Формування чистого прибутку та його використання (ID:302281)

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ 1.1 Економічна сутність, зміст та функції чистого прибутку Основним об’єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток. Він є реальним показником того, наскільки ефективно працює підприємство, визначає реальні, дійсні можливості підприємства фінансувати науково-технічний та соціальний розвиток, більше того, тільки прибуток є джерелом спроможності підприємства сплатити до бюджету податок на прибуток. Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом поєднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є готова продукція, яка стає товаром за умови її реалізації споживачеві [1, с.245]. Категорія прибутку і сьогодні є досить дискусійною. Суперечки про її природу йдуть уже більше трьох сторіч, але й досі теорія прибутку є незавершеною. Це, звісно, не може не впливати на процеси управління економікою. «Термін «прибуток», – зазначає В.К. Полторигін, - напевно, витримав найбільш запеклу полеміку в політекономії. Спочатку стверджувалось, що прибуток є категорією виключно капіталізм. Потім економісти поступово стали визнавати необхідність вивчення питання про прибуток при соціалізмі. Нарешті, усі дійшли висновку, що прибуток – необхідна умова успішного ведення господарства» [2, с.28]. Для більш глибокого дослідження цього питання доцільно звернути увагу на історію розвитку концепцій прибутку. Дослідженням категорії прибутку в різний час займались як зарубіжні (К. Друрі[3] , Р. Ентоні[4], Т.Р. Карлін[5], В.Ф. Палій[6], Я.В. Соколов[7], П. Самуельсон[8], Г.В. Савицька[9]) так і вітчизняні (О.С. Бородкін[10], С.Ф. Голов[11],Є.І. Свідерський[12]) вчені. Без перебільшення можна стверджувати, що прибуток є однією з найскладніших економічних категорій. На протязі декількох століть економістами-класиками досліджувалась сутність поняття «прибуток» та висловлювались різні концепції його формування. В економічній літературі одні автори розглядають прибуток у вигляді заробітної плати, відсотку та ренти, інші стверджують, що – це відсоток на капітал. В марксистській літературі прибуток розглядається у вигляді перетвореної форми додаткової вартості, створеною найманою працею. В США та інших країнах з розвинутою ринковою економікою поширена концепція, за якою прибуток є винагородою за підприємницькі здібності. При цьому, на думку більшості авторів, головним джерелом прибутку є капітал. У додатку 1 наведено основні концепції економічної сутності прибутку. Найбільш обґрунтовану відповідь щодо питання характеру походження та формування прибутку дала класична школа, найвидатнішими представниками якої стали А. Сміт та Д. Рікардо . А. Сміт писав: «При обміні створеного товару на гроші, працю та інші товари, до оплати сировини і заробітної плати потрібно додати дещо, що складає прибуток підприємця, який в цій справі ризикував власним капіталом» [13,c.46]. У своїй праці «Дослідження природи та причин багатства народів», яка була опублікована 1776 року, він розробив найважливіші категорії трудової теорії вартості. А. Сміт вказує, що прибуток – це продукт чужої праці, що привласнюється капіталістом. Він пише: «…вартість, яку робітники додають до вартості матеріалів, розкладається в цьому випадку на дві частини, з котрих одна спрямована на оплату їх заробітної платні, а інша - на оплату прибутку їх наймача на весь капітал, який він авансував у вигляді матеріалів і заробітної платні», тобто прибуток є вирахуванням з продукту праці робітника на користь капіталіста, а при використанні найманої праці реалізована вартість не залишається цілковито у виробника товару, як це було при простому товарному виробництві, а поділяється на заробітну плату, прибуток і ренту. Таке визначення вартості наблизило вченого до розуміння прибутку як доходу, який виступає винагородою капіталісту. Наукове визначення прибутку А. Сміта розвинув Д. Рікардо. Його теорія прибутку базується на наступних основних положеннях: по-перше, усі товари продаються за вартістю, яка визначається затраченим на їх виробництво робочим часом; по- друге, вартість товару має покрити всі понесені витрати (у тому числі і заробітну плату); по-третє, залишок створює прибуток. Звідси вчений робить важливий висновок про те, що розмір прибутку залежить від зміни розміру заробітної плати: прибуток зростає при умові зниження заробітної плати, і навпаки. Д. Рікардо відмовився від трактування А. Сміта, де той визначав розмір прибутку виключно розміром капіталу і заперечував положення, що «прибуток – це заробітна плата за особливий вид праці з нагляду і управління» [14,c.37], а також сформулював закон, згідно якого величини заробітної плати і прибутку знаходяться у зворотній залежності один до одного. Він розглядав прибуток як додаткову вартість, вироблену робітником, як різницю між вартістю, що створена працею робітника, і тою вартістю, яку він отримує у вигляді заробітної плати. Однак існування прибутку Д. Рікардо вважав природним і ніколи не ставив питання щодо походження додаткової вартості, досліджуючи лише фактори, які визначають розмір прибутку. На основі вищевикладеного можна з точністю сказати, що прибуток є одним з основних об'єктів управління, тому важливо визначити види прибутку.