Оцінка доказів у кримінальному провадженні. (ID:222229)

В С Т У П Актуальність теми. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс (надалі – КПК України) містить абсолютно нові положення в сфері доказування у кримінальному провадженні, наприклад – положення щодо визнання судом доказів недопустимими. Доказування у кримінальному провадженні полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. В широкому розумінні доказування – це діяльність, спрямована на отримання доказів і обґрунтування ними певних процесуальних рішень. У разі розгляду доказування як процесу отримання доказу слід говорити про його структурні взаємозалежні та взаємовпливові елементи (стадії): а) пошук і виявлення (вилучення) фактичних даних та їх джерел; б) перевірка, оцінка фактичних даних і їх джерел, їх процесуальне оформлення (закріплення) й надання фактичним даним та їх джерелам значення певного доказу у кримінальному провадженні. Зазначені елементи виокремлюються лише умовно як самостійні категорії для всебічного дослідження процесу кримінально-процесуального доказування. Вагомим недоліком нового КПК України є закріплення у ч. 2 ст. 91 структури процесу доказування у вигляді традиційних збирання, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, адже схема доказування, яка складається лише з одних традиційних компонентів, не має універсального характеру, оскільки за її допомогою добре ілюструється рух окремо взятого доказу, але при цьому не беруться до уваги суб’єкти доказування. Розглядаючи як перший елемент доказування збирання доказів, законодавець допускає гносеологічну і правову помилку: нібито до початку кримінально-процесуальної діяльності, до того як уповноважена особа здійснить відповідне дослідження виявлених на місці події слідів злочину, вони вже апріорі є доказами. Якщо слідувати такою логікою, то в ході доказування збираються, надаються чи подаються докази, які існують об’єктивно в готовому вигляді ще до того, як вони у встановленій процесуальній формі будуть отримані й визнані такими суб’єктом доказування. Зазначеним і зумовлена актуальність обраної теми курсової роботи: «Оцінка доказів у кримінальному провадженні». Метою роботи є всебічне дослідження процесу доказування у кримінальному провадженні, вивчення його елементів. Для досягнення мети поставлені наступні завдання: 1. Охарактеризувати поняття, принципи та суб’єктів оцінки доказів у кримінальному провадженні. 2. Розглянути внутрішнє переконання, як основу оцінки доказів. 3. Охарактеризувати критерії оцінки доказів. Об’єктом дослідження в роботі є кримінальні процесуальні правовідносини, що складаються під час здійснення доказування у кримінальному провадженні. Предметом дослідження у роботі є оцінка доказів у кримінальному провадженні. Методологічну основу курсової роботи складає, насамперед, всезагальний метод діалектики та розвитку в системі теорії пізнання, спрямований на виявлення закономірностей взаємодії правових аспектів, доцільних при дослідженні предмету розгляду курсової роботи, а також методи порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод. У роботі є поєднання загально філософських, загально наукових та спеціальних методів дослідження. Широко застосовані загальні принципи наукового пізнання: обґрунтованість, об’єктивність, всебічність та комплексний підхід до висвітлення досліджуваної проблеми. Аналізуючи правові норми та положення нормативно-правових актів, у роботі використано формально-логічний та інші спеціально-юридичні методи.