«Теорії масових комунікацій. Письмова та друкована комунікація,етапи становлення.» (ID:418229)

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ 1.1 Сутність та етапи становлення масових комунікацій Поняття «масова комунікація» виникло на початку ХХ ст. у США, автором якого був психолог Ч.Кулі. Термін «масова комунікація» вживається як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі неоднозначно, яким позначають три явища: а) процес передачі та поширення інформації на масову аудиторію; б) власне інформацію; в) засоби масової комунікації[11, с.35]. Більшість авторів, визначають поняття «масова комунікація» як, технічну форму комунікації, яка дозволяє швидко передавати інформацію публічно великій, різнорідній і об’єктивно без особистісній аудиторії. Проте є ряд науковців, які вважають, що масова комунікація - це процес передачі інформації, розповсюдження повідомлень серед чисельно великих та зосереджених у часі аудиторій за допомогою технічних засобів. Термін засоби масової комунікації - засоби масової комунікації, зустрічається в багатьох роботах з психології, журналістики, соціології. Проте більшість дослідників традиційно рідко звертаються до нього, віддаючи перевагу більш звичному аналогу – засоби масової інформації (засоби масової інформації). Але аналог цей не завжди точний, так як в терміні засоби масової інформації не відображені всі інформаційні відносини людей, які входять в широкий процес соціальної комунікації. Ряд дослідників розглядає засоби масової інформації як частину масової комунікації, іноді ототожнюючи ці поняття. Зокрема, в mass media німецький класик комунікативних досліджень Е. Ноель-Нойман бачить перш за все «односторонню, опосередковану публічну комунікацію». Вивчення засобів масової комунікації зосереджене на каналах передачі інформації, де кожен користувач є і джерелом і споживачем одночасно.