Зразок роботи
Розділ 2. Механізми глобальної інвестиційної стратегії ТНК
2.1. Загальна характеристика процесів розробки та реалізації глобальної інвестиційної стратегії
Формування глобальної стратегії транснаціоналізації ТНК може здійснюватися за допомогою різних стратегій: експортних, контрактних та інвестиційних.
До першої групи стратегій можна віднести експорт готової матеріальної продукції, тобто у даному випадку – експортуються товари, котрі продаються повністю незалежному від ТНК іноземному контрагентові для кінцевого споживання, використання у виробничих цілях чи перепродажу. Ця схема за всіма критеріями підпадає під визначення експорту, тому всі стратегії доцільно об'єднати в групу експортних стратегій.
Очевидно, що при використанні стратегій експортного входження ризик ТНК обмежується вартістю поставленого зарубіжному контрагенту товару та втраченою потенційною вигодою, тому ця група стратегій є відносно мало ризикованою. Водночас привабливою альтернативою уникнення і цього ризику виступають контрактні стратегії входження, коли компанія відповідним контрактом "здає в оренду" свої нематеріальні активи. У певному відношенні ці стратегії ще менш ризиковані від експортних (а тим більше від інвестиційних стратегій), оскільки виключають можливість матеріальних втрат (за винятком тимчасово ввезеного обладнання). Однак контрактним стратегіям притаманний ряд специфічних ризиків, які ми розглянемо далі. [6, c. 4]
До інвестиційних стратегій слід зараховувати всі стратегії, що передбачають створення виробничих чи складальних потужностей ТНК, тобто передбачають інвестування на території приймаючої країни певних матеріальних активів (а тому є найбільш ризикованими). При цьому залежно від рівня контролю ТНК за вкладеними інвестиціями можна розрізняти стратегії з повним та частковим контролем.
Схему класифікації стратегій входження ТНК на іноземні ринки наведено на рис. 2.1.
Стратегії входження Експортні стратегії Пасивні експортні стратегії Непрямий (пасивний) експорт
Експорт через експортних посередників
Активні експортні стратегії Експорт через імпортних посередників
Експорт через дилерську мережу
Прямий (активний) експорт
Контрактні стратегії Базовані на технології Ліцензування
Базовані на іміджі Франчайзинг
Базовані на специфічних вміннях та навичках Технічна угода
Угода "під ключ"
Угода про сервісне обслуговування
Менеджерська (управлінська) угода
Угода про спільне виробництво/складання
Інвестиційні стратегії
Інвестиційні стратегії
з частковим контролем Спільне підприємство
Стратегічний альянс
Інвестиційні стратегії
з повним контролем Придбання існуючого підприємства
Створення нового підприємства
Рис. 2.1. Типологія стратегій входження [61, c. 34]
Зрозуміло, цей поділ дещо умовний, оскільки ряд контрактних стратегій по суті є експортом специфічних ресурсів компанії, а деякі з них (зокрема, спільне виробництво/складання) передбачають експорт майже готової продукції. Тому принципову різницю між цими двома групами доцільно проводити залежно від того, чи спостерігається факт перетину кордону готовою матеріальною продукцією компанії. Якщо відповідь позитивна, перед нами одна з стратегій експортного входження. Якщо ж відповідь негативна, то ми маємо справу з контрактною або інвестиційною стратегією. Водночас контрактні та інвестиційні стратегії доцільно розрізняти за фактом перетину кордонів матеріальними активами компанії (обладнанням, устаткуванням та фінансовими ресурсами).
Наведена триступенева схема класифікації стратегій входження добре відображає принципові відмінності між різними стратегіями у період становлення та первинної експансії ТНК, коли широко застосовувалися, з одного боку, багатонаціональний (тобто базований на створенні чи захопленні відносно незалежних підприємств), а з іншого боку – глобальний (базований на ефекті масштабу без прив'язки до особливостей конкретних ринків) стилі діяльності корпорацій. Водночас із поєднанням цих двох підходів та зі створенням власне транснаціонального (тобто базованого на паралельному зростанні масштабів діяльності та рівня спеціалізації щодо конкретних ринків) стилю діяльності корпорацій ситуація значно ускладнилася. З одного боку, під впливом урізноманітнення умов міжнародного бізнесу існуючі стратегії значно ускладнилися та модифікувалися, що подекуди призвело до появи змішаних стратегій, котрі поєднують риси кількох різних груп, що робить неможливою чітку диференціацію. З іншого боку, розповсюдження транснаціонального підходу та пов'язані з ним можливості ТНК щодо спотворення статистичної інформації та фінансових зловживань дозволили нам констатувати появу в арсеналі ТНК "замаскованих" стратегій. Якщо навести приклад змішаної стратегії (тобто стратегії, що поєднує ознаки кількох різних стратегій) достатньо легко – наприклад, метою ПІІ часто є підтримка експорту материнської компанії, а ліцензування дозволяє розширити збут комплектуючих ТНК-інкорпорованого виробника, то замасковані стратегії, тобто стратегії, що за формальними ознаками належать до однієї групи, однак при детальнішому аналізі виявляють набагато більше ключових характеристик, притаманних зовсім іншій стратегії, хоч по суті є логічним продовженням ідеї комбінування стратегій, з огляду на свою цілеспрямовану латентність є значно складнішим явищем. Оскільки застосування замаскованих стратегій у слабо розвинутих і трансформаційних економіках (зокрема, в Україні) набуло надзвичайно значного поширення, зупинімось на цьому явищі детальніше. [82, c. 65]
Магістр