УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПАРКІВ В УКРАЇНІ (ID:256369)

2.1. Аналізування механізму управління технологічним парком на елементному рівні У відповідності з сучасними трактуваннями теорії менеджменту організаційно-економічний механізм управління є результатом дії системи внутрішніх і зовнішніх чинників функціонування та розвитку організації, спрямованих на досягнення нею встановлених цілей. Він є визначальним фактором успішності організації в якості інструмента досягнення поставленої мети. Сутність організаційно-економічного механізму розкривається за рядом ознак або підсистем, до яких відносяться: елементна, за якою механізм розглядається як система взаємозв’язків між структурними елементами; функціональна, яка визначається як сукупність видів діяльності, спрямована на досягнення визначеної мети; процес на, яка характеризує механізм як процес підготовки і прийняття управлінських рішень [156]. Механізм управління технологічними парками має певні особливості. Це пов’язано з сутністю технологічного парку як соціального бізнесу та очікуваними позитивними екстерналіями для суспільства внаслідок його діяльності. Визначні його риси це особливий режим економічної діяльності, пільги та преференції збоку держави – з одного боку, та корпоративна власність в його основі, що характеризується наявністю власних інституційних цілей (організаційних, науково-технічних, соціальних, маркетингових, комерційних тощо) – з іншого боку. Основу механізму управління технологічними парками становить організаційно-економічний механізм його адміністрування на загальнодержавному рівні, в основу якого покладений режим сприяння інноваційній діяльності технологічних парків, що за своєю сутністю є різновидом спеціального режиму економічної діяльності, і запроваджений в Україні законодавчо з 1999 р. як «спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». Механізм передбачає застосування ряду економічних методів та інструментів для здійснення інноваційних проектів технологічними парками, які використовувались у різних варіантах в Україні з 2000 р., . . . 2.2. Особливості національної моделі функціонування технологічних парків в Україні Багатоваріантність підходів, яка виявляється при вивченні поняття та суті технологічного парку, відображається у підходах до його визначення та класифікації. Найбільш вагомими в контексті поставлених в роботі завдань є дослідження організаційно-економічних особливостей управління НіТП світу, проведені Т. Бродхерстом та ін. у [121] та більш пізні багатовимірні вибіркові дослідження організаційно-економічних характеристик НіТП світу Л. Санзом в рамках IASP [31; 122-130], що дозволили сформулювати ряд важливих висновків та здійснити порівняння з національною моделлю ТП. Н. Чухрай пропонує умовний розподіл ТПУ на три категорії в залежності від ступеня участі держави та форми державної підтримки: 1. Технопарки, що створені при вищих навчальних закладах, які не мають жодних пільг і будь-якої іншої підтримки з боку держави (ТП «Львівська політехніка»). 2. Технопарки, які функціонують всередині спеціальних (вільних) економічних зон і відповідають вимогам законодавства про СЕЗ (СЕЗ «Славутич», «Азов», «Донецьк»). 3. Технопарки, створені на базі великих наукових центрів чи при вищих навчальних закладах, які мають потужні наукові підрозділи та відповідають вимогам Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», користуються спеціальними пільгами та державною підтримкою, що обумовлені в цьому законі (16 зареєстрованих технопарків, відзначених в преамбулі закону: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона», «Укрінфотех», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Агротехнопарк» - м. Київ; «Вуглемаш», «Еко-Україна» та «Ресурси Донбасу» - м. Донецьк, «Інститут монокристалів» - м. Харків; «Машинобудівні технології» - м. Дніпропетровськ ; «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій» - м. Одеса; «Текстиль» - м. Херсон; «Наукові і навчальні прилади» м. Суми.) [131]. На основі проведеного аналізу світової практики, українського законодавства та об’єктів інноваційної інфраструктури, що діє чи знаходиться в процесі створення, в Україні можна виділити основні об’єкти (інноваційні структури), для яких передбачено відповідне спеціальне законодавство, і чиї функції практично збігаються з традиційним розумінням технологічного парку (технопаркової структури) в світі. До них в Україні відносяться:  технологічні парки (впроваджена модель);  наукові парки (модель проходить дослідне впровадження на прикладі наукового парку «Київська політехніка»);  технополіс (модель в процесі розробки в рамках пілотного проекту технополісу «Київська політехніка» та реалізації національного проекту «Технополіс»). Далі в дослідженні розглядаються результати діяльності виключно ТП, що відносяться до третьої категорії згідно з [131], що обумовлено дією спеціального режиму і офіційною звітністю ТП. Географічна структура розосередження демонструє явне домінування м. Києва, де знаходиться 7 технопарків (серед них 5 із 8 функціонуючих і 2 із 3 найпотужніших), на другому місті м. Донецьк з трьома парками і третя позиція належить Львівській області. Інші регіони містять по одній одиниці, в більшості регіонів України ТП відсутні. Отже розміщення НіТП України свідчить про тяжіння до наукових центрів та районів з високою концентрацію промислових підприємств. Діаграму розподілу для визначення долі ТП серед інших за обсягами реалізованої продукції, яка відображена на рис.2..3. Отже, найрезультативнішими ТПУ за показником обсягу реалізованої продукції є: «ІЕЗ ім.Патона» (67,30%); «Інститут монокристалів» (27,25%); «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (3,90%) та «Вуглемаш» (1,15%); решта ТПУ не перетинає межі у 1%. Рисунок 2.3 – Структура українських технопарків за обсягами реалізованої продукції за 2000-2013 рр. Джерело: побудовано автором . . .. За результатами аналізу відповідності технопаркових структур України визнаним світовим моделям об’єктів інноваційної інфраструктури визначено, що більшість діючих ТПУ не відповідають переважним моделям організації технопаркових структур у світі і не можуть вважатись повноцінним об’єктом інноваційної інфраструктури (табл.2.1). Таблиця 2.1 – Аналіз відповідності організаційних характеристик технопаркових структур України визнаним світовим моделям об’єктів інноваційної інфраструктури . . . 2.4. Оцінювання організаційно-економічного потенціалу участі ТОВ «Електро-Сіті» у створенні бізнес-інкубатору як ядра технологічного парку на Вінниччині Ключовим компонентом технологічного парку, його засновником та активним учасником у більшості країн світу є бізнес. Форма власності більшості технопарків світу корпоративна, а організаційна форма – публічне акціонерне товариство, частиною акцій якого можуть володіти компанії, що можуть безпосередньо приймати участь у новостворених інноваційних бізнес-проектах як високотехнічними продуктами, інтелектуальною власністю, так і фінансовими ресурсами. Це той елемент, який практично відсутній у реалізованій в Україні концепції технопарку. Згідно з оновленою концепцією завдяки реалізації нових механізмів утворення технопарку, слід передбачити участь бізнесу у створенні парку ще на етапі його проектування. Наведемо організаційно-економічну характеристику ТОВ «Електро-Сіті». Зацікавленість у реалізації проекту технопарку на Вінниччині виявило підприємство ТОВ «Електро-Сіті», яке з 2013 року являється Вінницьким представництвом компанії «ABCname», учасником групи компаній, об’єднаних брендом «ABCname™». Вінницьке представництво у функціональному розподілі праці між учасниками групи виконує виробничі функції і здійснює комп’ютерне програмування, технічне обслуговування, а також створює та просуває на ринок інформаційні ресурси, що загальноприйнято називати веб-сайтами. Основним видом діяльності ТОВ «Електро-СІТІ» на кінець звітного періоду (2013 року) згідно КВЕД являється комп’ютерне програмування, у 2011 та 2012 році, до зміни власника, основними видами діяльності за зареєстрованими КВЕД у 2011 та 2012 році були обробка даних та електромонтажні роботи. Організаційна структура ТОВ «Електро-СІТІ» представлена директором, менеджером, відділом програмування та відділом технічної підтримки та відображена на рис. 2.4.