Аналіз активів підприємства (ID:927797)

Вступ В сучасній діяльності підприємство може мати як зовнішній чинник, до нього відноситься економічна нестабільність в державі, так і внутрішній чинник – надлишок запасів, дебіторської заборгованості і висока частка зношеності обладнання. Тому потрібно сформувати оптимальну структуру активів, які мають сформувати майно підприємства, і буде створена відповідна структура необоротних і оборотних активів в залежності від функціонального спрямування суб’єкта господарювання. Вийшовши з даного твердження, може виникнути потреба в тому, щоб ретельно вивчити засаду аналізу ефективності використання активу підприємства і сформувати їх в оптимальному співвідношенні. Мета курсової роботи – дослідити теоретичний і практичний аспект по формуванню і аналізу активів підприємства. Відповідно поставленій меті мають бути вказані окремі завдання: - охарактеризувати активи підприємства; їх суть, класифікацію і джерело формування; - надати фінансово – економічну характеристику ТОВ «АТБ – маркет»; - провести аналіз складу, структури активів; Об’єкт роботи – економічна відносина, що може виникнути, завдяки процесу формування і використання активу підприємства. Предмет роботи – активи ТОВ «АТБ – маркет». Методи дослідження: системний, узагальнення ( дослідження питання «активи»; метод аналізу і синтезу, порівняльний, графічний і табличний (побудова графіків і таблиць)/ Інформаційна база це законодавчі і нормативні акти, навчальні посібники, фінансова звітність ТОВ «АТБ – маркет». Розділ І. Теоретична основа аналіз активів підприємства і джерел їх формування. Кожне підприємство не може ефективно працювати, не маючи в складі підприємства активів, які можуть прямо або опосередковано брати участь в тому, щоб створити кінцевий продукт. Для цього, суб’єкт господарювання повинен мати в своєму розпорядженні майно (будівля, споруда, обладнання, машина, сировина і матеріали) в нормальній кількості, для того, щоб здійснювати безперебійну діяльність підприємства. Все майно, яке відображається в балансі називається активом. Не зважаючи не те, що термін «актив» - це досить важлива категорія в економічній літературі, на даному етапі не створений єдиний підхід для того, щоб визначити дане поняття. [2] На мою думку під активом потрібно мати сукупність матеріальної і нематеріальної цінності, яка має вартісну оцінку і сформована завдяки власному і позиковому капіталу, при цьому здійснюється обслуговування виробничо – господарського процесу на безперервній основі, мета якого досягти економічну і соціальну вигоду [2]. Вийшовши з вказаного, мною були виділені ознаки, яка можуть бути притаманні активу підприємства: актив – це об'єкт, який може мати матеріальну і нематеріальну форму; актив по об’єкту власності; актив повинен знаходитися від контролем власника підприємства; актив може причинити одержання економічної вигоди під час його ефективного використання; актив може змінитися і реструктуруватися; актив повинен мати продуктивність і результатоорієнтованість; актив може здійснювати генерацію доходу завдяки постійному обороту. Під час формування активу підприємства потрібно врахувати специфіку підприємства, обрати оптимальний рівень його структури і оцінити вплив зовнішнього і внутрішнього чиннику, оскільки від того, наскільки вірно сформувати структуру активів буде залежати фінансовий стан підприємства і ефективність його діяльності в цілому. До активу підприємства мають належати всі матеріальні цінності, нематеріальні активи, а також грошовий ресурс, яким володіє суб’єкт господарювання на певну дату його розміщення і користування. Склад активу підприємства наводиться мною на мал 1[4] Завдяки даним мал 1. підприємство може мати в своєму розпорядженні оборотний і необоротний актив. Їх різниця полягає в тому, що оборотний актив підприємство може володіти на протязі періоду, який не може бути більшим за 1 рік, оскільки даний засіб трансформується в грошовий ресурс, здійснюючи поповнення знову оборотного активу, тим самим здійснюючи безперервну діяльність підприємства. Тобто, оборотний актив – це більш мобільний, на відміну від необоротного активу. Можна зазначити, що для того, щоб ефективно використати останні потрібно забезпечити постійне їх оновлення. Мал 1. Активи підприємства, їх класифікація [4] Необоротний актив можна представити як менш менш мобільну частку відносно суб’єкта господарювання і при цьому головна відмінність буде полягати в тому, що даний актив багаторазово використовується під час здійснення господарської діяльності, а також може проводитися часткова амортизація на протязі операційного циклу.[4] Фінансування активу підприємства може бути здійснено завдяки пасиву (капіталу), тобто до джерела формування активу потрібно віднести сукупність фінансового ресурсу, яким володіє підприємство на певну дату для того, щоб провадити свою діяльність завдяки інвестуванню даних коштів в актив. До такого джерела можна віднести власний капітал і позиковий капітал. Власний капітал являється сукупністю коштів, які повинні перебувати у власності підприємства, прийнявши учать в господарській діяльності, створивши прибуток в любій формі. До основної складової власного капіталу належить: статутний капітал, додатковий капітал, капітал в дооцінці, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал (вилучений капітал) [2]. Позиковий капітал в залежності від терміну погашення можна поділити на довгострокове ( те зобов’язання, термін погашення якого більше 12 місяців) і поточне зобов’язання (те зобов’язання, яке погашається на протязі операційного циклу або за 12 місяців).[4] Довгострокове зобов’язання повинно включати: довгостроковий кредит банку, відстрочене податкове зобов’язання, довгострокове забезпечення, інше довгострокове зобов’язання, цільове фінансування. Поточне зобов’язання включає: короткостроковий кредит банку, поточну кредиторську заборгованість за довгостроковим зобов’язанням, кредиторську заборгованість за товари, роботу, послугу, кредиторську заборгованість за розрахунками, поточне забезпечення, дохід майбутнього періоду і інше поточне зобов’язання. Як вважає Багацька К.В, Говорушко Т.А. і Шеремет [3] основна форма по фінансуванню діяльності підприємства – це самофінсування; фінансування завдяки допомозі механізму ринку капіталу; банківський кредит; фінансування і кредитування з бюджету; взаємне фінансування господарюючого суб’єкта. Самофінансування являється фінансуванням діяльності підприємства, яке повинно здійснюватися завдяки внутрішньому джерелу фінансування, до якого належить чистий прибуток, амортизаційне відрахування, приріст забезпечення. На ринку капіталу для суб’єкта господарювання може існувати різна можливість для того, щоб залучити джерело фінансування, тому до варіанту мобілізації фінансового ресурсу на ринку: пайове фінансування ( може здійснюватися завдяки емісії акцій, а це в свою чергу спричинить зростання кількості власників або існуючий власник може зробити додаткове вкладення. Як результат такої дії, може збільшитися власний капітал, що покращить фінансову автономію підприємства); боргове фінансування ( може здійснюватися завдяки емісії облігацій, що можуть надати можливість одержати додатковий дохід інвестору і можуть вимагати повернути надані кошти у відповідність до умови позики по облігації, що може сприяти збільшенню величини довгострокового зобов’язання підприємства; кредитування в банку (найбільш доступне джерело як залучити кошти); фінансування з бюджету (підприємство може отримати грошовий ресурс з бюджету різного рівня; взаємне фінансування господарюючого суб’єкта (фінансування підприємства завдяки постачанню сировини, продукції по відстрочці платежу. Даний вид фінансування це спосіб здійснити купівлю в лізингодавця певного майна за окрему плату на певний термін, що може співпасти з терміном його експлуатації). Джерело формування оборотного засобу на підприємстві – це власний оборотний капітал, який являється частиною власного капіталу, завдяки якому фінансується оборотний актив (власний оборотний капітал=власний капітал-необоротний актив); робочий капітал – це частина власного капіталу і довгострокового позикового капіталу, завдяки якому може здійснитися фінансування оборотного активу (робочий капітал = оборотний актив – поточне зобов’язання); поточний позиковий капітал (короткостроковий кредит банку, поточна кредиторська заборгованість за товар, а також по розрахункам) [3]. Можна відмітити, що вибір джерела по фінансуванню підприємства має залежати від активу, який можна поділити на декілька груп: основний капітал (необоротний актив); постійна частина оборотного активу, яка не буде залежати від сезонного чиннику).[2] Може існувати різний підхід по фінансуванню оборотного активу в залежності від розподілу оборотного активу на групи: консервативний підхід (основний і оборотний капітал мають фінансуватися завдяки власному і довгостроковому позиковому капіталу); компромісний підхід (необоротний актив і постійна частина оборотного активу фінансується завдяки власному і довгостроковому позиковому капіталу, тоді як змінна частина оборотного активу має фінансувати завдяки власному і довгостроковому позиковому капіталу); агресивний підхід (оборотний актив має фінансуватися завдяки короткостроковому зобов’язанню, необоротний актив – власному капіталу і довгостроковому зобов’язанню. Відомо, що актив має бути сформованим відповідно до функціональної направленості і певному обсягу виробництва товару на підприємстві, так як тільки при даній умові вони можуть представити для окремого суб’єкту господарювання економічну цінність, що представляє фінансовий ресурс, що використовується в наступному періоді, враховуючи певні фактори (час, ризик, ліквідність), що буде сприяти забезпеченню конкурентоспроможності на ринку останнього. Тобто, якщо виконати дану вимог, то це може стати запорукою для того, щоб максимізувати прибуток суб’єкта господарювання. Вийшовши з цього, потрібно розглянути і систематизувати класифікаційну ознаку активу для того, щоб забезпечити їх оптимальне формуванні і цілеспрямоване використання.[2,4] Важлива складова в оцінці фінансового стану на підприємстві – це аналіз його активів, що має бути здійснений для того, щоб сформувати оптимальну структуру активу і забезпечити його ефективне використання. В зв’язку з цим, процес по формуванню і аналізу активу підприємства має грунтуватися на певних принципах: врахувати перспективу розвитку в основній діяльності (так як актив забезпечує операційну діяльність підприємства, що не першій стадії розвитку суб’єкта господарювання зросте швидким темпом, то потрібно здійснити формування резервного потенціалу, що міг би сприйняти зростанню кількості виробленої продукції і диверсифікації в операційній діяльності); забезпечити відповідність між структурою активів і потребою виробництва; забезпечити оптимальний склад активу підприємства, що з однієї сторони, буде сприяти повному корисному його використанню, а з іншої сторони, збільшить можливість активу створити прибуток.[4] Аналіз активів підприємства потрібно почати з вертикального і горизонтального аналізу активу, що може дати інформацію відносно того, як змінилася валюта балансу, і завдяки яким складовим відбувається певна зміна в балансі.[16] Вертикальний аналіз являється представленням структури балансу, яка має форму відносних показників. Горизонтальний аналіз може допомогти ознайомитися зі зміною тенденцій певних статей активів завдяки допомозі темпів зростання. Зокрема, приріст активу може свідчити відносно того, що відбувається розширення масштабу в господарській діяльності, і навпаки, зменшення активів – звуження. Потрібно також здійснити формування оптимального розміру активу або здійснювати їх щорічний приріст (зменшення) не більше ніж на 20%, так як в іншому випадку, це може сприяти тому, що ускладниться господарська діяльність підприємства, а це призведе до того, що фінансовий результат погіршиться.[16] Другий етап повинен передбачити провести загальну оцінку стану майна підприємства і його складові. Зокрема, вивчаючи структуру майна підприємства можна зробити певний висновок, а саме: якщо наростити питому вагу основних засобів, капітальних вкладень і вкладення в обладнання – то це позитивна тенденція, так як може вказати на те, щоб провести вигідну фінансову операцію, так і інвестиція в нерухомість в умовах інфляції це найбільш надійне вкладення; зростання частки виробничих запасів з однієї сторони може означати замороження грошей, що можна б використати в обороті, а з іншої сторони – створити запаси це вірне рішення, особливо під час зростання ціни і дефіциту сировини) – збільшення частки дебіторської заборгованості це також не однозначне явище з однієї сторони, оскільки воно може свідчити, про те, що підприємство нарощує обсяг продажу в борг, а з іншої сторони –збільшується частка заборгованості, яка прострочується. Тому в цьому випадку особливу увагу потрібно приділити тому, щоб вивчити інформацію відносно складу дебіторів. [16] Третій етап аналіз активів представляє вивчення виробничого потенціалу підприємства, яке має основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво, що може здійснюватися завдяки аналіз їх питомої ваги в динаміці. Зростання виробничого потенціалу може свідчити відносно того, що розширився масштаб виробничої діяльності. [16]. Четвертий етап аналізу активів має полягати в тому, щоб оцінити майновий стан підприємства, яке може бути здійснено завдяки наступним показникам: коєфіцієнт оновлення, коєфіцієнт вибуття, коєфіцієнт зносу і коєфіцієнт придатності. П’ятий етап полягає в тому, щоб здійснити аналіз складу і динаміку необоротних активів, тобто вивчити зміни, які відбулися в складі необоротних активів в цілому і в розрізі окремої статті. Також потрібно порівняти темпи росту основних засобів і темпу росту необоротних активів, так як якщо темп росту основних засобів буде більше, то ми можемо говорити відносно тенденції про зменшення оборотності всієї сукупності коштів на підприємстві. Я хочу відмітити, що оптимальна формована структура необоротного активу має сприяти ефективному використанню основного засобу підприємства, що може виступити як основа в виробничій діяльності і джерело для того, щоб сформувати фінансовий ресурс підприємства. [3] Шостий етап має заключається в тому, що потрібно провести аналіз оборотних активів, тобто він має здійснюватися також як і минулий етап. На сьомому етапі має здійснюватися розрахунок їх структури, до якого належить коєфіцієнт постійності, коєфіцієнт мобільності і коєфіцієнт співвідношення оборотного і необоротного активу. Якщо сказати відносно останнього показника, то у випадку коли частка необоротних активів більше 40%, то науковці наголосили, що у підприємства «важка» структура активів, якщо буде менше - то «легка». «Важка» структура може свідчити відносно високої чутливості до зміни доходу підприємства і значних накладних витрат, а «легка» - означає те, що підприємство буде мобільне. Зростання значення вказаного показника може свідчити відносно того, що покращиться ліквідність на підприємстві. Нормальна є тенденція, коли темп приросту оборотного активу вище ніж темп приросту необоротного. Зауважимо, що для підприємства наприклад машинобудування буде більш характерна і є нормальна «важка» структура активів, тоді , як підприємства в сфері торгівлі – «легка». Таким чином, здійснювати трактування відносно значення даного показника потрібно завдяки приналежності підприємства до певної галузі економіки. [3]. Останній етап повинен передбачити розрахунок показників, які здійснюють характеристику оборотності активів в цілому і їх складову (показники ділової активності) і які повинні надати характеристику по ефективності їх використання (показники рентабельності). Таким чином, аналіз активів підприємства можна зробити в декілька етапів, в результаті якого ми можемо зробити аналітичний висновок, для того, щоб виявити проблему в формуванні і використанні активу, і шляху його вирішення, так як саме від активу має залежати економічний ріст підприємства.