Зразок роботи
Актуальність дослідження. Вивчення об'єкта та предмета кримінального правопорушення визнається однією з ключових проблем у науці кримінального права. Визначення сутності об'єкта кримінального правопорушення та його поняття має вирішальне значення для правильного розв'язання багатьох питань, пов'язаних із кримінально-правовим регулюванням. Як системоутворюючий елемент складу злочину, об'єкт злочину допомагає розкрити соціальну сутність злочину та встановити його суспільно небезпечні наслідки.
Питання про предмет кримінального правопорушення пов'язане з об'єктом кримінального правопорушення і продовжує викликати активну дискусію в науковому середовищі як самостійний об'єкт дослідження разом з останнім. Розв'язання проблеми предмета кримінального правопорушення стає особливо важливим в умовах швидкої інформатизації суспільства, коли великий інтерес на ринку викликає інформація, зокрема комп'ютерна, і інші види інформаційних факторів.
Значний внесок у розробку проблеми об’єкта та предмета кримінального правопорушення в різні часи зробили такі науковці, як Ч. Беккаріа, Л. С. Білогриць-Котляревський, А. Ф. Бернер, М. О. Бєляєв, Я. М. Брайнін, H. Вельцель, В. М. Винокуров, М. Ф. Владимирський-Буданов, С. Б. Гавриш, В. К. Глистін, Ю. А. Демидов, М. Д. Дурманов, В. П. Ємельянов, М. І. Загородніков, Є. І. Каїржанов, П. Д. Калмиков, О. Ф. Кістяківський, М. Й. Коржанський, В. М. Кудрявцев, П. С. Матишевський, В. В. Мальцев, Ш. Л. Монтеск’є, З. Я. Немировський, Г. П. Новосьолов, Б. С. Нікіфоров, М. І. Панов, А. А. Піонтковський, С. В. Познишев, В. Д. Спасович, В. В. Сташис, Дж. Ф. Стифен, М. С. Таганцев, А. Н. Трайнін, П. Й. А. Фейєрбах, Є. В. Фесенко, Є. О. Фролов, М. Д. Шаргородський та ін. Важливо відзначити, що на різних етапах еволюції української кримінально-правової доктрини об'єктом кримінального правопорушення традиційно вважалося те, що стає постраждалим від кримінального акту або бездіяльності, чи той, хто опиняється внаслідок цього в загрозливому стані. Однак навколо поняття об'єкта злочину і досі існують дискусії в наукових колах, тому дослідження об’єкта кримінального правопорушення, а також предмета кримінального правопорушення є актуальним.
Мета роботи — дослідити об’єкт і предмет кримінального правопорушення.
Для того, щоб досягти даної мети варто вирішити такі завдання:
- проаналізувати поняття та види об’єкта кримінального правопорушення;
- визначити поняття “предмет кримінального правопорушення”;
- дослідити місце та значення предмета в складі кримінального правопорушення;
- охарактеризувати об’єкт і предмет кримінального правопорушення у правовій клаліфікації.
Об’єкт дослідження — об’єкт та предмет кримінального правопорушення.
Предмет дослідження — особливості та ознаки об’єкта і предмета кримінального правопорушення.
Методи дослідження. Під час виконання роботи застосовувались різноманітні загальнонаукові методи дослідження, включаючи експериментально-теоретичні та універсальні. До першої групи належать такі методи, як теоретичне узагальнення, аналіз визначень, історичний метод, порівняння, систематизація, аналогія та дедукція. Друга група включає методи аналізу, конкретизації, узагальнення, аналогії, порівняння, спостереження та графічний метод для наочного відображення результатів аналізу.
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
1.1 Поняття об’єкта кримінального правопорушення
Об'єктом кримінального правопорушення вважаються ті суспільні відносини, які стають об'єктом посягання кримінального правопорушення, що призводить до завдання шкоди або створення можливості для завдання такої шкоди. Ці відносини підпадають під охорону закону, що регулює кримінальну відповідальність [1, 322].
Передусім, важливо підкреслити, що в науці кримінального права переважає погляд, згідно з яким об'єктом кримінального правопорушення вважаються суспільні відносини, охоронювані законом щодо кримінальної відповідальності. Навіть той факт, що статті Кримінального кодексу часто вказують на окремі елементи суспільних відносин, а не на їхню загальну сутність (норми, що регулюють відповідні відносини), не змінює цього підходу. Це лише підтверджує необхідність визначення об'єкту кримінального правопорушення з урахуванням структури та основного змісту елементів суспільних відносин, які, в більшості випадків, є об'єктом посягання злочинця: суб'єкти відносин, предмет, щодо якого існують ці відносини, і соціальний зв'язок (соціальна діяльність) як зміст цих відносин. Суб'єктами суспільних відносин, без яких відносини не існують взагалі, є держава, різні об'єднання громадян (економічні, політичні, професійні, за інтересами тощо), а також юридичні та фізичні особи. Дуже часто законодавець, з метою обмеження дії закону, визначає у статті властивості окремих суб'єктів. Аналіз цих властивостей дозволяє визначити основний зміст суспільних відносин, які охороняються законом. Наприклад, стаття 111 передбачає відповідальність за державну зраду (перехід на бік ворога в умовах воєнного стану, шпигунство, надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України) тільки для громадян України [4, 541]. У той же час, стаття 114 передбачає відповідальність за шпигунство (передачу або збирання з метою передачі іноземній державі) лише для іноземців. У першому і другому варіантах об’єктом кримінального правопорушення є державна безпека в будь-якій сфері, але вони відрізняються за суб’єктами. Правильне розуміння суб’єктів відносин та їх соціальної ролі (діяльності) дозволяє адекватно визначити сферу суспільних відносин, які піддаються шкоді [8, 129].
Об’єктом кримінальних правопорушень у статтях 135, 136, 137, 139, які передбачають відповідальність за залишення малолітньої, старої, хворої і будь-якої особи в небезпечному для життя стані без допомоги, або неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей, є людина, як предмет охоронюваних законом відносин. Суб’єктами цих кримінальних правопорушень є особи, які повинні були піклуватися про малолітніх, старих, хворих (стаття 135), будь-яка особа (стаття 136), медичний працівник (стаття 139), а також особи, що за службовими обов’язками повинні були охороняти здоров’я і життя дітей (стаття 137) [10, 337].
Виділяються також нематеріальні суспільні відносини, де
Магістр