Виробничо-економічні тенденції розвитку рослинництва (ID:29432)

Вступ. 1. Теоретико-економічні аспекти дослідження виробничих процесів (методична база) 2. Загальна характеристика підприємства. 2.1. Місцерозташування господарства (регіональні переваги) 2.2. Виробнича спеціалізація. 2.3. Сильні та слабкі сторони діяльності, планові напрямки розвитку. 3. Опис (та інтерпретація)одного виробничого процесу в рослинництві. 3.1. Технологія вирощування продукції рослинництва. 3.2. Калькуляція маржинального доходу. 3.2.1. Розрахунок змінних витрат в механізації. 3.2.2. Форма обчислення маржинального доходу. 3.3. Поріг виробництва. 3.4. Поріг рентабельності. 3.5. Окупність факторів виробництва. Висновки та пропозиція (інтерпретація результатів) Список використаних джерел інформації. Додатки Багаторічний світовий досвід ведення сільського господарства показує, що через специфіку цієї галузі вона потребує активного втручання держави в процес її функціонування. Насамперед держава повинна спрямувати зусилля на відтворення та модернізацію виробничо-ресурсного потенціалу АПК, сприяти активізації зовнішньоекономічної діяльності АПК та трансформації організаційної структури аграрного сектора, забезпечити платоспроможний попит на аграрну продукцію, докласти зусиль для подолання соціального занепаду села. Серед перерахованих вище заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування аграрного сектора, особливе місце посідає фінансова підтримка цієї галузі економіки. Світова економічна криза зумовила кризові явища і в Україні, зокрема в сільському господарстві. Але вітчизняні урядовці стверджують, що сільське господарство може стати тим локомотивом, який допоможе здолати економічну кризу в Україні. Це чи не єдина галузь, яка в 2009 р. показує позитивну динаміку зростання. Державна підтримка сільського господарства в Україні містить бюджетне фінансування програм і заходів, спрямованих на розвиток галузі, пільговий режим оподатковування, часткову компенсацію процентних ставок за користування кредитами комерційних банків, списання безнадійної заборгованості перед бюджетом і соціальними фондами. Бюджетні кошти необхідні, з одного боку, для підтримки процесу розширеного відтворення в сільському господарстві, а з другого - для стримування інфляційних процесів і захисту інтересів споживачів сільськогосподарської продукції. З огляду на прийнятий закон про 5-відсоткову питому вагу підтримки аграрного сектора в бюджеті, для забезпечення зазначеного рівня субсидій розмір державного бюджету повинен становити близько 300 млрд грн. Навіть при темпах щорічного зростання ВВП на рівні 10% і пропорційного зростання доходів бюджету для досягнення обсягів дотування сільського господарства в 13-15 млрд грн (при 5-відсоткових відрахуваннях з бюджету) необхідно не менш як 10 років. Більше того, у зв’язку з тим, що пропорційного збільшення надходження в бюджет відповідно до росту ВВП не спостерігається, цей термін може значно збільшитися. Однак не слід вважати, що державна підтримка аграрного сектора є єдиною необхідною умовою для виходу галузі із системної кризи й веде до підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції. Ситуація може бути й протилежною. Яскравим прикладом може служити загальна аграрна політика ЄС (зокрема субсидування й інша підтримка аграрного сектора), що значно знижує конкурентоспроможність його сільськогосподарської продукції. Унаслідок лібералізації аграрної політики ЄС може скластися ситуація, коли продукція фермерів буде неконкурентоспроможною на світових і внутрішніх ринках. Варто зазначити, що очікувати обсяг дотування вітчизняних сільгоспвиробників на рівні європейських фермерів за нинішнього стану української економіки нереально (та й навряд чи це необхідно), адже дотування сільськогосподарського виробництва в ЄС призвело до досить складної ситуації. На дотації сільському господарству спрямовується близько 50% усього бюджету ЄС (приблизно 50 млрд євро) і запити фермерів продовжують зростати. І навіть незважаючи на це вирощувана в країнах ЄС сільськогосподарська продукція продовжує залишатися неконкурентоспроможною на світовому ринку, і ЄС залишається найбільшим імпортером сільгосппродукції. Крім того, щоб позбутися надлишків продукції на внутрішньому ринку, ЄС субсидіює також і експорт (63 євро на 1 т пшениці). При цьому ЄС уже більше 5 років намагається істотно обмежити субсидії сільському господарству, однак зробити це тепер досить важко. Наприклад, виробництво 1 т пшениці в ЄС обходиться в $250-300, у той час як в Україні - $50. І навіть незважаючи на значний рівень дотаційної підтримки, фермери країн ЄС практично нічого не заробляють на виробництві пшениці. Прибуток в $10 за 1 т для фермерів незначний, тому що вони володіють невеликими масивами землі. Більше того, в останні роки, коли Україна стала виходити на світовий ринок зі своєю пшеницею, фермери ЄС одержували $10 збитків з кожного гектара. Таким чином, експортне субсидування сільськогосподарської продукції в країнах ЄС (у даному випадку пшениці) має не економічний (підвищення конкурентоспроможності продукції), а протекціоністський зміст. І сутність його в тім, що зниження експортних субсидій буде сприяти руйнуванню частини малоефективних фермерських господарств, чого намагаються не допустити. Більше того, така підтримка є антисоціальною - рядові споживачі змушені купувати продукти харчування за штучно завищеними цінами. Якби експортні субсидії були скасовані або був би знижений їхній розмір, то значно зменшився б експорт сільськогосподарської продукції із країн ЄС, що привело б до зниження цін на продукти харчування всередині країни. Але в Україні державна фінансова підтримка є необхідною. В роботі запропоновано розширити обсяг продукції, яка випускається, за рахунок впровадження у виробництво нової продукції – моркви, буряка і помідорів і вирощувати їх за допомогою капельного зрошування. СТОВ “Нива” , яке вирощує овочі у відкритому грунті, здатне забезпечити високоефективну діяльність. Така впевненність грунтується на: практичний досвід товариства по вирощуванню овочевих культур сягає понад 20 років; місце розташування СТОВ дуже вигідне, так як господарство знаходиться поряд з містом Черкаси; сприятливі кліматичні умови та можливість зрошення посівних площ; багаторічна та тісна співпраця з постачальниками матеріально-технічних ресурсів та покупцями виробляємої продукції. Бізнес – план розроблений для пошуку короткострокового кредиту у сумі 58 880,25 грн. Ці кошти господарству потрібні для придбання системи капельного зрошення. Сумарна виручка від реалізації продукції протягом трьох років складає 911 900 грн., сумарний чистий прибуток від реалізації проекту становить – 105 300 грн., термін окупності проекту — 12 місяців. Перелік табличного і графічного матеріалу: Таблиця 2.1 Загальні характеристики сильних і слабких сторін СТОВ «Нива» Таблиця 3.1 Прогноз обсягів виробництва і реалізації овочів в 2011 році Таблиця 3.2 Затрати на крапельне зрошення системи Eurodrip з одноразовою трубкою для 15 га Таблиця 3.3 Структура витрат виробництва помідор у 2011 році Таблиця 3.4 Структура витрат виробництва моркви у 2011 році Таблиця 3.5 Структура витрат необхідних для виробництва буряка у 2011 р Таблиця 3.6 Узагальнені дані по вирощуванню овочевих культур у 2011 році Таблиця 3.9 Розрахунок маржинального доходу за різними видами продукції Таблиця 3.10 Розрахунок порогу виробництва Таблиця 3.11 Розрахунок порогу рентабельності Таблиця 3.11 Звіт про фінансові результати СТОВ «Нива» за 3 роки, тис.грн.