Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Музей як культурна форма у суспільстві стрімко трансформується. Поява нових видів та типів музеїв, розвиток цифрових технологій змінює соціокультурний та комунікативний аспекти музейної діяльності, вимагаючи як оновлення форм та напрямків роботи з відвідувачами, так і наукового осмислення цієї складної системи взаємодій. З соціального інституту, що зберігає та пред'являє у доступній для сприйняття формі музейні предмети, що представляють світову, національну культурну та природну спадщину, музей перетворюється на соціокультурний ресурсний центр, комунікативну майданчик культуро відтворювальної та просвітницької діяльності, що дозволяє з найбільшою повнотою реалізувати потенціал різних соціальних сегментів сучасного суспільства.
Музей як соціальний інститут сучасного суспільства освоює цілий набір нових напрямів діяльності, що сприяють трансформації його функціонального змісту, перетворюючись на:
– центр додаткової освіти різних соціально-демографічних груп – від школярів до людей пенсійного віку;
– центр розвитку культури участі та організації місцевих товариств з метою реалізації державної та регіональної культурної, освітньої та молодіжної політики;
– центр розвитку комунікацій та дозвілля, впровадження інформаційних технологій, технологій доповненої та віртуальної реальності;
– ресурс формування загальногромадянської, регіональної та локальної культурної ідентичності;
– фактор зміни міського соціального простору шляхом створення та впровадження у практику різноманітних паблік-арт-програм.
Все це зумовлює потребу у визначенні та науковому обґрунтуванні трансформації музею як соціального інституту сучасного суспільства, необхідність уточнення змісту актуальних соціальних функцій, виявлення та описи перспективних практик та інноваційних технологій музейної діяльності.
Таким чином, актуальність дослідження обумовлюється необхідністю аналізу трансформації музею як соціального інституту сучасного суспільства, пов'язаного із змінною роллю музею та появою його нових функцій, а також важливістю визначення інноваційних музейних практик та комунікаційних стратегій та технологій.
Ступінь наукової розробленості проблематики. У першій половині XX ст. до сенсу існування музею звертаються А. В. Луначарський, А. В. Бакушинський, П. А. Флоренський, про цілі діяльності музею та його ролі в культурі писав Дж. К. Дана. Надалі з'являються спроби теоретичного осмислення соціальної ролі музею. У багато в чому роботи пов'язані з досвідом діяльності художніх музеїв – праці Л. В. Розенталя, П. Бурдьє, А. Дарбела та Д. Шнаппера, К. Дункан та А. Уоллака, Н. Меррімена та ін.
Так, у працях французьких науковців Анджея Якубовського, Крістіни Хауслер і Франчески Фіорентіні здійснено комплексний критичний аналіз законів і політики, які стосуються культурної спадщини по всій Європі, розглядаючи їх у світлі сучасних викликів, з якими стикається Європейський Союз. Українські дослідники Іван Касяненко, Гринько Ірина виокремлюють важливість подальшого дослідження розвитку цифрових інфраструктур до 2030Е України спираючись на досвід Французької Республіки та інших європейських держав. Марина Хаустова зауважує в своїх працях, що належне врядування є одним з основних факторів конкурентоспроможності держави, розвитку її економіки та передумовою європейської інтеграції. Низка нормативно-правових актів, проєктів висвітлюють децентралізаційні процеси та етапи цифровізації в музейних інституціях Франції. Низка грантових програм розроблена задля покращення організації діяльності музеїв.
У ході визначення методологічних основ дослідження були вивчені роботи класиків структурного функціоналізму Р. К. Мертона та Т. Парсонса, дослідження З. Баумана, П. Бергера та Т. Лукмана, Л. Н. Когана, Б. Латура, Ю. М. Лотмана, Н. Л. Лумана, П. Отле. В рамках соціокультурного підходу (П. А. Сорокін та ін.) музей розглядається як культурне явище, що існує і що розвивається у вигляді комплексу соціальних взаємовідносин.
Різні аспекти функціонування музею як соціального інституту в системі суспільних відносин розглянуто у роботах Є. М. Акулича, Є. Г. Артемова, А. В. Головньова, В. М. Грусмана, В. Ю. Дукельського, Л. С. Іменовий, М. С. Кагана, Н. В. Нагорського, К. Є. Рибака, З. Странського, Н. А. Томілова, К. Хадсона, П. Х. Хаттона, Т. Шоли, Т. Ю. Юреневої.
Концептуальні основи дослідження формувалися у ході виявлення та аналізу методологічного потенціалу трактування проблем інституційних особливостей музеїв (А. С. Кузьмін та Є. Є. Кузьміна, Є. Т. Попова та ін.). Соціальні функції музею, роль музеїв у суспільстві процесі їхнього історичного розвитку відображені у роботах дослідників Є. М. Акулича, В. Г. Ананьєва, Є. Г. Ванслової, М. Б. Гнєдовського та В. Ю. Дукельського, Т. В. Гафар, С. В. Дунаєвої, А. Б. Закс, Л. С. Іменовий, Є. Н. Мастениці, А. М. Разгона, Д. А. Равікович, А. А. Федотової, А. І. Фролова, К. Хадсона, Т. Ю. Юреневої та ін).
При цьому роль музеїв як соціокультурних інститутів у сучасному суспільстві в контексті їх функціональної трансформації не була вивчена та розкрито у науковій літературі з належною повнотою. Аналіз вивчених джерел та літератури підтверджує, що дослідження ключових аспектів взаємодії музею та суспільства, ролі музею, що змінюється, в соціальній системі досить актуально і евристично продуктивно. Таким чином, теоретико-методологічний та емпіричний матеріал дозволяє сформувати авторську позицію та визначити основні підходи щодо вивчення заявленої проблеми.
Проблема дослідження полягає у необхідності культурологічного аналізу функціональної трансформації музею як соціального інституту сучасного суспільства, пов'язаного з розширенням соціальних функцій музею, зростанням його ресурсного потенціалу та появою нових інноваційних форм діяльності.
Об'єкт дослідження - музей як соціальний інститут сучасного суспільства.
Предмет дослідження - інноваційні форми діяльності музеїв.
Мета роботи – дослідити інноваційні форми діяльності музеїв на прикладі Франції та сформувати рекомендації для музеїв України.
Досягнення поставленої мети передбачає рішення наступних завдань:
Вивчити поняття музей в сучасному суспільстві
Визначити характеристику особливостей функціонування сучасних музеїв
Визначити підходи до класифікації інноваційної діяльності музеїв
Провести аналіз музейної діяльності Франції
Визначити інноваційні форми роботи в музеях Франції
Визначити поліпшення роботи музеїв Франції за допомогою інноваційних форм діяльності
Визначити сучасні тенденції впровадження музейних інновацій в Україні
Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дослідження є структурно-функціональний підхід. Початкова орієнтація на міждисциплінарність, задана складністю та багатоплановістю об'єкта дослідження, зумовила необхідність використання комплексу культурологічних методів У процесі дослідницької роботи застосовані загальнонаукові принципи аналізу: історизм та системність, на основі яких сформована концепція вивчення трансформації музею як соціального інституту сучасного товариства. У роботі були використані спеціальні методи: генетичний, типологічний, історико-культурний, функціональний та семіотичний аналіз.
Теоретична значущість дослідження. У роботі проаналізовано інституційну роль музеїв у сучасній Франції, описані та вивчені їх функції в умовах трансформаційних процесів у суспільстві та культурі, розкрито соціально-культурний потенціал музеїв у відтворенні та розвитку культури, вивчено соціокультурний потенціал музеїв як ресурсних центрів інтеграції та розвитку сучасного суспільства в умовах інформаційної технологічної діяльності.
Практична значущість дослідження. Матеріали та висновки дослідження можуть бути використані у розробці концептуально-стратегічних документів щодо реалізації державної культурної політики у сфері музейно-виставкової діяльності на сучасному етапі, у підготовці методичного матеріалу по удосконалення інформаційно-аналітичної діяльності музеїв як соціальних інститутів сучасного суспільства та розвитку музейних комунікативних практик, в освітній, виховній та просвітницькій роботі.
Магістр