«Повноваження Державної прикордонної служби України в сфері кримінального процесу» (ID:1216962)

ВСТУП Актуальність теми. Захист державного кордону є важливою складовою національної безпеки України. В умовах сучасних викликів, таких як військові загрози, незаконна міграція та міжнародний тероризм, роль прикордонної служби значно зросла. Саме від ефективності її роботи залежить спроможність держави забезпечити територіальну цілісність та дотримання закону на кордоні. Сьогодні державна прикордонна служба виконує не лише оборонні функції, а й бере участь у боротьбі з організованою злочинністю, протидії незаконному обігу товарів, людей та наркотиків. Водночас, швидкий розвиток технологій ставить нові завдання перед цією структурою, зокрема у використанні сучасних інформаційних систем для захисту кордонів та збору даних. Окрім цього, постійно виникає потреба у вдосконаленні взаємодії між прикордонною службою та іншими правоохоронними органами. Це особливо важливо для запобігання правопорушенням та швидкого реагування на загрози. Вивчення правового статусу, функцій та особливостей її діяльності дозволяє оцінити ефективність цієї взаємодії та зробити висновки щодо можливих напрямів вдосконалення. Не менш значущим є і питання нормативного регулювання роботи прикордонної служби. Адже чіткі та сучасні закони створюють міцну основу для виконання нею своїх завдань. У цьому контексті важливо дослідити, наскільки нинішні нормативні акти відповідають реаліям і потребам служби, а також як вони співвідносяться з міжнародними стандартами. Таким чином, розуміння актуальних проблем у діяльності прикордонної служби, її взаємодії з іншими органами та відповідності нормативного регулювання сучасним викликам є надзвичайно важливим для зміцнення безпеки держави. Дослідження проводилося за двома основними напрямками: Внутрішні розвідувальні відносини в діяльності Державної прикордонної служби України та зовнішні розвідувальні відносини між Державною прикордонною службою України та розвідувальною сферою суспільства. Такий підхід забезпечив комплексне охоплення всієї сукупності знань за темою дослідження щодо різних елементів розвідувально-прикордонних відносин. Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження правового статусу, повноважень та практичної діяльності державної прикордонної служби як важливого елемента системи національної безпеки, а також аналіз її функцій у кримінальному процесі. Аналіз норм українського законодавства, а також вивчення досвіду інформаційних відносин у діяльності Державної прикордонної служби України свідчать про наявність значної кількості прогалин у їх правовому регулюванні. У сучасній науковій літературі відсутнє комплексне узагальнене дослідження стосовно особливостей інформаційних відносин у функціонуванні Державної прикордонної служби України. Усе це утворює суттєві перешкоди, проблеми для ефективного розвитку інформаційних відносин у діяльності Державної прикордонної служби України та обумовлює новизну й актуальність обраної у монографії теми дослідження. Основними завданнями є вивчення нормативної бази, яка визначає діяльність служби, аналіз її ключових функцій, а також розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності роботи в умовах сучасних викликів. Особливу увагу приділено взаємодії служби з іншими правоохоронними органами та використанню сучасних технологій для виконання поставлених завдань. Об'єкт дослідження. Діяльність державної прикордонної служби у системі забезпечення правопорядку та захисту державного кордону. Предмет дослідження. Правові основи та практичні аспекти реалізації прикордонною службою своїх повноважень у боротьбі зі злочинністю, забезпеченні правопорядку та захисті суверенітету України.   РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК СУБ'ЄКТА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 1.1. Правовий статус та організаційна структура Державної прикордонної служби України Державна прикордонна служба України (ДПСУ) діє як спеціалізований правоохоронний орган, інтегрований у сектор безпеки і оборони держави. Його діяльність регулюється нормами Конституції України, чинного законодавства, указів Президента та інших нормативно-правових актів. Основними функціями служби є забезпечення охорони державного кордону, контроль за переміщенням через нього осіб і транспортних засобів, протидія нелегальній міграції, боротьба з контрабандою, гарантування національної безпеки в прикордонній смузі. До організаційної структури Державної прикордонної служби України входять центральний апарат, регіональні управління, підрозділи охорони кордону, морської охорони, спеціальні формування, навчальні заклади. Діяльність служби базується на тісній співпраці з іншими правоохоронними органами України, а також з міжнародними інституціями, такими як FRONTEX та ООН. Співпраця здійснюється відповідно до європейських стандартів забезпечення безпеки кордону. Інституційно Державна прикордонна охорона України підпорядковується Кабінету Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ, але зберігає певний рівень оперативної самостійності. Державне управління України стикається з сучасними викликами в процесі реформування та модернізації з урахуванням євроатлантичних стандартів. Основні напрями трансформації включають технічне оновлення, підвищення кваліфікації персоналу та оптимізацію організаційної структури. Ці заходи спрямовані на забезпечення ефективного виконання завдань із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Відповідальність за діяльність Національної прикордонної служби України несе Голова Національної прикордонної служби України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону. З метою ефективного виконання завдань, покладених на Національну прикордонну службу України, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки державного кордону, утворює регіональне управління (регіональне представництво).Основним завданням цього агентства є управління регіональними установами, такими як органи державної влади, морська охорона, прикордонні війська, благодійні організації, освітні та науково-дослідні установи. Воно також координує діяльність військових організацій і відповідних правоохоронних органів, що беруть участь у забезпеченні безпеки кордону, а також державних установ, що займаються різними видами примусового виконання законів на кордоні. [1, с. 112-113]. У контексті організації та реалізації заходів співробітництва на Національну прикордонну службу України покладено виконання завдань, пов’язаних із розвідувальною, розвідувально-аналітичною та оперативно-розшуковою діяльністю. До компетенції цього органу також належать протидія нелегальній міграції через державний кордон, участь у заходах із боротьби з тероризмом, а також припинення функціонування незаконних воєнізованих формувань і злочинних організацій, які порушують встановлений порядок перетину державного кордону. [1, с. 113]. Крім того, Закон України «Про Державну прикордонну службу України» та Положення про організацію діяльності Державної прикордонної служби України [1, с. 113] визначають порядок взаємодії між органами Державної прикордонної служби України. Згідно з указаними нормативно-правовими актами, Національна прикордонна служба у процесі виконання своїх завдань співпрацює із Збройними Силами України, підрозділами Національної гвардії України, військовими частинами, іншими військовими формуваннями, органами державної влади, місцевого самоврядування, а також з іншими структурами охорони державного кордону і морськими підрозділами. Відповідно до цього регламенту, Державна прикордонна служба виконує свої завдання у взаємодії із з'єднаннями Збройних Сил України, окремими військовими частинами, Національною гвардією України, іншими військовими формуваннями, органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими структурами охорони державного кордону та морськими охоронними підрозділами.[1, с. 114]. Наступним блоком елементів адміністративно-правового статусу Національної прикордонної служби України є компетенція. Ця компетенція також включає в себе повноваження цього органу. До основних повноважень Державної прикордонної служби України належать, серед іншого, виставлення прикордонних нарядів, здійснення контрольованого (під оперативним контролем) перетинання державного кордону України в пунктах пропуску або поза пунктами пропуску, перевірка підстав для перетинання державного кордону України відповідно до закону та у спрощеному порядку шляхом проведення дізнання, прийняття рішення про видачу дозволу на перетинання державного кордону; розслідування кримінальних справ у випадках і в порядку, передбачених законодавством України, у тому числі шляхом направлення прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України. [1, с. 115]. Ця стаття містить 47 пунктів, в яких перераховані права Національної прикордонної служби України. Частина 2 статті 20 цього закону передбачає, що у випадках, передбачених законом, особи начальницького і рядового складу Державної прикордонної служби України можуть здійснювати й інші повноваження. Він також встановлює порядок і підстави застосування фізичної сили, спеціальних засобів, зброї та бойової техніки на платній або безоплатній основі посадовими особами Національної прикордонної служби України та громадськими формуваннями з охорони громадського порядку і державного кордону за їх згодою та в порядку, визначеному законом, що регулює оперативно-розшукову діяльність та участь цивільного населення. Закон передбачає, що вони мають право співпрацювати в таких питаннях.