делегування повноважень як форми взаємодії органів публічної влади (ID:834906)

ВСТУП Актуальність теми. Конституція України, прийнята в 1996 році, встановила правові основи для розвитку місцевого самоврядування. Однак недостатня регулювання в законодавстві призвело до проблем у взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Ці дві сфери тісно пов’язані між собою, оскільки вони зводяться до волі народу. У межах цієї проблеми виникають серйозні та актуальні питання щодо надання органам місцевого самоврядування окремих державних повноважень, відношення делегованих і власних повноважень, процедур їх здійснення та форм контролю за їх реалізацією. На сьогоднішній день існує недостатня врегульованість взаємовідносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Проблема полягає у наданні органам місцевого самоврядування достатніх повноважень, відношенні делегованих та власних повноважень, а також встановленні процедур здійснення таких повноважень та контролю за їх реалізацією. Питання надання органам публічної влади конкретних повноважень, їх делегування, передачі та контролю недостатньо досліджені і узагальнені як у науковій літературі, так і на практиці. Це призводить до масових суперечок і конфліктів між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, порушення чинного законодавства з обох сторін та загострення соціально-політичної ситуації в країні. Аналіз останніх публікацій. Дослідження, що стосуються делегування повноважень на місцевому рівні і практики місцевих органів публічної влади, мають фрагментарний характер. Деякі автори, такі як Г.В. Бублик, Ю.В. Делієва, І.В. Дробуш, В.І. Корнієнко, М.В. Комашко, В.І. Кравченко, С.Г. Серьогіна, освітлюють певні аспекти цієї проблеми. Проте, немає монографій або комплексних досліджень, що цілісно висвітлюють дану тематику. Рівень розробленості цієї проблеми є обмеженим. Фахівці з адміністративного права, теорії держави і права, конституційного права, радянського будівництва, державного управління внесли значний внесок у наукове дослідження та методологію функціонування місцевих органів влади. Багато робіт у цій галузі були виконані в радянський період. Зокрема, С.А. Авакян, В.Б. Авер’янов, Г.В. Атаманчук, В.Д. Афанасьєв, М.І. Байтін, Г.В. Барабашев, І.Л. Бачило, Б.М. Габричидзе, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарєв, А.О. Селіванов, М.Ф. Селівон, Ю.О. Тихомиров, В.В. Цвєтков, Л.П. Юзьков та інші автори внесли свій внесок у цю галузь. Питання надання органам місцевого самоврядування державними повноваженнями, незважаючи на їх актуальність, рідко досліджуються в науковій літературі і не були об’єктом спеціальних досліджень у правовій літературі. Це свідчить про актуальність обраної теми для дослідження в аспекті теорії, правотворчості та правозастосування. Метою дослідження є комплексне вивчення засад делегування повноважень як форми взаємодії органів публічної влади та з’ясування проблем, що виникають в процесі делегування повноважень вищезазначених органів.