Зразок роботи
Безробіття стало однією з головних проблем, з якою зіткнулося суспільство. Як уникнути безробіття? Як пом'якшити його удари? Від вирішення цих питань залежать соціальні мир і благополуччя. Від них залежить матеріальна і моральна стійкість людини, можливість його соціального просування, задоволеності, процвітання, щастя. Це одна з центральних тем макроекономіки.
Макронестабільность економіки – загальний стан національної економіки України, що характеризується її дисбалансом і диспропорціональністю, які проявляються в економічних коливаннях і кризах, в більшій чи меншій інфляції і безробіття. Ідеально здорова макроекономіка повинна бути в стані рівноваги, тобто злагодженості та стійкості, що базуються на сукупної пропорційності, гармонійній взаємодії складових її процесів і явищ.
Очевидно, що проблема безробіття є ключовим питанням в Україні, і, не вирішивши його, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки. Тому знання досвіду країн з розвиненою економікою допоможе нам ефективніше боротися з безробіттям у країні. Країни з розвиненою економікою, як і всі інші, в своєму розвитку пройшли етапи підйому і спаду економіки, і на кожному рівні розвитку країни вони, в залежності від ситуації, проводили ту чи іншу політику зайнятості, будували певні моделі щодо вирішення проблеми безробіття.
Зарубіжний досвід свідчить про те, що немає загальних рецептів, постійно діючих засобів політики зайнятості. Вона варіюється від країни до країни в залежності від особливостей соціально-економічного і політичного устрою, культурних традицій, модифікується зі зміною ситуації в економіці і на ринку праці. Цей досвід показує, що заходи активної політики зайнятості ефективні, якщо на них витрачається не менше половини всіх коштів, що виділяються на боротьбу з безробіттям.
На жаль, доводиться констатувати, що з усього пакета заходів, спрямованих проти безробіття, в Україні домінує виплата допомоги по безробіттю: до 70% коштів витрачається на цю пасивну міру. Якщо врахувати, що значна частина коштів спрямовується на розвиток самої служби зайнятості (на початковому етапі це було виправдано необхідністю розвитку інфраструктури ринку праці), то така модель фінансування обумовлює швидше мультиплікацію безробіття, ніж ефективну політику зайнятості.
Стратегічні рішення в області державного регулювання зайнятості повинні носити комплексний характер і лежати в площині забезпечення зростання виробництва і створення нових робочих місць з одночасним розгортанням програми перенавчання та підвищення кваліфікації працівників. При цьому необхідно враховувати соціальні та національні особливості, ситуацію, котра реально склалася в країні і внутрішню політику.
Магістр