Оцінка фінансового стану підприємства (ID:26919)

Вступ_ 1. Теоретичні та методичні аспекти аналізу фінансового стану відкритих акціонерних товариств_ 1.1 Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємств _ 1.2 Порівняльна характеристика існуючих методик аналізу фінансового стану підприємства_ 1.3 Завдання та методика аналізу фінансового стану відкритих акціонерних товариств в умовах ринку_ 2. Аналіз фінансово стану ВАТ “Черкаське хімволокно” _ 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства_ 2.2 Аналіз майна власних та позичкових коштів ВАТ “Черкаське хімволокно”_ 2.3 Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості ВАТ “Черкаське хімволокно”_ 3. Шляхи удосконалення аналізу фінансового стану відкритих акціонерних товариств_ 3.1 Приведення у відповідність інформаційної бази аналізу фінансового стану підприємств міжнародним стандартам бухгалтерського обліку_ 3.2 Автоматизація аналізу фінансового стану підприємства та процесу прийняття управлінських рішень в умовах ринку_ 3.3 Перспективний аналіз фінансових показників ВАТ “Черкаське хімволокно”_ Висновки_ Література_ В процесі аналізу фінансового стану ВАТ “Черкаське хімволокно” було розглянуто комплекс показників, які всебічно характеризують результати господарської діяльності підприємства та його фінансову стійкість. Зокрема був зроблений висновок про нестійке фінансове становище досліджуваного суб’єкта господарювання, яке має риси низької платоспроможності по своїх поточних зобов’язаннях, але разом з тим зберігає потенціал та тенденції для відновлення порушеної рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, збільшення власних оборотних засобів та за рахунок додаткового залучення довгострокових пасивів. Аналіз показників фінансової стійкості і зокрема тих, що характеризують співвідношення власних та залучених коштів, свідчить про достатню незалежність даного підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Це було досягнуто за рахунок постійного збільшення абсолютної величини власного капіталу, яке стало можливим завдяки реінвестуванню отриманого прибутку у виробництво та створенню резервів. Слід однак відмітити, що поряд зі зростанням акціонерного капіталу в абсолютній сумі його питома вага в загальній вартості джерел фінансування підприємства за останні п’ять років постійно скорочувалася. Це хоча і не вплинуло суттєво на баланс власних і залучених коштів, але дає привід керівництву уважніше слідкувати за динамікою структури пасиву. Стосовно стану оборотних засобів підприємства можна зробити наступні висновки. На підставі комплексного аналізу відповідних показників було визначено, що в цілому підприємство не має суттєвих проблем в цій сфері, про свідчать показники забезпеченості матеріально-виробничих запасів власними оборотними засобами та показник маневреності функціонального капіталу. Значення цих коефіціентів цілком задовольняють рекомендованим критеріям оптимальності. Однак варто звернути увагу на динаміку показника маневреності власних оборотних засобів, який є досить низьким порівняно з рекомендованим значенням. Про достатній потенціал підприємства свідчить і остання група показників фінансового стану. Зокрема коефіціент реальної вартості майна є таким вимірником. На даному підприємстві цей коефіціент у 1999 році перевищував рекомендоване значення на 60 %, що свідчить про повну забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Слід однак звернути увагу на коефіціент накопичення амортизації, величина якого свідчить про досить велику зношеність основних засобів. Якщо найближчим часом підприємство не вжиє відповідних заходів, то воно не зможе на рівних конкурувати з високотехнологічними виробництвами інших підприємств, а з огляду на переважно експортну спрямованість діяльності досліджуваного підприємства ця проблема стає ще більш актуальною. Комплексний аналіз фінансового стану неможливий без показників обертання активів. Вони мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту засобів, тобто швидкість перетворення їх у грошову форму, здійснює безпосередній вплив на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів відображає, за інших незмінних умов, підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства. Зокрема про високу активність як акціонерного капіталу, так і поточних активів на даному підприємстві свідчать показник обертання власного капіталу та показник обертання засобів виробництва. На негативну тенденцію фізичного та морального зносу основних засобів, про яку згадувалося раніше, вказує і коефіціент фондовіддачі. Цікавою є поведінка коефіціенту обертання дебіторської заборгованості. З його динаміки можна зробити висновок про певну стійкість відносин з покупцями та замовниками. Судячи з того, що підприємство з року в рік подовжувало строк товарного кредиту для своїх партнерів, можна стверджувати, що підприємство має справу з певним усталеним колом споживачів, яким воно довіряє та з якими має постійні зв’язки. Останньою групою показників фінансового стану є показники рентабельності. В цілому для даного підприємства рентабельність активів не можна назвати задовільною, оскільки норма прибутку менша за 10 % характерна в першу чергу для країн з розвинутою ринковою економікою, де жорстка конкуренція не дозволяє отримувати більше. Той факт, що досліджуване підприємство орієнтоване головним чином на зовнішній ринок і в першу чергу на ринки високорозвинутих країх, не може бути виправданням такої низької рентабельності, адже, незважаючи на діяльність в умовах жорсткої західної конкуренції, майже кожне з пострадянських підприємств має суттєву перевагу над іноземним виробником-це мізерні в порівнянні із західними витрати на оплату праці. Тобто за загальною сумою витрат дане підприємство має знаходитись у значно кращому становищі в порівнянні з іноземним виробником аналогічної продукції. Однак, як виявляється, рівень витрат підприємства за останній рік складає майже 87 % в продажній вартості реалізованої продукції і це при тому, що витрати на оплату праці, які займають одне з перших місць по питомій вазі у собівартості, на даному підприємстві та на західному конкуренті мають різнитися щонайменше в декілька разів. Отже, пояснити такий стан справ можна єдиним чином: продукція даного підприємства (як взагалі-то і будь-якого пострадянського) при всьому при тому, що вона користується попитом за кордоном та має відповідну якість, стикається з проблемою занижування цін на продукцію країн Східної Європи. В такому випадку підприємству не залишається нічого іншого, як здобувати собі репутацію стабільного та надійного постачальника високоякісної продукції в очах іноземних споживачів, що дозволить до певної міри підвищити ціну на власні вироби. Поряд з проведеним аналізом фактичних даних за останні п’ять років було здійснено і перспективний аналіз прибутку підприємства на найближчі три роки (2000-2002 роки). Для цього було використано методи математичного моделювання і зокрема метод безпосередньої екстраполяції та кореляційно-регресивного аналізу. За допомогою останнього методу на підставі аналізу фактичних даних за 1995-1999 роки отримана математична модель, яка описує залежність величини прибутку підприємства від значень показників виробітку на 1-го працівника та фондоозброєності. Як свідчать розрахунки, дана модель цілком адекватно та достатньо точно відображає реальні тенденції і тому може застосовуватись для коротко- та середньострокового прогнозування прибутку. При необхідності перспективний аналіз може бути поширений і на продуктивність праці чи будь-який інший економічний показник за умови, що для обраного показника існують реально вимірювані фактори, зміна яких має математично визначений вплив на даний показник. Що стосується висновків та пропозицій щодо автоматизації аналізу фінансового стану, а якщо брати ширше, то і процесу прийняття управлінських рішень в цілому, то для даного підприємства, зважаючи на масштаби його діяльності та переважно експортну орієнтованість, рівень автоматизації цих процесів не можна вважати задовільним. В умовах роботи на ринках західних країн з жорсткою конкуренцією керівництву підприємства слід виходити і на відповідний рівень менеджменту, який для країн з розвинутою ринковою економікою неможливий без ефективних автоматизованих систем аналізу усієї доступної інформації (як внутрішньої, так і зовнішньої-ринкової коньюнктури, рівня ділової активності у обраному сегменті ринку тощо) та формування звітів, на підставі яких і приймаються управлінські рішення. Виходячи з перспективного аналізу прибутку, про який йшлося вище, є всі підстави сподіватись на збільшення тих статей витрат, які відповідають за автоматизацію не тільки однієї бухгалтерії, але і створення єдиної інформаційної мережі, яка б дала можливість оперативно обробляти всю наявну інформацію в кожному підрозділі підприємства та акумулювати її у вигляді аналітичних звітів в плановому відділі та безпосередньо у керівника. Підводячи підсумок, можна стверджувати, що глобальні економічні труднощі нанесли свій відбиток на діяльності кожного суб’єкта господарювання в Україні, в тому числі і досліджуваного підприємства. Однак той факт, що товариство поступово зміцнює своє фінансове становище, свідчить про солідний потенціал як самого підприємства, так і його керівництва.