Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА ВИДИ ДОПИТУ
Допит – це процесуальна слідча (розшукова) або судова дія, що є регламентованим кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічним процесом спілкування осіб, які беруть у ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. У той же час допит – одна з найбільш складних слідчих (розшукових) та судових дій; його проведення вимагає від слідчого високої загальної та професійної культури, глибокого знання психології людини. Мета допиту полягає в отриманні повних та об'єктивно відображуючих дійсність показань. Ці показання є джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться, – доказами.
Процесуальний порядок допиту регламентується нормами КПК (статті 224–227, 232, 351–354, 356), дотримання яких є обов'язковим. Недотримання процесуальних правил проведення допиту є порушенням закону і тягне за собою недійсність проведеної дії та недопустимість отриманих показань як джерела доказів. [4]
Згідно зі статтями 223, 224 КПК допит можна проводити у місці провадження досудового розслідування або в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати (за місцем перебування допитуваного; в судовому засіданні у місці розташування суду, або місці перебування хворого свідка, потерпілого, ст. 225 КПК), як правило, у денний час. Допитувані дають показання віч-на-віч зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених у законі (присутність захисника, педагога, психолога, лікаря, законних представників неповнолітнього (малолітнього) та ін.). У передбачених законом випадках допит може бути проведений дистанційно з використанням технічних засобів і технологій (у режимі відеоконференції, телефонної конференції) (ст. 232, ч. З ст. 351, ч. 9 ст. 352, ч. 2 ст. 353, ч. 4 ст. 354 КПК). Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день.
Перед допитом слідчий упевнюється в особі допитуваного, роз'яснює йому його права і порядок проведення допиту, з'ясовує відомості анкетного характеру, залучає у разі потреби перекладача. Свідка, експерта попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілого – за давання завідомо неправдивих показань. Конституція України у ст. 63 проголошує імунітет свідка: "Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом".
Магістр