Зміст
Сучасні умови господарювання передбачають наявність жорсткої конкуренції між всіма учасниками ринкових відносин. Це означає не тільки можливість подальшого розвитку виробництва чи надання послуг, але прямо ставить питання про виживання та існування того чи іншого суб’єкта господарювання.
Таким чином залучення додаткових коштів для підвищення діяльності підприємства, модернізації виробництва та впровадження інновацій стає чи не одним з основних факторів, які забезпечують подальшу господарську діяльність підприємства незалежно від його форми власності.
Одним із способів збільшення власного капіталу є емісія власних цінних паперів підприємств акціонерної форми власності. Управління цим процесом доволі складне та витратне. Його мета - залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових ресурсів у доволі стислі терміни.
Згідно із дослідженнями зарубіжних вчених, сам процес управління емісією можна розбити на декілька етапів:
І. Дослідження можливостей ефективного розміщення припустимої емісії акцій: підставою для прийняття рішення щодо можливостей ефективного розміщення припустимої емісії акцій є аналіз кон'юнктури фондового ринку та оцінка потенційної інвестиційної привабливості власних акцій. Аналіз включає в себе характеристику стану попиту та пропозиції акцій, динаміку рівня цін їх котирування, обсягу продажу нових акцій та ін. Метою цього дослідження є визначення рівня чутливості на появу нової емісії акцій, а також оцінка поглинання імітованих раніше обсягів акцій.
ІІ. Визначення цілей емісії та обсягу емісії: емісія акцій має насамперед сприяти досягненню стратегічних цілей розвитку підприємства та підвищення його ринкової вартості в майбутньому. Серед таких цілей можна назвати:
а) потребу галузевої та регіональної диверсифікації виробничої діяльності (створення філій, нових виробництв тощо);
б) покращення структури капіталу підприємства (підвищення рівня фінансової стійкості, забезпечення високого рівня кредитоспроможності та зниження рівня позичкового капіталу, підвищення суми ефекту фінансового левериджу та ін.);
в) підготовка до поглинання інших підприємств;
г) інші цілі, при досягненні яких необхідна наявність великого обсягу власного капіталу.
Обсяг емісії акцій залежить від розрахованої потреби в залучених власних ресурсах за рахунок зовнішніх джерел.
ІІІ. Визначення номіналу, видів та кількості емісійних акцій: номінал акцій залежить від наявності основних категорій майбутніх покупців. Треба зазначити, у випадку, коли номінал запланованої емісії відрізняється від номіналу попередньої емісії, необхідно провести деномінацію для того, щоб унеможливити випуск акцій різного номіналу.
Як відомо, акції бувають прості чи привілейовані. В процесі емісії необхідно визначити доцільність випуску останніх та іх кількість, якщо необхідність в них обґрунтована. Також необхідно визначити співвідношення між акціями.
Нарешті кількість емітованих акцій визначається виходячи з обсягу емісії та номіналу однієї акції.
IV. Визначення вартості акціонерного капіталу, що залучається: при оцінці вартості акціонерного капіталу, що залучається необхідно керуватись двома параметрами. Перший - припустимий рівень дивідендів. Другий – витрати, необхідні для випуску акцій та розміщення емісії. Розрахункова вартість залученого капіталу порівнюється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу та середнім рівнем ставки відсотку на ринку капіталу.
V. Визначення форм андеррайтинга: визначення андерайтингу дає Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року №3480-IV. Відповідно до нього андерайтингом є укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов'язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом.
У випадку, коли інвестор безпосередньо не залучений до продажу акцій, то з метою ефективного розміщення акцій в стислі терміни визначається склад андерайтерів. При цьому визначається та погоджується з ними їх ступінь участі в розміщенні емісії, ціна початкового котирування акцій та розмір комісійної винагороди (спред). Також визначається та погоджується регулювання обсягів продажу акцій у відповідності з потребами в потоці надходжень фінансових ресурсів, які забезпечать ліквідність вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.
Як ми можемо бачити, світова практика залучення великих обсягів фінансових ресурсів дозволяє суб’єкту господарювання, а в нашому випадку акціонерному товариству акумулювати великі фінансові ресурси для досягнення власних цілей, якщо всі з вказаних етапів було визначено вірно та вчасно. Але виходячи з українських реалій можливі корективи цього плану відповідно до національних особливостей ведення бізнесу, а також особливостей конкурентної боротьби в ринковому середовищі нашої країни.
Магістр