Управління розвитком інфраструктури підприємницького сектору (ID:366288)

Невід'ємною умовою для розвитку підприємницького сектору в державі є наявність і достатня розвиненість інфраструктури, що забезпечує даний бізнес. Інфраструктура підприємництва складається з чотирьох основних ланок, які тісно взаємопов'язані між собою: організаційно-правової, фінансово-кредитної, організаційно-технічної та інформаційної (додаток А). В сучасних економічних реаліях бізнес не може замикатися сам на собі, йому необхідно відповідне забезпечення, кооперація з іншими організаціями та державою. Разом із тим, підприємництво – найбільш вразливий сектор економіки до дій влади, саме тому держава має регулювати цей сектор економіки шляхом удосконалення дозвільної системи, антимонопольної політики, стандартизації, сертифікації тощо. Державне регулювання підприємницького сектору забезпечується за допомогою спеціального державно-правового механізму, який складається з організаційно-структурних формувань та адміністративно-правових засобів впливу на відносини, що складаються в цій сфері. Організаційне середовище характеризує систему органів державного управління, їх взаємодію з суб’єктами підприємницької діяльності, способи та інструменти державного впливу на підприємництво, розвиток інститутів ринкової інфраструктури (банки, біржі, страхові компанії, рекламні агентства тощо) та виробничої інфраструктури (зв’язок, дороги, засоби інформаційного забезпечення тощо). Разом із тим держава впливає на підприємництво за допомогою адміністративно-правових інструментів формуючи законодавчо-правову базу. Закони та інші нормативні акти повинні сприяти залученню до підприємницької діяльності широких верств населення та стимулювати розвиток малого підприємництва. Формування нормативно-правової бази передбачає встановлення чітких правових гарантій, що забезпечують захист підприємницької діяльності, розроблення законодавчих актів, що спрямовані на правове забезпечення розвитку ринкових відносин та, разом із тим, удосконалення діючих правових актів з метою усунення внутрішньоправових суперечностей і скасування положень, які гальмують розвиток приватної ініціативи та підприємництва. Сьогодні наша держава має велику кількість нормативно-правових актів, значна частина яких регулює саме сферу підприємницької діяльності. Проте, законодавчу регулювання підприємництва залишається вкрай складним. Прослідковується дублювання правових норм, що закріплені у нормативних актах різної юридичної сили, причиною чого є відсутність системності, а нагромадження зайвих регуляторних документів ускладнює як започаткування, так і процес здійснення підприємницької діяльності. Тому, на нашу думку, одним із першочергових дій держави на шляху удосконалення організаційно-правового механізму регулювання розвитку підприємництва повинно стати спрощення юридичних процедур у правовідносинах “держава – підприємець”. Дозвільна система в Україні залишається найбільш бюрократичною серед держав, що утворилися на території колишнього Радянського Союзу. Сфера ліцензування перетворилася на одну з найбільш корумпованих, адже отримання ліцензії для здійснення певних видів господарської діяльності потребує багато часу та ресурсів підприємств. Ліцензування стало механізмом адміністративного тиску на суб’єкти господарювання та може використовуватись для неправомірного обмеження конкуренції під час здійснення господарської діяльності. На нашу думку, основними регуляторними перешкодами для функціонування малого підприємництва в Україні є: 1)значна кількість та тривалість перевірок малих підприємств, при цьому суб’єкти господарювання можуть нести збитку у зв’язку з корумпованістю органів перевірки;