Паблік рілейшнз як інструмент політичної конкуренції під час виборчих кампаній (на прикладах президентських виборів Л. Кравчука та В. Зеленського) (ID:840028)

ВИСНОВКИ Дослідивши специфіку паблік рілейшнз як інструменту політичної конкуренції під час виборчих кампаній (на прикладах президентських виборів Л. Кравчука та В. Зеленського), ми дійшли таких висновків. 1. Розкрито історіографію, джерельну базу та методи дослідження роботи. Встановлено, що через двобічний зв’язок політичного та соціального світів сфера паблік рілейшнз сприяє налагодженню контактів і взаєморозумінню між суб’єктами, якими можуть виступати політичний або державний діяч чи певна політична структура або політичні продукти, та громадськістю. Розтлумачено основні поняття, використані в дослідженні, а саме: «паблік рілейшнз», «чорний PR», «білий PR», «чисті технології», «брудні технології», «виборчий інжиніринг», «електоральний маркетинг»; висвітленні основні функції мас-медіа у виборчій кампанії. Виявлена роль медіа та іміджмейкерів у створенні позитивного іміджу суб’єктів політики. Коротко проаналізовано основні джерела дослідження, з-поміж яких нормативно-правові акти, що регулюють порядок проведення виборів, навчальна література з виборчого права, монографії провідних вітчизняних і зарубіжних дослідників, публікації у спеціалізованих періодичних виданнях, інформаційно-аналітичні та довідкові видання, публіцистичні твори біографічного характеру, матеріали Інтернету тощо. Зауважено, що в основу методології нашої роботи покладено наукові принципи об’єктивності, системності, історизму, соціальний підхід, використано загальнонаукові та спеціальні методи спостереження, моделювання, контент-аналізу, статистичних даних та ін. Порівняльний метод зумовлений завданням співставити виборчі кампанії 1991 і 2019 років. 2. Охарактеризовано структуру та інструментарій виборчого процесу Л. Кравчука. Підкреслено унікальність виборів першого у новітній історії країни Президента України, що полягала у проведенні в день виборів загальнонаціонального референдуму на території країни щодо проголошення незалежності України, на якому понад 90 % громадян проголосували за відокремлення від СРСР. Ще однією специфікою президентських перегонів 1991 р. стала перемога одного із кандидатів вже в першому турі, тобто була використана політична технологія безальтернативності вибору кандидата-переможця. Боротьба за посаду голови держави звелась практично до змагання самовисуванця Л. Кравчука, котрого частина націонал-демократів репрезентувала як «батька незалежності», та представника «Народного руху України» В. Чорновола. 3. З’ясовано методи впливу виборчої кампанії першого Президента України. Зазначено, що голов¬ним іміджевим позиціонуванням Л. Кравчука на цих виборах було формування образу послідовного борця за незалеж-ність України, переконання електорату в тому, що він є єдиним політиком, здатним покласти на себе відповідальність за розвиток держави. Його політична програма «Нова Україна» базува¬лася на принципі п’яти «Д»: «Державність. Демократія. Добробут. Духовність. Довіра». Поділяємо оцінки програми фахівцями, які вважали, що тези цієї програми більше нагадували набір передвиборчих гасел, ніж конкретну програму дій. І взагалі вона характеризується численними суперечностями. Висловлена думка, що перемогу Л. Кравчуку над В. Чорноволом забезпечила гнучкість передвиборчої агітації; його публічність; живучість стереотипів, які прийшли з недавнього комуністичного минулого; активне живе спілкування з електоратом практично у всіх регіонах України; відсутність єдності у його опонентів тощо. Водночас констатовано, що на перших виборах в Україні застосовувалося обмежене коло методів упливу на електорат: не проводилися дебати кандидатів на телебаченні, ще не набули поширення всілякі ток-шоу, не існувало соцмереж, які останнім часом стали дуже впливовим інструментом боротьби за виборця. Методами впливу переважно були прес-конференції кандидатів та публікації в загальноукраїнській і місцевій пресі. Досить обмежено використовувались можливості республіканського телебачення та радіо. 4. Проаналізовано структуру та інструментарій виборчого процесу В. Зеленського. Підкреслено феноменальність успіху не професійного політика, а людини зі сфери розваг. Винятковість кампанії 2019 р. виявилась не тільки в безпрецедентно великій кількості кандидатів, наявності позасистемних політиків, але й загальною непередбачуваністю, що була зумовлена застосуванням нових інструментів і виборчих технологій, які запровадив передвиборчий штаб В. Зеленського. Підкреслено, що на відміну від своїх конкурентів, які активно агітували за себе у регіонах України, він фактично не проводив агітаційних зустрічей із виборцями, а брав участь у регіональних концертах творчої студії «Квартал 95». Але найбільше про кандидатів виборці дізнавалися все ж із білбордів, сітілайтів, банерів. Встановлено, що перед другим туром перегонів і В. Зеленський, і П. Порошенко майже не відвідували регіони із особистими візитами, натомість гучно заявляли про себе у політичній рекламі в ЗМІ та Ін-тернеті. Кампанії «чорного» піару були анонімними або проводились від імені третіх осіб. зазначено, що суттєво відрізнялися у претендентів не лише методи і способи проведення агітаційної кампанії, а й їхні виборчі програми. Якщо вся виборча кампанія чинного Президента була побудована на гаслах «Армія. Мова. Віра» та ультимативній альтернативі «Порошенко або Путін», то програма В. Зеленського «Слово і Діло» побудована як антитеза тим основним проблемам, які постали перед Україною. 5. Розкрито роль медіа та соціальних мереж у процесі виборчої кампанії сьомого Президента України. Зауважено, що В. Зеленський успішно використовував телеканал «1+1» і соціальні мережі, хоча уникав участі на телевізійних ток-шоу і практично не спілкувався з журналістами. Але телеканал «1+1» став важливим інструментом його команди. Ефір телеканалу «1+1» виявився перенасиченим проєктами із В. Зеленським у різних іпостасях. Підкреслено, що крім створення його іміджу цей канал здійснював структурований інформаційний булінг проти чинного тоді голови держави. Щодо соціальних мереж, то його команда зуміла перенести політичну дискусію зі звичайних для українського користувача соціальних мереж Facebook чи Twitter в Instagram і месенджер Telegram, хоча кандидат не ігнорував жодну платформу. Так, у «Фейсбуці», сторінці «Зе!Команди» налічувалось майже 700 тис. підписників. У своїх коментарях В. Зеленський часто використовував запитання до читачів, просив висловити свою думку, що відповідає прямому діалогові з виборцем. Інстаграм В. Зеленського на той час охоплював 5,4 млн. підписників, де він і його команда публікували відеоконтент, відеопосилання виборцям. Зазначено, що набір майданчиків В. Зеленського, через які надавалась інформація про активність кандидата та його команди, включав також Уoutube сторінку, твіттер «Зе!Команди», viber-канал «Зе!Команди», telegram-канал «Зе!Команди». Значним успіхом слід визнати використання штабом В. Зеленського можливостей так званої таргетованої реклами, спрямованої на різні вікові категорії та для різних областей.