Аналіз принципів діяльності сучасних аналітичних центрів та визначення їх ролі в політичних системах (ID:105826)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ АНАЛІТИЧНИХ ЦЕНТРІВ 1.1. Зміст поняття та класифікація аналітичних центрів Як інститут сучасної політичної системи аналітичні центри сформувались у США на початку ХХ ст. Вперше вони з’явились у період політики реформізму 1900–1917 рр., яку проводили президенти Т. Рузвельт та В. Вільсон, в рамках руху за професіоналізацію влади. Їх завданнями були: суспільні інтереси, консультації державних посадовців з питань, пов’язаних з політикою. Аналітичні центри виникли із університетських лабораторій, які працювали над політичними рекомендаціями та програмами уряду: Інститут Брукінгса (1916 р.) та Інститут Гувера (1919 р.) при Стенфордському університеті. Нові організації займалися вдосконаленням роботи органів управління, тому держава розширила сферу своїх зобов’язань [32, с. 310]. Друга світова війна виявила важливість дослідження і розвитку техніки для успіху на воєнному фронті, продемонструвала значну роль цивільних фахівців і науково-технічних кадрів та їх розробок для досягнення військової переваги. Вони зіграли вирішальну роль у військовій перемозі, створюючи досконалі види зброї та інформаційних технологій. По закінченні війни виникла загроза втрати цього величезного потенціалу. У той же час, ставало актуальним протистояння із СРСР. Інституційна наука виявилася неефективною в питаннях прикладних досліджень, тому приватним корпораціям і великим державним структурам стали потрібні незалежні аналітичні центри, здатні динамічно перебудовувати свою структуру і оперативно налагоджувати дослідження, на яке є попит на ринку. Після Другої світової війни в США поширюються дослідницькі центри – інтелектуальні корпорації, що об’єднують рішення власне наукових завдань із логістикою та політикою [3, с. 24]. Сучасні аналітичні центри поряд із такими інститутами громадянського суспільства як громадські організації та рухи, групи лобіювання бізнесу, профспілки та ін. є впливовими політичними акторами сучасного демократичного політичного процесу. З’явились аналітичні центри нового покоління – мережеві віртуальні спільноти високоспеціалізованих професіоналів з проблем розвитку. Розширені масштаби співпраці між аналітичними організаціями та дослідниками. Двосторонні та багатосторонні обміни відбуваються сьогодні щодня, оскільки технологічний прогрес дозволяє співробітникам аналітичних центрів ефективніше взаємодіяти і працювати на міжнародному рівні [2, с. 342]. В науковій літературі існує значна кількість назв, що ототожнюються із поняттям „аналітичний центр”. Власне термін походить від англ. „think tanks”, що дослівно перекладається як „сховище думок”. Вперше термін „think tank” використали у 1950-ті рр. для позначення контрактних дослідних організацій (таких як Корпорація РЕНД), що були створені американськими військовими після війни. У 1960-ті рр. він увійшов у повсякденний лексикон, але цей термін уживається щодо багатьох видів дослідних груп [8, с. 13].