Зразок роботи
У процесі господарської діяльності через дефіцит власних коштів у громадян виникає потреба залучення позикових коштів для покриття поточних витрат або для капітальних вкладень. Одним з основних шляхів задоволення потреб у грошових коштах є отримання їх за кредитним договором. За кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути суму і сплатити відсотки на неї. Основним джерелом залучення грошових коштів громадянами та організаціями є банківське кредитування. Банки є посередниками на ринку капіталу. Вони залучають тимчасово вільні грошові кошти одних осіб і надають їх іншим особам, які потребують позикові кошти. Відносини банків з клієнтами регулюються кредитним договором.
Кредитний договір у теперішній час виступає досить простим і ефективним засобом опосередкування та оформлення правовідносин учасників цивільного обороту.
Кредитний договір завжди відшкодувальний.
Кредитний договір є консенсуальним і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами відповідного угоди. Передача грошової суми позичальникові проводиться у рамках виконання договору. Відповідно у кредитора є не тільки права, але й обов'язки, що свідчить про двосторонній характер договору.
За своєю юридичною природою кредитний договір є різновидом договору позики, тому до нього застосовуються правила, передбачені нормами позики, якщо інше не передбачено законом або не випливає із суті договору.
Теоретична база дослідження. Дослідженням теми «Кредитний договір» займались такі вчені: Алієва В. Н., Баришніков А. Г., Косова Т. Д., Кузьміних Г. М., Лагутін В. Д., Пандурська А. О., Скакун О. Ф. та ін.
Мета курсового дослідження: визначити теоретичні засади кредитного договору.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
• загальна характеристика поняття та виду кредитного договору;
• визначення сторін кредитного договору;
• загальна характеристика змісту та структури кредитного договору;
• визначення прав та обов’язків сторін кредитного договору;
• дослідження підстав припинення кредитного договору та недійсності кредитного договору;
• загальна характеристика відповідальність сторін кредитного договору.
Об’єктом дослідження виступає характеристика теоретичних засад кредитного договору.
Предметом дослідження є дослідження відповідальності за невиконання умов кредитного договору.
Методи дослідження. Під час дослідження були використанні такі методи, як :
• метод аналізу;
• метод порівняння і співставлення;
• метод узагальнення.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, підрозділів, висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи становить 30 сторінок.
Розділ 1. Загальна характеристика кредитного договору
1.1. Поняття кредитного договору
Кредитний договір (від лат. creditium – борг) – це цивільний договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, котрі встановлені договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити відсотки (ст. 1054 ЦК) [20, c. 369].
В. В. Вітрянський відмічає, що з позиції цивільного права кредитний договір, становлячи собою вид договору позики, належить до категорії договорів відносно передачі майна. У зв’язку з цим правник відносить його до однієї класифікаційної групи з договорами майнового найму та позички, а не до договорів банківського вкладу та банківського рахунку, котрі справді належать до категорії договорів про надання фінансових послуг [8, с. 349].
Кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками цивільного обігу. Коло кредитодавців (кредиторів) за цим договором обмежується банківськими та іншими фінансовими установами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою установою визнається юридична особа, котра відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та внесена до відповідного реєстру у порядку, який встановлений законом. [20, c. 369].
Кредитний договір є відплатним. Під час укладення кредитодавець бере на себе зобов’язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів. Позичальник, у свою чергу, має право вимагати надання кредиту і несе зобов’язання щодо вчасного його повернення і сплати відсотків [20, c. 370].
На підставі легальних визначень, котрі містяться в ЦК України, можна провести розмежування правовідносин позички і кредиту за такими критеріями [20, c. 371]:
1. За правовою природою – кредитний договір традиційно у науковій правовій доктрині відноситься до договорів про передачу майна у власність, натомість договір позички – до договорів про передачу майна у користування.
2. За предметом договору:
• у кредитних відносинах – грошові кошти;
• у договорі позички – індивідуально визначені речі.
3. За відплатністю – договір кредиту завжди є відплатним зобов’язанням, натомість позички – безвідплатним.
4. За правовим регулюванням – відповідні договори мають різну правову регламентацію, адже містяться у різних главах Цивільного кодексу України, а кредитні відносини додатково регулюються й іншими нормативно-правовими актами, у тому числі й спеціальним банківським законодавством.
5. За строком – кредитний договір не може бути укладений безстроково, а відповідно до ст. 831 ЦК України, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.
6. За суб’єктним складом – кредитором в кредитному зобов’язанні завжди виступає банк або інша фінансова установа, а за умовами договору позички обмежень щодо спеціального статусу його учасників законодавством не передбачається.
7. За формою – для кредитного договору встановлюється обов’язкова письмова форма, не дотримання якої тягне за собою визнання правочини нікчемним, натомість договір позички може бути укладений як усно, так і в письмовій формі.
Предметом кредитного договору виступають грошові кошти, які видаються позичальникові для використання на умовах платності (виплати відсотків) і повернення [14, с. 29].
Характеризуючи предмет кредитного договору, проф. Е. А. Суханов відзначає, що «видача більшості кредитів здійснюється у безготівковій формі, тобто предметом кредитних відносин стають права вимоги, а не гроші у вигляді грошових купюр (речей)» [19, c. 225.].
Але передбачено, що кредитор може відмовитися від видачі грошової суми на таких підставах [14, с. 29]:
Кредитний договір є двостороннім. Він встановлює права і обов’язки як для кредитодавця, так і для позичальника.
Кредитний договір – це двостороння угода з зобов'язаннями для обох сторін. У них є свої обов'язки: для кредитора – це надати грошові кошти позичальникові. При цьому обов'язок банку надати кредит уважається виконаним, якщо кредит наданий в точній відповідності з умовами, які зазначені у договорі кредитування. Основний обов'язок позичальника – прийняти кредит, а також – повернути кредит та сплатити проценти за його користування [14, с. 29].
Магістр