повного та об’єктивного отримання показань від потерпілої особи.
Спочатку доцільно попросити потерпілу особу у формі вільної розповіді самій розповісти про обставини зґвалтування, яке було вчинене відносно неї. Якщо в ході допиту у слідчого з'являться сумніви в правдивості показань потерпілої особи, то до закінчення її вільної розповіді не слід цього ніяк проявляти – ні в змісті запитань, ні в тоні, в якому вони задаються. Доцільно лише робити чорнові нотатки, з тим щоб після закінчення вільної розповіді потерпілої особи уточнити обставини, що викликали сумніви, зокрема, ті, в яких вона сама собі суперечила [27, c. 102]. Варто зауважити, що всі протиріччя в показаннях потерпілої особи обов'язково повинні потім перевірятися слідчим для з'ясування їх причини (помилка, застереження, забування або брехня), бо при непояснених суперечностей у показаннях потерпілої особи останні практично знецінюються. У деяких випадках суди виносили виправдувальні вироки, з посиланням саме на суперечливість показань потерпілої особи .
У своєму прагненні дізнатися від потерпілої особи всі подробиці події слідчий часто наштовхується на її спробу обійти мовчанням ті чи інші обставини, перш за все, подробиці статевих зносин або дій ґвалтівника, що були направлені на вчинення зґвалтування. Найчастіше це прояв сором'язливості, цілком природно, адже потерпілій особі доводиться розповідати про обставини, що стосуються її інтимного життя [27, c. 103]. Щоб допомогти впоратися з цим почуттям, потрібно проявляти тактовність при постановці питань і уникати таких, що принижують честь та гідність допитуваної особи. Якщо на певні запитання потерпіла особа буде соромитися відповісти вголос, їй треба запропонувати викласти свої відповіді власноруч.
Весь допит треба вести так, щоб потерпіла особа розуміла, що деталі, які з’ясовує слідчий необхідні для успіху розслідування, а не викликані його цікавістю. У цих же цілях слід пояснити, що її правдива і детальна розповідь про те, що трапилося є необхідною умовою викриття ґвалтівника і застосування до нього відповідного кримінального покарання. Слід також роз'яснити їй і те, що дані розслідування не розголошуються, а розгляд такого роду кримінальних проваджень в суді проводиться, як правило, в закритому судовому засіданні [53, c. 95].
Починати допит слід із з'ясування обставин, що відносяться до події злочину, в першу чергу треба встановити: де (населений пункт і адреса, опис характерних ознак місцевості і т. д.); коли (дата, година, а по можливості і хвилини) і в якій обстановці (із зазначенням всіх деталей) було вчинено зґвалтування; як потерпіла опинилася на місці події; чи перебувала вона в той час у будинку, або на роботі або випадково там проходила, або була приведена туди злочинцем. В останньому випадку важливо встановити, яким способом ґвалтівник привів потерпілу особу на місце злочину: з допомогою обману, запропонувавши провести або підвезти (на автомобілі), або затягнув примусово [38, c. 34]. Таким же чином детально з'ясовується, як себе вів і що говорив ґвалтівник до і після того, як вчинив зґвалтування. Всі ці дані, що характеризують ґвалтівника особливо важливі, коли розслідується кілька випадків зґвалтування, які, можливо, вчинені однією особою.
Також при допиті потерпілої особи доцільно з'ясувати те, як було вчинено зґвалтування, а саме: чи застосовував злочинець фізичну силу і якщо так, то в чому проявлялося насильство, чим і куди наносив їй злочинець удари; чи знімав примусово з неї одяг або білизну; якщо ґвалтівник погрожував їй, то чим саме і в чому це виявилося; чи застосовував при цьому зброю або інше знаряддя і якщо так, то яке саме, замахувався чи лише показував його; чи мав знаряддя при собі або взяв його на місці події і т. п. У випадку, коли зґвалтування було вчинено з використанням безпорадного стану потерпілої особи, то слід уточнювати, в чому останнє полягало і чим було викликано, зокрема, якщо потерпіла була в нетверезому стані, то необхідно уточнити: протягом якого часу, скільки і що випила; за своєю ініціативою або її напоїв ґвалтівник; як часто і в яких кількостях вживала раніше алкогольні напої і як зазвичай це на неї впливало [ 38, c. 35].
Якщо злочин не було закінчено, то слід дізнатися, що завадило злочинцеві довести свій намір до кінця: опір потерпілої, наближення людей або ту обставина, що ґвалтівник виявився не в змозі вчинити статевий акт. Якщо ж злочинцеві ніщо не перешкоджало довести замах до кінця, то як, на думку потерпілої особи, пояснюється те, що він добровільно відмовився від свого наміру: жалістю до неї, побоюванням відповідальності або інша причина. Також необхідно з'ясувати, чи чинила потерпіла особа опір злочинцеві і якщо ні, то чому, а якщо надавала, то в чому він конкретно виражався: дряпала його, кусала, кричала. При цьому обов’язково треба уточнити, на яких частинах тіла ґвалтівника могли залишитися сліди її опору [38, c. 35]. Також доцільно запитати потерпілу чи кликала вона на допомогу, в яких виразах це проявлялося, наскільки голосно кричала, чи плакала, чи просила ґвалтівника про змилування і т.п.
Наступним потрібно запропонувати потерпілій особі перерахувати сліди зґвалтування, які залишилися на її тілі (синці, подряпини, садни, і т.п.) і одязі (розриви, порізи, плями крові або сперми і т.п.). При цьому обов’язково треба вияснити, чи мала місце в результаті зґвалтування дефлорація чи потерпіла раніше вже вступала у статеві зносини (в такому випадку треба встановити, коли вона востаннє мала статеві зносини). Потрібно також вияснити чи не знаходилася потерпіла в момент зґвалтування у хворому, післяродовому чи післяабортному стані, чи не мала менструацій, чи не була вагітна. Наприкінці допиту треба роз'яснити потерпілій особі, що звинувачення ґвалтівника не може бути побудовано тільки на її свідченнях, що її показання повинні бути підтверджені іншими об'єктивними доказами, і що через це в її інтересах вказати такі джерела, з яких слідчий міг би отримати необхідні докази [38, c. 37]. Потім слід запропонувати потерпілій назвати осіб, які можуть що-небудь знати про те, що трапилося, зокрема, тих, хто міг бачити ґвалтівника і її на місці події (або біля нього) до, після або під час вчинення зґвалтування; того, кому першому вона розповіла про зґвалтування, і тих, хто дізнався про це від неї в подальшому, а також вказати осіб, які знають ґвалтівника і можуть розповісти про його поведінку.
Допит потерпілої особи у слідчій ситуації, коли ґвалтівник їй невідомий має свої особливості. Вони полягають в тому, що питання при такій ситуації повинні бути спрямовані на встановлення особи ґвалтівника і його місцезнаходження, з тим щоб отримані від потерпілої особи відомості допомогли встановити, розшукати і викрити ґвалтівника. Перш за все треба з'ясувати, чи не бачила потерпіла особа злочинця раніше, чи не бувала з ним де-небудь разом, чи не має з ним спільних знайомих; не знала його хоча б в обличчя, на ім'я або по кличці; якщо вони раніше бачилися, то за яких обставин відбувалися їх зустрічі. Дані про прикмети невідомого ґвалтівника мають першочергове значення, особливо важливі індивідуальні помітні ознаки зовнішності, а також хода, манера говорити, акцент, особливості голосу, характерні жести, важливо отримати і докладний опис кожного предмета одягу та інших наявних при ґвалтівникові предметів (годинник, телефон, окуляри, цигарки, запальничка, рюкзак) [42, c. 181-182].
Щоб потерпіла особа випадково не пропустила якої-небудь ознаки злочинця, їй треба ставити питання, по черзі перераховуючи всі прикмети по системі «словесного портрета», викладаючи їх в зрозумілих висловах, наприклад, якого кольору волосся, була коротка стрижка або довга, кучеряве або пряме волосся, чи не було у злочинця лисини; який у нього лоб - високий або низький; чи був головний убір і якщо так, то який: кепка, капелюх, кашкет, берет, шапка; які матеріал, форма і колір головного убору [38, c. 37]. Якщо у злочинця був який-небудь транспортний засіб, дуже цінними виявляться відомості про марку, колір і, особливо, про номер автомобіля, мотоцикла. Разом з тим, слід мати на увазі, що потерпіла особа легко може помилитися, називаючи номер транспортного засобу. У потерпілої особи, що не помітила номера транспортного засобу, бажано з'ясувати хоч якісь ознаки і обставини, які могли б допомогти знайти машину ґвалтівника.
У випадках, коли зґвалтування було вчинено в приміщенні, за місцем проживання або роботи потерпілої особи, доцільно з'ясувати, яким шляхом туди проник і як звідти зник злочинець, чи проявив він при цьому обізнаність про її розпорядок дня і спосіб життя, а також про розташування приміщення, входу в нього і т. д. У багатьох випадках незнайомий жінці ґвалтівник до вчинення злочину вступає з нею в розмову, сподіваючись легко схилити її до добровільних статевих зносин або таким чином полегшити вчинення зґвалтування. Намагаючись отримати довіру у потерпілої особи, він розпитує її, звідки і куди вона йде, де живе, чим займається, одночасно повідомляючи їй деякі відомості і про себе [21, c. 256]. Якщо ґвалтівник не очікує, що потерпіла особа буде чинити йому опір, він часто буває відвертий і повідомляє про себе ряд істотних відомостей, які можуть суттєво допомогти виявити невідомого злочинця.
Слід також отримати відомості щодо речей, прикрас, які були викрадені злочинцем у потерпілої особи. Часто ґвалтівники вдаються до викрадення предметів нижньої білизни, використовуючи їх в якості фетиша. Якщо зґвалтування вчинялося групою осіб, то відомості про кожного з учасників фіксуються окремо, з’ясовується як злочинці вели себе під час злочину, яку роль кожен з них виконував. Також обов’язково треба запитати потерпілу особу чи зможе вона впізнати ґвалтівника і за якими його ознаками [42, c. 182].
У типовій слідчій ситуації, коли особа злочинця відома потерпілій особі, допит теж має свої особливості. В основному, допит спрямований на з'ясування характеру взаємовідносин потерпілої і підозрюваного. В першу чергу ставляться питання про особистість підозрюваного, з'ясовуються його ім'я, по батькові, прізвище, вік, адреса, місце роботи та посаду. Далі слідчий з'ясовує як характер, так і всю історію взаємовідносин потерпілого і підозрюваного: коли, де, за яких обставин і з чиєї ініціативи вони познайомилися; як часто і де потім зустрічалися; як розвивалися їхні відносини; чи перебували вони в статевих стосунках і якщо так, то з якого і по який час, де мали зносини, як часто і коли це сталося в останній раз; чи схиляв раніше підозрюваний потерпілу особу до вступу з ним в статевий зв'язок; чи обіцяв одружитися з нею, чи не наполягала вона сама на цьому. Крім особистих взаємин сторін, доцільно встановити, як ставилися до кожного з них близькі і родичі, зокрема, якщо потерпіла жила з батьками, то треба з'ясувати, чи знали останні підозрюваного, як до нього ставилися і як дивилися на відносини між ними; якщо потерпіла була заміжня, то як реагував на їхні стосунки її чоловік. [6, c. 90]. Обов'язково треба уточнити, як ставилися вони один до одного до моменту події, з приводу якого відкрите кримінальне провадження; чи не було між ними ворожого ставлення, ворожнечі, чи не виявляв хто-небудь з них почуття помсти або ревнощів, яка була причина неприязних відносин і коли вони виникли.
У процесі допиту потерпілої особи необхідно встановити також і такі моменти: чи була зустріч, під час якої відбулося зґвалтування, заздалегідь домовленою між підозрюваним і потерпілою особою або ж така зустріч була несподіваною для неї; прийшов до неї підозрюваний або очікував її де-небудь, або зустрівся з нею випадково; якщо потерпіла особа сама пішла на місце, де сталося зґвалтування, то з якою метою, просив її про це підозрюваний або вона зробила це з власної ініціативи [6, c. 90]. Торкаючись самого факту статевих зносин, слідчий повинен з’ясувати, чи пропонував ґвалтівник потерпілій особі спочатку добровільно вступити в статевий зв'язок і як вона на це реагувала; чи передували зґвалтуванню добровільні обійми і поцілунки; яким чином вона опинилася роздягненою, які предмети одягу були з неї зняті і ким: ґвалтівником або нею самою; якщо одяг знімав підозрюваний, то як це йому вдалося зробити, незважаючи на її опір; якщо ж вона сама роздягалася, то чому вона так вчинила.
Якщо сексуальні дії мали місце, то варто встановити у потерпілої особи: чи ерекція статевого члена у злочинця настала відразу або він зробив для цього якісь дії; в якій послідовності відбувалися ці дії; чим супроводжувалось вчинення сексуальних дій: зв'язуванням, заподіянням тілесних ушкоджень (яких саме), придушенням (скільки разів, чи втрачала при цьому свідомість), укусами (за які частини тіла), поколюванням, порізами гострим предметом (яким саме, в які частини тіла), іншими діями; чи використовував злочинець презерватив, який саме, якщо використовував, чи забрав його з собою або викинув на місці події; чи супроводжувалося зґвалтування еякуляцією, куди при цьому виливалася сперма [16].
Також у потерпілої доцільно дізнатися такі обставини: з якими об'єктами (предметами) на місці події, частинами тіла, що їй належать предметами, одягом стикався ґвалтівник своїми руками, одягом, статевими органами; як саме це відбувалося чи може вона описати ці предмети і чи знає де вони знаходяться. Важливим є встановлення того, якою була поведінка злочинця після вчинення зґвалтування; що конкретно, з якою метою він робив; як, коли, яким способом і в якому напрямку злочинець зник з місця події; якими були дії потерпілої особи після того, як у неї появилась можливість і свобода пересування; куди і з якою метою вона попрямували, яким способом і за яким маршрутом вона при цьому пересувалися [16]. Також треба визначити чи після вчинення злочину потерпіла особа проводила заходи гігієнічного характеру (які саме); де знаходиться одяг, який був на ній в період вчинення злочину; чи чистила вона цей одяг; чи не поверталися вона після того, що сталося на місце події, якщо так, то коли, з ким, з якою метою; чи бачили (зустрічала) вона злочинця після вчинення зґвалтування; якщо так, то коли, де і за яких обставин; чи не виходив ґвалтівник або хто-небудь з його оточення на контакт з нею після вчинення злочину; якщо так, то хто саме, коли, де, з якою метою.
Підбиваючи підсумки, ми дійшли висновку, що під час проведення допиту потерпілої особи можуть виникнути дві слідчі ситуації і в залежності від того, яка ситуація виникла при розслідуванні, обирається відповідна тактика допиту. Ми охарактеризували тактику допиту при двох типових слідчих ситуація, перша — коли ґвалтівник невідомий потерпілій особі і друга слідча ситуація — коли особа злочинця відома. При першій слідчі ситуації допит спрямований на отримання відомостей від потерпілої особи про ґвалтівника, про його зовнішні та функціональні характеристики, щоб встановити особу останнього і розшукати його. У другій типовій слідчі ситуації, коли злочинець відомий потерпілій особі, допиту спрямований на визначення взаємовідносин між підозрюваним та потерпілою особою, характеру їхніх відносин і причин вчинення зґвалтування. В свою чергу раціональна та послідовна постановка запитань в залежності від типових слідчих ситуацій дасть змогу з’ясувати всі необхідні обставини, які цікавлять слідчого та прийняття подальших процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Магістр