ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВ «АЛЬЯНС ЕКОНОМ УКРАЇНА» (ID:231555)

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «АЛЬЯНС ЕКОНОМ УКРАЇН» 1.1 Поняття, сутність і зміст конкурентоспроможності підприємства Конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової економіки і характеризує можливість та ефективність адаптації підприємства до умов конкурентного середовища. Конкурентоспроможність - це здатність об'єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами. Сьогодні конкурентоспроможність на товарних ринках стає проблемою державної безпеки. Враховуючи, що критерієм адаптації підприємства до ринкових умов господарювання є рівень конкурентоспроможності, необхідно досліджувати взаємозв'язок між конкурентоспроможністю країни в цілому, підприємств, конкретних товарів. На сучасному етапі у вітчизняних підприємств існують наступні проблеми у сфері визначення своєї конкурентоспроможності: низький рівень інформаційного забезпечення, відсутність чітких цілей та завдань оцінювання, інтуїтивний характер проведення оцінки, відсутність єдиної методологічної бази. Конкурентоспроможність є синтезом багатьох економічних категорій. У широкому розумінні конкурентоспроможність - це зумовлена економічними, соціальними політичними чинниками позиція країни або товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках. За умов відкритої економіки вона може визначатися і як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках інших країн. Проблема підвищення конкурентоспроможності стосується практично всіх сторін суспільного життя. Загострення конкурентної боротьби за збут продукції, за місце на ринку змушує країни (підприємства) постійно шукати нові резерви, вимагає вдосконалення технологій з метою створення більш якісних товарів. 2.1 Характеристика основних конкурентів ТОВ «Альянс Економ Україна» Декілька останніх років найперспективнішим способом виходу України, як і інших країн світу, з енергетичної кризи є посилення енергозбереження та енергоефективності. Цей напрямок є пріоритетним і з економічного погляду, оскільки витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в декілька разів менші від витрат на його видобуток чи закупівлю [3, c. 30]. Використання традиційних джерел енергії вже давно піддається критиці не лише з погляду вичерпності природних ресурсів і наближення безповоротної енергетичної кризи, але і згубного впливу на людство: радіаційне випромінення; хвороби, викиди великої кількості вуглекислого газу; глобальне потепління, що обумовлює природні катаклізми. Більше того, за проведеними дослідженнями, разом з екологічною загрозою традиційні джерела енергії є і економічно невигідними. На підставі аналізу цін енергії, отриманої з використанням відновлювальної та традиційної енергетики, можна спостерігати тенденцію до зниження динаміки вартості альтернативної енергетики порівняно з витратами на підтримку традиційної. В енергетику України впродовж десятиліть надходили значні дотації на розвиток, будівництво та реконструкцію старих АЕС та ТЕС. За даними Міжнародного валютного фонду, щоденна фінансова підтримка традиційної енергетики становить 10 млн. дол. на хвилину, тобто 5,3 трлн. дол. у рік. В Україні ця цифра становить близько 11 млрд. грн. щороку, а ще близько 2 млрд. грн. виділяється для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Якщо розглядати весь комплекс АЕС в Україні, то станом на 2016 р. у 6 атомних реакторах вже закінчився термін придатності, а ще в трьох таких реакторах цей термін спливає через два роки. Для їх термінової повної модернізації необхідні вагомі капіталовкладення, до того ще можна додати щорічні витрати на їх обслуговування та не менші витрати на гарантування безпеки після їх закриття і на захоронення понад тисячі тонн радіоактивних відходів. Значні проблеми є і в сфері теплової енергетики, адже майже половина встановлених потужностей ТЕС України введена в експлуатацію в 1960–1970 рр. (граничний ресурс основного обладнання українських ТЕС становить 170–220 тис. год, тобто 20–25 років). Для реконструкції і модернізації діючих ТЕС і ТЕЦ необхідні значні кошти [3, c. 30]