Футуризм у творчості Михайля Семенка (ID:353543)

Семенко послідовно, від 1914 року, розробляв у своїй ліриці тему мегаполіса, адже футуризм націлений у майбутнє, і саме це виправдовує технологічну насиченість поезії: аеро, паротяги, пароплави, заводські димарі, асфальтовані вулиці, бензинні випари, авто, міські кав’ярні, повії, кінематограф, — усе це править за матеріал для його поетичного світу. Перед очима молодого поета, залюбленого у місто, урбаніка постає універсальним замінником природного ландшафту, адже вона має витіснити відсталість, ностальгійність, депресію монотонних пейзажів і відкрити перед кожною людиною технологічне майбутнє. Урбаністичні образи оспівував у кількох поезіях із назвою «Місто», ці твори мають другу назву за першим рядком: «Вдихаю я тонку отруту...», «Блимно і крапно», «Сонце освітлювало...», «Зойкно вилітали...», «Вечір подощовий...», «Місто мокре», «Ось те сте...». А також у віршах із надзвичайно промовистими назвами, що відображують міську атрибутику: