Оптимізація портфеля цінних паперів комерційного банку на прікладі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (ID:149892)

ВСТУП Сучасна банківська система це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. В Україні, в останні роки, вона зазнала значних змін. Модифікуються всі компоненти банківської системи. Багато комерційних банків, для отримання прибутку, інвестують в різні види діяльності, наприклад придбання цінних паперів. При здійсненні інвестування в цінні папери банк, як і будь-який інший інвестор, стикається з різними цілями інвестування. Портфель цінних паперів є тим інструментом, за допомогою якого може бути досягнуто необхідне співвідношення всіх інвестиційних цілей, яке недосяжно з позиції окремо взятого цінного паперу, і можливо тільки при їх комбінації. Операції з цінними паперами відносяться до традиційних видів банківської діяльності. Банки являються активним учасниками фондового ринку, де вони можуть виступати у ролі як інвестора, так і емітента. Банкам дозволяється проводити інвестиційну та торгівельну діяльність на ринку. Із року в рік інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів комерційного банку стає дедалі актуальнішою та цікавою як для науковців та практиків банківської діяльності. В сучасних умовах підвищується інтерес до використання економіко-математичних моделей та методів для оптимізації структури інвестиційних портфелів комерційних банків. Дослідженню таких методів і присвячена дана робота. Об'єктом дослідження є комерційний банк ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», профільна діяльність якого включає основні напрямки надання банківських послуг, таких як відкриття та ведення рахунків, кредитування фізичних і юридичних осіб, а також прийняття грошових коштів у внесок. Предметом дослідження є механізм формування портфеля цінних паперів, управління ним та оптимізація. Метою даної роботи є дослідження моделей оптимізації портфеля цінних паперів, створення та оптимізація оптимального портфеля цінних паперів користуючись моделлю Марковіца та Шарпа. Відповідно до поставленої мети, необхідно вирішити наступні завдання: - розглянути теорію методів формування оптимізації портфеля цінних паперів; - проаналізувати діяльність ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; - проаналізувати стан ринку цінних паперів України; - скласти довільний портфель з акцій; - розрахувати прибутковість і ризик портфеля - оптимізувати портфель цінних паперів. Практична значимість даної роботи полягає у можливості застосування досліджених моделей та методів для управління портфелями цінних паперів в комерційних банках, інвестиційних фондах та інших фінансових установах. ... 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ 1.1 Сутність, класифікація та функції портфеля цінних паперів Банківський портфель цінних паперів — це сукупність усіх придбаних банком цінних паперів, паїв та вкладень в інші компанії, які здійснені за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні банку, з метою отримання доходів у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів [1]. Вкладення коштів у цінні папери за значимістю та розмірами займають друге місце серед активних операцій банку після кредитування. І хоча надання кредитів залишається головною функцією банків, дедалі частіше менеджмент переглядає структуру активів з метою збільшення питомої ваги портфеля цінних паперів в сукупних активах. На ці цілі банки спрямовують значну частину коштів, за оцінками фахівців — від 1/5 до 1/3 грошових ресурсів. Такі структурні зрушення зумовлені двома групами чинників. З одного боку, це — недоліки, які властиві кредитним операціям, а саме: - висока ризиковість, оскільки кредити — найбільш ризикова частина активів банку; - низька ліквідність, оскільки надані кредити не можуть бути швидко повернені тоді, коли банку необхідні грошові кошти; - повне оподаткування доходів за кредитними операціями за ставками податку з прибутку промислових підприємств; - обмеження застосування методу географічної диверсифікації кредитного портфелю, особливо для малих і середніх банків, що погіршує загальну якість активів. З іншого боку, портфель цінних паперів виконує ряд важливих функцій, що й спонукає менеджерів до перегляду структури активів на його користь. Функції портфеля цінних паперів: - генерування доходів; - диверсифікація портфеля активів з метою зниження ризиків; - зниження податкових виплат; - можливість використання як застави; - поліпшення фінансових показників діяльності банку, оскільки цінні папери в цілому мають вищу якість порівняно з іншими активами; - забезпечення гнучкості портфелю активів, так як за рахунок цінних паперів можлива швидка реструктуризація балансу банку; - стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу: коли відсоткові ставки на ринку знижуються, дохідність цінних паперів зростає, і навпаки. Отже, портфель цінних паперів допомагає менеджменту банку досягти певних цілей і результатів, які неможливо одержати інакше. Останнім часом менеджери як зарубіжних, так і вітчизняних банків все більше уваги приділяють пошуку шляхів оптимізації структури портфелю цінних паперів та вибору стратегії його формування. До складу банківського портфеля цінних паперів входить значна кількість фінансових інструментів, які мають різні характеристики щодо ризику, інфляції, системи оподаткування, правил обігу тощо. Перелік цінних паперів, що перебувають в обігу на конкретному ринку, регламентується чинним законодавством кожної країни [1]. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» в нашій державі можуть випускатися та обертатися такі види цінних паперів [2]: 1) акції; 2) облігації внутрішніх позик уряду; 3) облігації внутрішніх позик органів місцевої влади; 4) казначейські зобов’язання; 5) облігації підприємств (банків); 6) ощадні сертифікати; 7) векселі; 8) приватизаційні папери; 9) похідні цінні папери (деривативи) — форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони тощо; 10) цінні папери іноземних інвесторів, які допущені до обігу на території України. На ринку цінні папери можуть функціонувати в двох формах: документарній (паперовій) та бездокументарній, тобто у вигляді електронних записів на рахунках. Поняття банківського портфеля цінних паперів тісно пов’язане з поняттям інвестиційного портфеля, хоча вони не ідентичні. Між цими портфелями існують суттєві відмінності як за видами активів, що їх формують, так і за виконуваними функціями. Інвестиційний портфель банку формується в результаті проведення інвестиційних операцій, під якими розуміють діяльність із вкладення грошових коштів банку на відносно тривалий період часу в цінні папери, нерухомість, статутні фонди підприємств, колекції, дорогоцінні метали та інші об’єкти інвестування, ринкова вартість яких має здатність зростати і приносити власнику дохід у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів. Отже, до складу інвестиційного портфеля банку входять як фінансові, так і реальні інвестиції. Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти, такі як цінні папери, депозити, цільові банківські вклади, паї, частки, вкладення в статутні фонди компанії тощо. Реальні інвестиції — це вкладення коштів у матеріальні і нематеріальні активи. До матеріальних об’єктів інвестування відносять: будинки, споруди, обладнання, дорогоцінні метали, колекції, інші товарно-матеріальні цінності. До цієї групи включаються інвестиції у відтворення й приріст основних та оборотних фондів, які здійснюються у формі капітальних вкладень. Інвестиції в нематеріальні активи включають вкладення в патенти; ліцензії; «ноу-хау»; технічну, науково-практичну, технологічну та проектно-кошторисну документацію; майнові права, що випливають з авторського права; досвід та інші інтелектуальні цінності; права користування землею, водою, ресурсами, спорудами, обладнанням (оренда); інші майнові права. Із цієї групи інвестицій іноді виділяють інновації — вкладення у нововведення та інтелектуальну форму інвестування — вкладення у творчий потенціал суспільства. У загальному випадку під інвестиціями розуміють довгострокове вкладення коштів, звичайно на період понад 1 рік. Отже, значна частина портфеля цінних паперів банку входить до складу інвестиційного портфеля, формуючи фінансові інвестиції. Водночас з огляду на довгостроковий характер інвестування не всі цінні папери, які перебувають у банківському портфелі, можуть бути класифіковані як інвестиції. Так, боргові зобов’язання у формі цінних паперів — векселі, казначейські зобов’язання з періодом обігу до року, деривативи не правомірні відносити до інвестиційних вкладень. З огляду на сказане, усі цінні папери доцільно поділити з погляду тривалості періоду обігу на два основні класи [3]: - інструменти грошового ринку, до яких відносяться цінні папери з періодом обігу до року і які характеризуються низькою дохідністю, низьким ризиком і високою ліквідністю; - інструменти ринку капіталів, які мають строк погашення понад рік і в цілому характеризуються вищою дохідністю та підвищеною ризиковістю, ліквідність залежить від особливостей ринку. Отже, лише вкладення в інструменти ринку капіталів можуть бути віднесені до інвестицій. Інвестиційна діяльність комерційних банків регламентується чинним законодавством, згідно з яким у більшості країн банки можуть здійснювати як фінансові, так і реальні інвестиції. За Законом України «Про банки і банківську діяльність» інвестиційні операції комерційних банків пов’язуються як з придбанням цінних паперів, так і з іншими напрямками вкладання коштів, такими як вкладення в нерухомість, інтелектуальні цінності, науково-технічну продукцію, майнові права і т. ін. Але банківська справа пов’язується, передусім, з фінансовою діяльністю, тому саме фінансові інвестиції повинні розглядатись менеджментом банку як пріоритетний напрямок вкладення коштів. Звичайно, реальні інвестиції в будь-якому випадку займають певну частину серед активних операцій банку, хоча б у формі капітальних вкладень. Але надмірна концентрація інвестиційного портфеля банків в реальних інвестиціях розцінюється як здійснення невластивої банкам діяльності. Успіх такої діяльності значною мірою визначається наявністю висококваліфікованих фахівців з глибоким знанням не тільки фінансового ринку, а й особливостей виробничої та науково-технічної діяльності, закономірностей функціонування інших ринків, таких як ринок нерухомості, товарний ринок, або ринок творів мистецтва. Недооцінювання цих чинників у процесі формування реальних інвестицій призвела до значного погіршення фінансового стану і навіть банкрутства багатьох банків США в 80-х роках, коли вони надмірно захопилися інвестуванням у нерухомість. Отже, фінансові інвестиції повинні розглядатися менеджментом банку як пріоритетний напрямок формування інвестиційного портфеля. Такий підхід і переважає в практичній діяльності багатьох зарубіжних і вітчизняних банків, саме тому часто інвестиційний портфель асоціюється з портфелем цінних паперів банку. З огляду на сказане в поняття портфеля цінних паперів банку вкладається ширший зміст щодо фінансових інвестицій, оскільки до нього включаються як інвестиційні цінні папери, так і інструменти короткострокового характеру (векселі, деривативи, короткострокові казначейські зобов’язання). Крім того, перелік функцій портфеля цінних паперів набагато ширший за функції, що їх виконує інвестиційний портфель. Основною метою здійснення інвестиційної діяльності банку є одержання доходів у майбутньому в будь-якій формі: дивідендів, прибутків від зростання вартості придбаних активів, відсоткових виплат тощо. Портфель цінних паперів банку, крім генерування доходів, виконує ряд інших важливих функцій, таких як підтримка ліквідності, зниження ризику, стабілізація загальних доходів банку, забезпечення гнучкості всього портфелю активів. Портфель інвестицій, особливо реальних, навпаки, характеризується підвищеною ризиковістю, зменшує ліквідність та можливості швидкої реструктуризації активів [4]. Далі йтиметься про банківський портфель цінних паперів, а під інвестиціями розумітимемо лише фінансову форму інвестування, тобто вкладення в довгострокові цінні папери, паї, частки, статутні фонди тощо [4]. Національним банком України запропоновано наступну класифікацію вкладень комерційних банків у цінні папери [3]: - портфель цінних паперів на продаж; - портфель цінних паперів на інвестиції; - портфель пайової участі (вкладення в асоційовані компанії); - портфель вкладень у дочірні компанії. Віднесення цінного паперу до певного портфеля залежить від таких чинників: - наміри інвестора під час придбання: тривалість періоду та мета придбання; - характеристики цінного паперу, такі як ліквідність, дохідність та наявність активно діючого ринку для даного паперу; - фактичний період зберігання у портфелі банку: цінні папери після календарного року зберігання у портфелі банку на продаж переводяться до портфеля інвестицій. При віднесенні цінного паперу до того чи іншого портфеля менеджмент банку має обґрунтувати своє рішення, для чого за кожним видом придбаних паперів заводиться справа, в якій передбачається відображення такої інформації: - сума та обсяг емісії цінного паперу за номінальною, або ринковою вартістю; - оцінка фінансового стану емітента; - наявність та кількість брокерів, банків або інших установ, що забезпечують постійне (майже постійне) котирування; - рішення менеджменту щодо рівня ліквідності ринку для даного цінного паперу. У разі зміни намірів банку щодо придбаних цінних паперів, або їх характеристик (зміна в фінансовому стані емітента, рівні ліквідності ринку тощо) цінні папери можуть переводитись з одного портфелю до іншого. За результатами щомісячного обов’язкового перегляду портфеля цінних паперів на продаж, а також після закінчення річного строку з дати їх придбання, цінні папери цього портфеля переводяться до портфеля цінних паперів на інвестиції. Переведення цінних паперів з портфеля на інвестиції у портфель на продаж також можливе, але за рекомендаціями НБУ «має здійснюватися дуже рідко і бути обґрунтованим та проводитись лише за відповідним наказом керівництва банку». Це означає, що цінні папери довгострокового характеру повинні зберігатись банком до настання терміну їх погашення. Звичайно, така регламентація обмежує можливості банку з проведення деяких вигідних операцій з цінними паперами, але має на меті зменшення обсягів спекулятивних операцій. До таких методів вдаються і регулюючі органи інших країн, наприклад, у США органи банківського нагляду можуть вимагати, щоб цінні папери перебували в портфелі банку не менш як 30 днів. З погляду наведеної раніше термінології та класифікації інвестицій, портфелі цінних паперів на інвестиції, пайової участі та вкладень у дочірні компанії належать до фінансових інвестицій банку. Портфель цінних паперів на продаж може бути сформований з короткострокових цінних паперів (з періодом обігу до 1 року), боргових цінних паперів (векселів), облігацій, акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, які придбані з метою подальшого продажу. Отже, до складу цього портфеля можуть входити як інструменти грошового ринку, так і інструменти ринку капіталів, тобто інструменти фінансового інвестування. Як бачимо, велика кількість цінних паперів, різноманітність їх характеристик, таких як дохідність і ризик, правила обігу і оподаткування, багатофункціональність портфеля цінних паперів значно ускладнюють процес його формування і управління, а також завдання, що постають перед інвестиційним менеджментом кожного банку. ... 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 2.1 Загальна фінансово-економічна характеристика діяльності банку Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (скорочена назва — АТ «Райффайзен Банк Аваль») зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 вересня 2006 року — Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»). Із жовтня 2005 року банк став частиною банківської групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ, Австрія (із жовтня 2010 р. — Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ. Станом на 1 січня 2013 року РБІ володів 96,41% акцій українського банку). Загальнонаціональна мережа «Райффайзен Банк Аваль» включає 1 377 структурних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування та окремих селах у всіх регіонах України. Переважна більшість із них є повнофункціональними відділеннями, що надають приватним та корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новітніх банківських послуг на найвищому рівні. Високоякісне оперативне обслуговування клієнтів по всій Україні забезпечується власними мережами наземного цифрового та супутникового зв’язку, системою електронного обігу, використанням новітніх банківських та інформаційних технологій у бізнес-процесах Банку. На стадії впровадження знаходиться інтегрована система роздрібного бізнесу на основі програмного комплексу Bankmaster RS. Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 14573 чоловік. Банк здійснює свою діяльність в межах наданих Національним банком ліцензій та дозволів і надає клієнтам великий спектр банківських послуг. Види діяльності, які здійснює банк відповідають Статуту банку. Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами. Стратегічна мета Банку - вийти на якісно новий рівень обслуговування клієнтів, бути гідним фінансовим інститутом на міжнародному рівні. Основною метою діяльності банку є одержання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів. «Райффайзен Банк Аваль» розвивається як роздрібний універсальний банк з потужною корпоративною вертикаллю, здатною ефективно обслуговувати підприємства великого, малого та середнього бізнесу. Банк має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому розподілі на бізнес-лінії та вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), створені на рівні Центрального офісу та регіональних дирекцій банку. Як і всі міжнародні банки, Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків. В свою чергу питання забезпечення високого професійного рівня працівників та володіння навичками управління керівників структурних підрозділів банку постійно знаходиться у полі зору Правління Банку. На початку лютого 2012 року НБУ зареєстрував збільшення капіталу Райффайзен Банк Аваль на 1,4 млрд. грн. В результаті цього збільшення рівень адекватності капіталу банка за станом на 02. 02. 2014 року досяг 16% (в той час, як за нормативом НБУ мінімальний рівень адекватності капіталу повинен бути 10 %). Капітал банку був збільшений за рахунок включення у грудні 2013 року субординованого кредиту від Європейського банка реконструкції та розвитку (ЄБРР) на суму 150 млн. дол. США строком на 10 років. Цей проект є частиною довгострокової програми фінансування банків мережі Райффайзен Інтернаціональ на загальну суму 150 млн. євро. Станом на 1 березня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» займає переважно провідні позиції з основних показників в рейтингах українських банків, зокрема в рейтингу Асоціації українських банків (таблиця 2.1). ... У цілому, в 2014 році Райффайзен Банк аваль зберіг більшість своїх провідних позицій на банківському ринку, незважаючи на економічний стан країни, та продовжив успішну діяльність як стабільний універсальний банк, що якісно обслуговує усі категорії клієнтів по всій Україні. Протягом звітного періоду діяльність банку було переважно сфокусовано на забезпеченні прибутковості та стабільних фінансових показників в умовах подальшого зниження кредитної активності та підвищення конкуренції на ресурсному ринку. Чисті активи банку на кінець 2014 року зменшилися (на 7% у річному вимірі) до 43 млрд. грн., продовживши низхідний тренд попереднього року. Разом із тим, банк зберіг п’яту позицію рейтингу за обсягом чистих активів на банківському ринку країни. Динаміка активів за 2012-2014 рр. представлено на рис. 2.6. ... Під впливом негативних факторів зовнішнього середовища і в Україні, і за її межами, які спричинили згортання деякими банками з іноземним капіталом своєї кредитної діяльності та їх підготовку до виходу з українського ринку, Райффайзен Банк Аваль продовжив нарощувати активність у найбільш конкурентному сегменті споживчого кредитування фізичних осіб, увійшовши до десятки лідерів ринку за чистим приростом обсягу споживчих кредитів населенню за підсумками року. Загальний кредитний портфель клієнтів банку на кінець 2014 року становив 34,25 млрд. грн. – на 5% більше. Структура активів банку представлена на Рис. 2.7. ... Фінансові показники Райффайзен Банку Аваль залишалися достатньо стабільними протягом року, але із ситуацією, що склалася в 2014 році в Україні, в підсумку дозволило забезпечити помірну прибуткову діяльність, головними складовими операційного доходу банку були чистий процентний та чистий комісійний доходи, водночас, у структурі доходів частка чистого процентного доходу скоротилась у порівнянні з попереднім роком на 2,5%, тоді як чистий комісійний дохід банку зріс на 218,6% така зміна відповідає загальній тенденції на ринку: заміщенню процентного доходу банків і збільшенням комісійних доходів. Скорочення кредитної діяльності та обсягу робочих активів банку вплинуло на його фінансовий результат у звітному році. Чистий прибуток банку за 2013 рік склав 1 017,3 млн. грн., що майже втричі більше результату попереднього року. Проте основні фінансові показники операційної діяльності банку залишаються найкращими серед головних конкурентів, що не може не додати оптимізму стосовно подальшої діяльності фінансової установи. Проведемо порівняльний аналіз фінансових показників банківських балансів за останні періоди, а саме за 2012-2014 рр. Дані аналізу зведемо в таблицю 2.4. ... 2.3 Аналіз ринку цінних паперів України Ринок цінних паперів України є однією з ключових ланок економіки, яка є індикатором розвитку не тільки ринку капіталу, а й усієї фінансової системи держави. Сучасний стан і структура вітчизняного ринку цінних паперів є наслідком процесів трансформації економічної системи, які відбулись в Україні під впливом внутрішніх факторів і криз на світових фінансових ринках останніми роками. Одним із найважливіших показників розвитку ринку цінних паперів є обсяги випуску цінних паперів. Загальний обсяг інвестицій, які надійшли в економіку України через інструменти ринку цінних паперів за 2014 р., становив 217,25 млрд грн. Такий показник перевищив результат 2013р. на 76,06 млрд грн. У 2014 р. Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) зареєструвала 156 випусків акцій на загальну суму 145,21 млрд грн або на 81,51 млрд грн більше, ніж у 2013 р. Динаміка випусків акцій протягом минулого року була неоднозначною. Зокрема, в перших трьох кварталах активність щодо їх емісії була невисокою. Натомість в останньому кварталі випуск цих цінних паперів істотно збільшився, що й дозволило досягти позитивних показників за підсумками року загалом. Проте варто зауважити, що у випадку з випуском акцій протягом 2014 р. йдеться не стільки про емісію акцій підприємств, скільки про емісію акцій фінансових установ, статути яких за нормативами прив'язані до євро. І внаслідок девальвації вони впали нижче від тих необхідних рівнів, які визначаються Національним банком України. Відповідно, у них є вимоги щодо до капіталізації, яка проводиться, як правило, через додаткову емісію акцій, які викуповує інвестор. Значні за обсягом випуски акцій, які істотно вплинули на загальну структуру зареєстрованих емісій протягом 2014 р., було здійснено з метою збільшення статутного капіталу такими банківськими установами: ПАТ "Дельта Банк", "Укрсоцбанк", "Український інноваційний банк", "Банк Національний кредит", "Банк Кредит Дніпро", ПАТ "Банк Альянс", "БМ Банк", "Платинум Банк", "Піреус Банк МКБ", "Діамантбанк", "ПриватБанк", "Фінансова ініціатива", "Державний експортно-імпортний банк України", "ВТБ Банк", "Банк "Контракт", "Державний ощадний банк України", "Надра" та "Фінанси та кредит". Тим не менше, не можна говорити, що інвестиції відсутні. Щодо випуску облігацій, то велика частина випусків стосується будівельних проектів, це цільові облігації. Випускалося багато корпоративних облігацій, споживачами стали компанії фінансового сектору, ті ж банки. Тобто певні процеси у фінансовому секторі відбуваються, але, на жаль, вони не мають стовідсоткової кореляції з інвестиційними процесами. Інвестори зараз зачаїлися і чекають, коли ситуація в країні стабілізується або хоча б стане дещо передбачуваною. За 2014 р. НКЦПФР зареєструвала 263 випуски корпоративних облігацій на загальну суму 38,3 млрд грн. При цьому, порівняно з 2013 р., обсяг емісії цих цінних паперів зменшився на 4,11 млрд грн. Крім цього, торік Комісія зареєструвала 17 випусків опціонних сертифікатів на суму 1,28 млн грн та один випуск муніципальних облігацій на суму 2,63 млрд грн (у 2013 р. НКЦПФР не реєструвала випуски таких фінансових інструментів). Обсяг випусків інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів, зареєстрованих Комісією за минулий рік, порівняно з 2013 р., зменшився на 4,04 млрд грн та становив 24,76 млрд грн. Разом із тим, обсяг випусків акцій корпоративних інвестиційних фондів збільшився на 68,12 млн грн та дорівнював 6,35 млрд грн. Станом на кінець 2014 р., кількість зареєстрованих корпоративних і пайових інвестиційних фондів становила 2053 інститутів спільного інвестування, з них: 376 – корпоративних інвестиційних фондів, 1 677 – пайових інвестиційних фондів. Ключовим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни є частка капіталізації лістингових компаній у ВВП країни. Для прикладу, акціонерний капітал найбільш розвинений у США та Великобританії (понад 100 %), у Франції (понад 60 %), тоді як в Україні ця цифра наразі невелика і сягає лише 20 %. У 2014 р. фондовий ринок України характеризувався доволі високою активністю біржового сегменту. За результатами 2014 р., обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився, порівняно з 2013 р., на 35,82 % (або на 166,00 млрд грн) (січень-грудень 2013 р. – 463,43 млрд грн) (рис. 2.11). ... 3 ОПТИМІЗАЦІЯ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ПАТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 3.1 Аналіз ризиків банку Проведені в 2014 р. банком операції визначали можливість виникнення і ступінь концентрації банківських ризиків. В цілому 2014 рік був край важким для банківського сектору України. Ринок банківських послуг суттєво похитнули курсові стрибки національної валюти, втрати активів у Криму та зоні АТО (втрата більше 15% активів та пасивів банків), падіння кредитоспроможності клієнтів, масове скорочення персоналу і серія дефолтів фінансових установ. Масовий відток коштів населення із строкових депозитів склав $10 млрд з валютних вкладів, та понад 40 мільярдів з гривневих. За останні 13 місяців офіційно неплатоспроможними було визнано 37 банків [13], які на початку минулого року контролювали 13,5% ринку депозитів населення і 13,9% активів банківської системи. Банки зіштовхнулись з курсовою проблемою – вони вимушені повертати строкові валютні депозити, в той час як платоспроможність клієнтів за валютними кредитами стрімко знижується. У підсумку банки вимушені піднімати ставки за валютними кредитами, йти на міжбанківський ринок, або залучати кошти у материнських структур. В цих надзвичайно складних умовах банк намагається зробити все можливе для забезпечення стабільної роботи. Зокрема, з цією метою в банку було створено підрозділ управління ризиками, що працює незалежно від інших напрямків діяльності та несе відповідальність за впровадження та дотримання процедур, пов’язаних з управлінням ризиками. Для забезпечення автономності роботи підрозділу його контроль забезпечується незалежно від моніторінгу інших структурних підрозділів банку. Банк активно використовує заставу від клієнтів для зниження кредитного ризику. Використання застави в якості забезпечення кредиту дає Банку можливість контролювати активи у разі невиконання зобов’язань позичальником. Застава є потенційним джерелом погашення кредиту. Однак рішення Банку надати кредит не приймається лише на основі наявності достатньої застави або гарантії. Банк вживає ряд заходів, щоб гарантувати погашення кредитів. Після надання кредиту, підрозділ управління ризиками несе відповідальність за управління кредитом, що включає постійний моніторинг фінансового стану позичальника, дотримання позичальником положень, встановлених кредитним договором, а також пошук нових можливостей подальшої співпраці з клієнтом. Моніторинг кредитів забезпечує виявлення на ранніх етапах ознаки того, що у позичальника виникли фінансові труднощі у погашенні кредиту. Це робиться на ранніх етапах, щоб максимізувати вплив коригувальних дій Банку та знизити можливі збитки. З метою уникнення надмірної концентрації ризиків, внутрішня політика і процедури Банку включають конкретні інструкції щодо зосередження уваги на збереженні диверсифікованого кредитного портфелю. Весь процес управління кредитами здійснюється відпеовідно до встановленої кредитної політики. Станом на 31 грудня 2014 та 2013 років не було значної концентрації ризику у кредитному портфелі Банку. Для контролю за ризиком ліквідності, Банк на регулярній основі здійснює моніторинг позицій щодо ліквідності. Основним методом аналізу є аналіз строкової структури активів та пасивів Банку. На щоденній основі формуються звіти, що включають дані про строки погашення всіх балансових активів та пасивів. Банк вважає, що аналіз продуктів за строками кінцевого погашення не в повній мірі відображає реальний рух грошових коштів. Банк досліджує динаміку таких продуктів. За результатами аналізу такої динаміки, Банк розробляє сценарії ситуацій з ліквідністю. Також розробляються спеціальні стрес-тестування ліквідності, зокрема, визначаються сценарії фінансової кризи та сценарії репутаційної кризи Банку. Банк встановив ліміти на максимальні розриви між активами та пасивами для різних часових проміжків, та контролює їх на регулярній основі. Банк також вивчає додаткові джерела зниження розривів ліквідності (наприклад, облігації внутрішньої державної позики України та депозитні сертифікати, емітовані НБУ). Також Банк щоденно моніторить коефіцієнти ліквідності, встановлені НБУ та, за необхідності, здійснює стрес тестування та аналіз сценаріїв. Для дотримання прийнятного рівня валютного ризику Банк встановив ліміти на відкриті валютні позиції за всіма валютами та банківськими металами та на щоденній основі здійснює їх контроль. Також регулярно вивчаються значення лімітів VaR (Value at Risc) для валютного ризику та вплив вищезазначених ринкових факторів. У разі необхідності, банк здійснює аналіз сценаріїв коливань курсів іноземних валют, та вивчає їх вплив на консолідований звіт про прибутки та збитки, капітал та ліквідність. Методика VaR застосовується для визначення якості роботи; для аналізу ліквідних ринків великою ємністю і числом операторів; при управлінні ризиками (в частині встановлення лімітів оцінки оптимального хеджування; звітність; внутрішній контроль); для кількісної оцінки кредитного та валютного ризиків. VaR є універсальною методикою розрахунку різних видів ризику: - цінового ризику - ризику зміни вартості ціни фінансового активу на ринку; - валютного ризику - ризику, пов'язаного зі зміною ринкового валютного курсу національної валюти до валюти іншої країни; - кредитного ризику - ризику, що виникає при часткової або повної неплатоспроможності позичальника по взятому кредиту; - ризику ліквідності - ризику, пов'язаного з неможливістю продажу фінансового активу, або реалізації з великими збитками, що виникають при продажу активу в силу великої різниці величини покупки / продажу, існує на ринку. Показник VaR відображає розмір можливого збитку від коливання валютного курсу, який не буде перевищено банком протягом певного проміжку часу щ певною ймовірністю. Дана ймовірність називається «рівнем допустимого ризику». Таким чином, даний показник відображає найбільш очікуваний збиток, який може отримати банк з визначеною ймовірністю протягом n днів. Враховуючи нестабільність політичної ситуації в окремих регіонах України, забезпечення безперебійної та ефективної роботи банківської системи в поточних умовах вимагає від банкірів не тільки обережності та виваженості в прийнятті рішень, а й уміння швидко реагувати мінливе зовнішнє середовище і ухвалювати рішення в умовах великої кількості факторів невизначеності. Іншим джерелом отримання прибутків для Банку є інвестування вільних коштів у цінні папери. На жаль, як було показано в пункті 2.3, в 2014 році ринок цінних паперів України визначався високою волатильністю та нестабільністю. Це вимушує співробітників Банку привертати особливу увагу диверсифікації свого портфелю цінних паперів з метою уникнення надмірних ризиків. В цілому, роботу Банку за 2014 рік можна охарактерізувати як нормальну. Ризик знаходиться в межах допустимого. Нормативні значення ризику, яку були розраховані в розділі 2, відповідають нормам НБУ. Для збільшення показників дохідності банку, доцільно оптимізувати портфель цінних паперів банку. Метою оптимізації портфелю цінних паперів є формування такого портфелю цінних паперів, який би відповідав вимогам банку як за прибутками, так і за ризиком, та при цьому був достатньо диверсифікований. ... 3.2 Оптимізація портфеля цінних паперів методом Марковіца та Шарпа На сучасному інвестиційному ринку України в обігу є різноманітні цінні папери, але в основному це акції підприємств та облігації внутрішнього займу. З часом ринок цінних паперів розширюється облігаціями, векселями, опціонами та ф'ючерсами. Кожний цінний папір характеризується доходністю та ризиком. Під ризиком розуміється ймовірність неотримання очікуваного прибутку чи навіть часткову або повну втрату коштів, які вкладені в цінні папери. Ризик та дохід різних цінних паперів різні. Як правило, цінні папери, яким притаманні ризик, дають невеликий прибуток, а цінні папери, які можуть дати більший дохід, характеризуються більшим ризиком [13]. Ризик прийнято розділяти на ринковий, тобто єдиний для всіх цінних паперів, який неможливо уникнути, та індивідуальний, який притаманний конкретному цінному паперу. Вкладаючи грошові кошти в різні цінні папери, формуючи портфель цінних паперів, можливо практично до нуля знизити індивідуальний ризик: якщо по одним цінним паперам буде низький дохід (збиток), то інші це компенсують. Чим більше цінних паперів знаходиться в портфелі, тобто чим більше він диверсифікований, тим менший індивідуальний ризик. Кожний банк, який бажає розмістити вільні кошти на інвестиційному ринку, має свою шкалу оцінки ризику та прибутку. Високий прибуток для одного банку може здатися низьким для іншого. Якщо одні надають перевагу ризику з низьким прибутком, то інші – погоджуються на великий ризик з очікуванням великого прибутку [14]. Метою оптимізації портфелю цінних паперів є формування такого портфелю цінних паперів, який би відповідав вимогам банків як за прибутками, так і за ризиком, та при цьому достатньою мірою був диверсифікований. Постановка задачі. Нехай доходність портфелю з цінних паперів ( ) та його ризикованість σp визначається функціями: ... 3.3.2 Чисельне моделювання оптимізації інвестиційного портфеля за моделлю Шарпа Для розрахунку оптимального портфеля цінних паперів було використано електронні таблиці MS Ехсе1. Вихідні дані для розрахунку (доходність цінних паперів) залишаються без змін. Крім того, модель Шарпа передбачає використання доходності ринку в цілому та безризикової доходності. Доходність ринку в цілому приймалась на основі експертних оцінок, через відсутність даних із зовнішніх джерел. За безризикову доходність бралася доходність державних короткострокових облігацій. Дані про доходність ринку в цілому і про безризикову доходність наведено у таблиці 3.8. ... Отже, за допомогою використаних моделей Марковіца та Шарпа ми змогли оптимізувати портфель цінних паперів. Так, початковий портфель банку мав загальну дохідність 4,4% при ризику 5,8%. Після його оптимізації, прибутковість портфелю склала 7,6%, а ризик 10%. Портфель з мінімальним ризиком 2% має дохідність 4%. За моделлю Шарпа, прибутковий портфель має прибутковість 6,38% з 10% ризиком, а портфель з мінімальним ризиком 3,72% має дохідність 4%. Таким чином, використані моделі знижують волатильність без суттєвого зниження прибутковості портфеля в цілому. Застосування представлених в роботі моделей, позитивно відобразиться на фінансовій стабільності та дохідності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». ... ВИСНОВКИ У дипломній роботі проаналізовано теорію формування та оптимізації портфеля цінних паперів, визначені методи оптимізації. Інвестування вільних коштів у цінні папери та інші фінансові активи є однім із шляхів отримання прибутків комерційними банками. Однак слід зазначити, що ця діяльність пов’язана із суттєвими фінансовими ризиками, особливо в сучасній складній економічній ситуації. Тому підвищується інтерес до використання економіко-математичних моделей та методів для управління інвестиційними ризиками. Науковим фундаментом управління ризиками інвестиційної діяльності є портфельна теорія. В першій частині роботи було проведено огляд основних положень портфельної теорії, розглянуті найбільш поширені методи оптимізації структури інвестиційного портфелю, виявлені їх переваги та недоліки. В другій частині було здійснено аналіз економічної діяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Було виявлено, що в цілому банк працює успішно і має фінансові резерви для формування портфеля цінних паперів. У 2014 році банк отримав великі збитки, причинами яких стала девальвація гривні, а також припинення діяльності банку в Криму, значне погіршення економічної ситуації на Донбасі. В той же час операційний результат банку залишається вагомим. Також банк володіє портфелем українських державних облігацій, прив'язаних до долара, вартість яких підвищується з подорожчанням долара по відношенню до гривні. За 12 місяців 2014 року банк отримав загальний операційний прибуток в розмірі 2,48 млрд грн, що чітко демонструє його ефективність і належний розвиток. Виникли також нові можливості завдяки потужному притоку нових клієнтів, що додало переваг банку в умовах змін на українському банківському ринку. В третій частині роботи досліджені методи управління інвестиційними ризиками були застосовані до аналізу та оптимізації портфелю цінних паперів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». У роботі був проаналізований існуючий портфель цінних паперів комерційного банку, який має середню доходність 5,8% з ризиком 4,4%. Після використання моделей Марковіца та Шарпа було сформовано два портфеля, з максимальною прибутковістю та мінімальним ризиком. За моделлю Марковіца, перший оптимізований портфель має прибутковість 7,6% з ризиком 10%. Портфель з мінімальним ризиком 2% має прибутковість 4%. За моделлю Шарпа, прибутковий портфель має прибутковість 6,38% з 10% ризиком, а портфель з мінімальним ризиком 3,72% має дохідність 4%. Сформовані портфелі цінних паперів за моделлю Марковіца та Шарпа дещо відрізняються. Це обумовлено тим, що модель Шарпа розглядає взаємозв'язок доходності кожного цінного паперу з прибутковістю ринку в цілому, в той час як модель Марковіца - розглядає взаємозв'язок доходностей цінних паперів між собою. Таким чином, можна зробити висновок, що використання моделей оптимізації структури портфеля цінних паперів допомагає досягти прийнятних рівней прибутковості і ризику, принаймні при зростаючому ринку. Використані моделі знижують волатильність без суттєвого зниження прибутковості портфеля в цілому. В роботі також були розглянути питання охорони праці та навколишнього середовища, цивільного захисту.