Управління трансфертом технологій (ID:1147113)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. У сучасних економічних умовах, коли інноваційні технології стали найголовнішим чинником забезпечення економічного зростання країн і суспільного прогресу та перетворилися на основну рушійну силу подолання кризових явищ в економіці, механізми трансферу інноваційних технологій виступають ключовим фактором покращення динаміки та якості економічного розвитку. Як показує досвід розвинутих країн, комерціалізація трансферу технологій не тільки розширює можливості, масштаби і прискорює темпи інноваційної діяльності, але й створює додаткові стимули до наукових досліджень. За даними ОЕСР нині у світі 80% загальносвітової кількості патентів, ліцензій на новітню техніку та технології утримують більше 70 тис. транснаціональних корпорацій, що формують майбутню технологічну основу економічного розвитку світу. За прогнозними оцінками експертів ООН базис світової економіки вже з 2015 р. складатимуть виробництва V і VI технологічних укладів, оскільки зараз 80-95% приросту ВВП країн ОЕСР припадає на нові знання, що втілені у високотехнологічній продукції, технологіях, методах організації виробництва та підвищенні ефективності освіти. Означені риси сучасного економічного розвитку світу стали домінуючими завдяки інтенсифікації процесів трансферу технологій (ТТ) з наукової сфери у виробничу. Економічно розвинені країни вже давно і успішно використовують трансфер технологій для врегулювання взаємовідносин між наукою і промисловістю через національні системи трансферу технологій, адже ТТ як складова інноваційного процесу створює організаційно-економічні умови для використання наукового і технологічного потенціалу у приватному секторі економіки, малому та середньому бізнесі. В Україні ще не створено дієвого механізму забезпечення необхідних технологічних змін та власної технологічної бази для подальшого розвитку в умовах глобальної інноваційної економіки. Вирішення цих проблем передбачає трансформацію підходів до розбудови інноваційної системи та державного управління інноваційними процесами через орієнтацію на створення сприятливого економічного середовища для інноваційного бізнесу та нових видів економічної діяльності, що забезпечить результативну, довготривалу та надійну взаємодію суб’єктів ТТ, спрямовану на перманентний рух нових знань та технологій з науково-дослідної сфери у виробничу. Фрагментарність та неоднозначність підходів до категорії трансфер технологій, відсутність цілісної методології дослідження, недооцінка його ролі та значення комерціалізації ТТ у формуванні економіки, що спрямована на інновації, не сприяють ефективному техніко-економічному розвитку України на основі виробничого використання передових технологій. Нині рівень інноваційної активності вітчизняних промислових підприємств залишається низьким і складає лише 17%, а частка України на світовому високотехнологічному ринку коливається в межах 0,05–0,1%. З цих причин управління трансфером технологій на вітчизняних підприємствах набуває особливої актуальності. Саме трансфер інноваційних технологій дозволить прискорити технологічний розвиток підприємств. Впровадження та комерціалізація конкурентоспроможних передових технологій, ефективний технологічний обмін розширить можливості високотехнологічного експорту та імпорту, сприятиме налагодженню техніко-економічного співробітництва між Україною та зарубіжними державами, запровадженню єдиних високих стандартів економічного розвитку. Проблеми забезпечення ефективного трансферу технологій як невід’ємної складової інноваційної діяльності знайшли своє відображення у працях багатьох вітчизняних науковців-економістів, таких як А. Амоша, О. Андросова, Г. Андрощук, Л. Антонюк, Ю. Бажал, І. Дахно, М. Дороніна, К. Зузік, П. Іжевський, Ю. Капіца, Г. Крижний, О. Лапко, О. Пічкур, П. Перерва, О. Саліхова, Л. Саломатіна, В. Соловйов, Л. Федулова, Н. Чумаченко, Н. Чухрай, М. Шингур, А. Шпак, Т. Щедріна. Тенденції світового технологічного розвитку та ефективні підходи до реалізації технологічного трансферу в університетах, на підприємствах були предметом особливої уваги провідних зарубіжних вчених: Д. Бенкета, М. Богуславського, С. Валдайцева, О. Гранстранда, М. Кондо, Е. Ліхтенхалера, К. Маскуса, В. Мухопада, Б. Санто, Д. Тііса, Н. Фонштейна, Д. Форда, І. Френкеля, Т. Халіла, І. Хіпкіна, Й. Шумпетера. Незважаючи на значний внесок вищезазначених науковців у розробку цієї тематики, багато питань досі залишаються недостатньо висвітленими. Подальшого дослідження потребують, насамперед, теоретичні засади управління трансфером технологій на рівні промислового підприємства, оскільки в більшості досліджень основна увага зосереджена на забезпеченні ефективності окремих етапів трансферу технологій (виборі організаційних форм трансферу, комерціалізації технологій, впровадженні інноваційних технологій), реалізації міжнародного технологічного обміну. Недостатньо уваги присвячено шляхам залучення та комерціалізації технологій на підприємстві в контексті забезпечення його технологічної конкурентоспроможності, організування трансферу технологій, визначення кола та функцій осіб, відповідальних за здійснення технологічного обміну на підприємстві. З огляду на це актуальною є розробка концептуальних підходів до управління трансфером технологій на промислових підприємствах. Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є узагальнення теоретично-методичних та поглиблення практичних аспектів управління трансфером технологій організації для обґрунтування напрямів його вдосконалення. Для досягнення зазначеної мети в магістерській роботі необхідно вирішити наступні завдання: - розглянути сутність та роль трансферу технологій організації; - оцінити форми трансферу технологій та їх особливості; - дослідити особливості регулювання трансферу технологій; - розглянути методичне забезпечення управління трансфером технологій організації; - систематизувати основні тенденції та чинники розвитку світового ринку технологій; - проаналізувати та охарактеризувати ключові форми трансферу технологій продуцентами на світовому ринку; - проаналізувати динаміку та основні механізми трансферу технологій в Україні; - охарактеризувати технічну політики та технічний розвиток ТОВ «Техносервіс»; - провести аналіз практики залучення технологій та співробітництва ТОВ «Техносервіс» у технологічній сфері; - розглянути перспективи залучення передових технологій ТОВ «Техносервіс» на світовому ринку. Об’єктом дослідження є ТОВ «Техносервіс» та його трансфер технологій в сучасних умовах господарювання. Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти управління трансфером технологій організації. Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання завдань роботи використовуються методи: наукової абстракції та системного підходу (при дослідженні сутності та ролі трансферу технологій на сучасному етапі п 1.1, при оцінці основних форм трансферу технологій п 1.2. та п.п. 2.2); порівняння, аналізу та синтезу (при вивченні основних тенденцій та чинників розвитку світового ринку технологій п 2.1, при дослідженні динаміки та основних механізмів трансферу технологій в Україні 2.3); економічного, системного і статистичного аналізу (при оцінці технічної політики підприємства п 3.1 та при визначенні перспектив залучення передових технологій ТОВ «Техносервіс» на світовому ринку - п.п. 3.2); логічного узагальнення (при розгляді системи регулювання трансферу технологій п.п. 1.3 та методичного забезпечення управління трансфером технологій організації – п 1.4). Інформаційною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних економістів у сфері інноваційної теорії, технологічного розвитку, технологічного менеджменту, управління інтелектуальною власністю, матеріали Державного комітету статистики України, Державного департаменту інтелектуальної власності України, національні законодавчі та нормативно-правові акти у сфері регулювання трансферу технологій, інноваційної діяльності, публікації в періодичних виданнях, інформація з мережі Internet, матеріали практичної діяльності промислових підприємств.