Зразок роботи
1.Погляди Джона Стюарта Мілля та їх роль в розвитку інвестиційної теорії.
Теорії інвестицій пройшли тривалий шлях еволюції: від епохи меркантилізму до неоліберальних інвестиційних теорій у XX ст. Виконаємо більш докладний аналіз з метою визначення закономірностей цього розвитку. Зародження інвестиційної теорії відбулося в Європі у XV ст. і пов’язується з діяльністю школи меркантилістів. Ототожнюючи гроші й ка¬пітал, вони вважали, що єдиний засіб збагачення країни - це ре¬альні гроші, які одночасно були й основою як для розвитку вироб¬ництва, так і для збільшення обсягів торгівлі. Представники класичної школи перенесли дослідження із сфери обігу у сферу виробництва. Заслуга у формуванні нового методу пізнання, що докорінно змінив уявлення про роль держави у суспільній господарській системі, належить англійським економістам. А. Сміт та Д. Рикардо показали, що капіталізація, тобто нагромадження, відбувається за рахунок надлиш¬ку доходів, що не були спожиті. Отже, нагромадження капіталу є наслідком заоща¬джень.
Класичні доктрини набули розвитку в працях «економістів нової хвилі», які висвіт¬лювали проблеми відповідного етапу розвитку суспільства . Саме їм належить, поряд з визнанням доктрини трудового похо¬дження багатства і капіталів, пріоритет щодо зосередження уваги на проблемах обміну й розподілу, на їхній ролі у збагаченні суспільст¬ва. Французький економіст Ж.Б. Сея трансформував теорію про трудове походження багатства в теорію трьох факторів виробництва: людина, капітал та земля, які забезпечують продук¬тивні послуги. Він визнавав можливість криз перевиробництва, але вважав, що попит на інвестиції та пропозиція таких урівноважують економіку. Отже, Ж.Б. Сей підійшов майже впритул до визначення інвестиційної теорії економічної рівноваги[2]......................................................................................................................................................
2.Сутність, структура та особливості реалізації реального інвестування.
На відміну від фінансових інвестицій, реальні інвестиції повністю спрямовуються на збільшення виробничого капіталу. Реальні інвестиції – це вкладення в основний капітал, приріст товарно-матеріальних запасів та нематеріальні активи. Можна виділити такі види реальних інвестицій: • інвестиції оновлення – здійснюються за рахунок коштів фонду відшкодування підприємства; • інвестиції розширення (чисті інвестиції) – здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого накопичення • валові інвестиції – загальний обсяг інвестицій (розширення + оновлення). Для характеристики реальних інвестицій на макрорівні в міжнародній практиці використовуються такі показники:
• обсяг інвестицій – вартісний вираз вкладеного капіталу;
• норма інвестицій – відношення обсягу інвестицій до ВНП або ВВП;
• коефіцієнт приросту капіталоємності – відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту ВНП за той самий період. Характеризує ефективність інвестицій та ефективність накопичення. У країнах з розвиненою ринковою економікою ці показники неоднакові, їх рівень коливається залежно від рівня розвитку країни та стану її економіки[1]. Основну частину реальних інвестицій у країнах з ринковою економікою складають приватні інвестиції (60 – 70%).Такі інвестиції спрямовані в основному в прибуткові галузі, а держава інвестує збиткові галузі. Співвідношення між обсягом реальних і фінансових інвестицій пов’язане, насамперед, з інвестиційною стратегією підприємства. Перевагу реальним інвестиціям віддають підприємства-виробники, що дозволяє їм освоювати нові види продукції, виходити на нові ринки, а фінансові інвестиції, як правило, пов’язані з інвестуванням у короткострокові фінансові активи або з метою встановлення контролю за діяльністю інших підприємств.В економічній теорії загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства визначається періодом 20 -25 років, після чого воно або відроджується або припиняє своє існування. Виділяють 6 стадій життєвого циклу підприємства: „народження”, „дитинство”, „юність”, „рання зрілість”, „кінцева зрілість”, „старіння”. Переважно на перших трьох стадіях інвестиції мають форму реальних, а на більш пізніх – фінансових. Чим більше підприємство, тим більшу частку фінансових інвестицій воно має[4]. Реальні інвестиції завжди вважались надійним розміщенням капіталу і захистом від інфляції, тому що:
• ціни на реальні об’єкти зростають більш швидкими темпами, ніж знецінюється національна валюта;
3.Практичне завдання № 1
На основі даних табл. 2 і 3 обчисліть значення необхідних показників у контексті прийняття інвестиційних рішень відповідно до варіанта. Зробіть висновки.
Таблиця 2 – Параметри варіантів інвестування коштів
Варіант Параметри
FV PV S A R i n t T m e p примітки
А 400 ? - - - 14 - 25 360/360/366 - - - D
D 674 572 - - - 17 ? - - - - - A
M 134 ? - - - 15 9 - - - 2.72 - A
N 845 345 - - - ? 4 - - - - - A
O 487 246 - - - 14 ? - - 4 - - A
P - - - ? 245 23 4 - - - - - Pre
R - - - ? 240 22 6 - - 4 - 2 Pre
T - - - 8100 910 12 ? - - - - - Pre
V - - - ? 430 20 3 - - 2 - 2 Post
X - - - 5646 ? 12 5 - - - - - Post
Таблиця 3 – Параметри варіантів інвестування коштівз урахуванням зміни купівельної спроможності грошей
Варіант
Параметри
FV PV S i ir(r)? n t T m p Ic Ip Ti примітки
А ? 234 - 12 - - 65 360 - - - 1.3 - D
D - - - 17 ? - 80 360 - - - 0.9 - A
M ? - - 9 - 3 - - 2 - - - 4 A
N ? - - 11 - 4 - - 12 - - - 3 A
O - - ? 13 - 5 - - 4 - - - 4 A
P - - ? 8 - 4 - - 4 4 0.97 - - Pre
R - - ? 7 - 6 - - - 2 0.95 - - Pre
T - - ? 6 - 2 - - 2 4 - - 4 Pre
V - - ? 9 - 4 - - 4 - 0.94 - - Post
X - - ? 4 - 3 - - 4 - - - 6 Post
Де
FV – майбутня вартість грошей;
PV – теперішня вартість грошей;
і – річна процентна ставка
іr – реальна процентна ставка;
r – номінальна процентна ставка;
n – період нарахування процентів;
p – кількість платежів протягом року;
m – кількість нарахувань процентів протягом року;
t – кількість днів попередньої операції;
T – база нарахування (кількість днів у році: 360, 365 чи 366);
е – постійна величина, яка дорівнює 2,72;
Ic – індекс купівельної спроможності грошей;
Ip – індекс цін;
Ti – темп інфляції;
D – декурсивний метод нарахування відсотків;
A – антисипативний метод нарахування відсотків;
Post – фінансова рента постнумерандо;
Pre - фінансова рента пренумерандо.