Зразок роботи
1.3 Проблеми управління зайнятістю в Україні
Перехід України до ринкових відносин загострив проблеми зайнятості населення та відтворення трудового потенціалу. Світова фінансова криза, згортання виробництва, фінансова й матеріальна заборгованість, проблеми в реалізації продукції – усе це спричинило масові звільнення працівників. Лави безробітних почали поповнювати люди, які ще донедавна вважали своє трудове становище міцним і стабільним. Сьогодні в Україні спостерігається неповна зайнятість і приховане безробіття на тлі подальшого зниження продуктивності праці.
Сучасний стан розвитку економіки ставить підвищені вимоги до якості робочої сили, її конкурентоспроможності. І в результаті ми маємо: інтенсифікацію виробництва, трансформацію професій, впровадження у виробництво нових засобів, матеріалів, інноваційних технологій, підвищення вимог до професійних якостей працівника, рівня його знань та навичок. Поряд з цим спостерігається і збільшення професійно-кваліфікаційного дисбалансу, зниження цінності та престижності професійної освіти, перенасиченість ринку праці спеціалістами з вищою освітою та дефіцит робітничих кадрів. Так, на одного випускника робітничої професії припадає два випускника з вищою освітою.
Значна кількість вітчизняних та зарубіжних вчених приділяли свою увагу дослідженню проблеми зайнятості населення та відтворення робочого потенціалу.
Зокрема Єлейно І. В. у своїх наукових дослідженнях окреслювала політику зайнятості у перехідні економічній системі України [1], Терехов І. О. визначив основні аспекти державного регулювання зайнятості в Україні [2].
Незважаючи на велику кількість наукових праць вітчизняних авторів щодо проблеми зайнятості населення в Україні, необхідно зауважити, що існує доцільність розгляду даного питання і в майбутньому.
Розвиток сучасної української економіки вимагає оперативної й адекватної адаптації працівників до ринку праці, особливо у випадках втрати ними місця роботи і професійної перепідготовки. Протиріччя між потребами ринку праці і фактичним рівнем професійної підготовки фахівців, їх недостатня кваліфікація та непристосованість до вимог професійної діяльності в ринкових умовах обумовлюють виникнення і зростання безробіття серед працездатного населення [4].
У системі механізмів регулювання регіональних ринків праці проблема активного пошуку роботи безробітними має суттєве значення. Мотивація безробітних до ефективної зайнятості, до активного пошуку роботи є важливою передумовою їх працевлаштування.
Безробіття призводить до негативних соціальних та економічних наслідків. Соціальні наслідки безробіття викликають напруження в суспільстві, оскільки незайняті є нестабільною категорією населення. Професійна дискваліфікація людини у стані тривалого безробіття зменшує її конкурентоспроможність, що є причиною ускладнень при подальшому працевлаштуванні, зниження якості робочої сили та продуктивності суспільного виробництва. Як наслідок — у безробітних знижується мотивація до суспільно корисної праці.
Важливим етапом мотиваційного процесу є визначення безробітними суб'єктивної вірогідності працевлаштування за різних моделей поведінки, яка, на нашу думку, залежить від чинників, представлених в Додатку Д [15, c. 16-17].
У процесі пошуку роботи багато безробітних стикаються із певними психологічними труднощами, їхньою причиною є відсутність в особи внутрішньої готовності до активних дій, невміння змінити попередні установки, мотивацію поведінки в нових ринкових умовах. Вказані фактори негативно впливають на зайнятість населення, що потребує її державного регулювання.
Слід зазначити, що зайнятість населення має регулюватися на трьох рівнях: на державному, регіональному та на рівні підприємства (Додаток Е).
Подальше вдосконалення використання робочої сили, працевлаштування і зайнятості населення регулюється законодавчими актами. Зокрема, Законами України «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про порядок реєстрації громадян як безробітних, виплати допомоги членам їх родин», «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні». Чинне законодавство щодо зайнятості відіграє позитивну роль у механізмі регулювання ринку праці.
В умовах ринкових відносин істотно змінюється механізм державного регулювання зайнятості населення.
Основними важелями державного механізму регулювання зайнятості є законодавчо-нормативні, економічні, організаційні, соціальні, мотиваційні.
Законодавчо-нормативні важелі передбачають правове забезпечення зайнятості населення.
Економічні — проведення політики макроекономічної стабілізації, вплив на розміщення трудового потенціалу; діяльність державних органів у сфері розподілу доходів, розробки і реалізації політики створення нових робочих місць.
Організаційні — здійснення адміністративно-організаційних заходів щодо забезпечення ефективної зайнятості.
Соціальні — створення цілісної системи соціального забезпечення населення України як працюючого, так і непрацюючого.
Мотиваційні важелі передбачають створення ефективної системи мотивації використання трудового потенціалу.
Система цих важелів діє в усіх аспектах соціально-трудових відносин. Від того, наскільки вони будуть ефективними, залежить розширення зайнятості населення [12, c. 3-5].
Магістр