Зразок роботи
2. Наявність наукових видань з перекладознавства
на книжковому ринку України
Попередній історичний екскурс дає змогу переконатися в тому, що перекладознавство – це відносно «молода» наукова галузь, теоретичні засади якої було викладено переважно у рецензіях та критичних статтях. Це пов’язано з несприятливими історичними чинниками, адже українські науковці зазнавали постійних утисків з боку радянської влади (згадаймо епоху «Розстріляного відродження»). Великі, ґрунтовні наукові праці інших жанрів (до прикладу, монографії) траплялися вкрай рідко (найяскравіший здобуток – згадана вище монографія О. Фінкеля «Теорія й практика перекладу», 1929 р.).
Сучасні умови є набагато сприятливішими для розвитку наукового книговидання з перекладознавства (принаймні, учені можуть не остерігатися репресій з боку держави). Відповідно, саме тому можна передбачити, що на теперішньому книжковому ринку представлено значно більше розмаїття наукових праць, хоча існують беззаперечні труднощі (приміром, недостатнє опрацювання теоретичних засад роботи перекладачів ХХІ століття [1]).
З метою визначення сучасних тенденцій наукового книговидання у галузі перекладознавства було здійснено ретроспективний пошук книг. Таким чином, вдалося укласти репертуарний список видань, які було випущено протягом останніх десяти років (період з 2008 р. до 2018 р.). За джерельну основу було взято електронні каталоги Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського.
2.1. Загальні риси наукового книговидання з перекладознавства
Звертаючи увагу на загальний стан наукового книговидання в Україні, дослідниця [4] вказує на те, що великою проблемою є нестача авторів (значний перехід вітчизняних учених за кордон та неготовність науковців до належного текстотворення сприяють цьому). Таку ж ситуацію можна «припасувати» до перекладознавчої галузі.
Книговидання з перекладознавства втілюється у двох видах літератури: навчальному та науковому. Власне, не можна заперечувати той факт, що навчальна література використовує здобутки наукової. Тому українські дослідники [1] зазначають, що переклад у сучасних виданнях висвітлено з таких позицій: простеження розвитку перекладацької майстерності в Україні, історія перекладознавства, роль і здобутки перших перекладачів, причини зародження знаменитої української школи перекладачів, висвітлення творчого шляху українських науковців ХХ століття.
Не можна оминути увагою той факт, що сучасні перекладознавці мають безцінний з фахової точки зору здобуток: поява багатьох спеціалізованих кафедр перекладу з різних мов світу в українських вищих навчальних закладах, а також скасування ідеології, що відкриває новий простір для досліджень. Попри «широкі» можливості М. Тимошик [1] оцінює стан сучасного наукового книговидання з перекладознавства як недостатній.
Звернімо увагу на конкретні статистичні дані на основі створеного репертуарного списку видань. За період останніх десяти років (2008-2018 рр.) було випущено 48 книг з перекладознавства (мова йде про число монографій та збірників наукових праць, Дод. 1). При цьому 35 з загальної кількості видань становлять монографії, 13 – збірники наукових праць (сюди відносимо також матеріали до наукових конференцій з галузі). Найбільша кількість випущених книг припадає на 2015 р.; за 2008 рік не було випущено жодної книги з галузі.
Окремо було розглянуто кількість авторефератів дисертацій як принципово іншого жанру наукової літератури (вирізняється значно меншим обсягом, високим рівнем наукового узагальнення тощо). Для оцінки стану видання текстів цього жанру було обрано за основу поточний рік (2018 р., Дод. 2). Таким чином, за 2018 р. було випущено 17 одиниць видань.
Як бачимо, тенденції наукового книговидання з перекладознавства є доволі нестійкими: в той час, як в деякі роки з’являється достатньо велика кількість книг, трапляються періоди фактичної відсутності книгодрукування з цієї галузі (2008 р.). Відтак ми не можемо говорити про налагоджений стабільний процес наукового книговидання з перекладознавства в сучасній Україні.
Магістр