Зразок роботи
МОЇ КОНТАКТИ +380958507539 (Viber | Telegram)
Дослідження дискурсивно-семіотичного простору політичної комунікації в контексті сучасності є одним з найактуальніших і затребуваних напрямів як в рамках теорії дискурсу в цілому, так і в аспектах прикладного призначення отриманих результатів, оскільки для ефективної міжкультурної взаємодії необхідно враховувати дискурсивні техніки, що залучаються для формування стратегічних державних поглядів і відносин.
Дуальні відносини «ми – вони», «свій – чужий» притаманні навіть самим примітивним суспільствам і є одними з фундаментальних протиставлень, що існують в примітивній або донауковій свідомості. В сучасному світі опозиція «своє/чуже», яка є основою категорій «притаманності» і «чужості», також не втрачає своєї актуальності і проявляється в найрізноманітніших сферах соціокультурного життя.
У руслі когнітивної науки були розроблені і описані такі структури уявлень знань, як категорії, концепти, схеми, фрейми, сценарії, гештальти, моделі та ін. У цьому ряді утворень виділяється і семантична опозиція «свій/чужий», онтологічна сутність якої визначається різними лінгвістами як категорія (семантична, понятійна, лінгвокультурологічна, комунікативна, імпліцитна), категоріальний комплекс, концепт, концептуальна діада, лексико-семантичне поле. Мовознавці сьогодні вирішують питання, пов’язані з внутрішньою організацією даного утворення, семантичною спільністю, характером експлікації і особливостями функціонування.
Бінарний концепт «свій/чужий» досліджує М.Л. Петрова на матеріалі журналістики і літератури Росії і Франції на рубежі XX-XXI ст. В рамках дискурсів національно-культурних еліт Росії та Франції вченим було проведено крос-культурне дослідження таких аспектів, як: 1) ставлення до особливостей міської сфери; 2) сприйняття національних традицій; 3) інтерпретація і оцінка зовнішнього вигляду; 4) особливості міжособистісного спілкування. В результаті М.Л. Петрова запропонувала власну інтеркультурну модель ядра російської і французької національно-культурної концептосфер [59].
Концепт «свій/чужий» докладно аналізується Л.А. Кранишевою на матеріалі оповідань про війну [38]. Автор протиставляє дві лінгвокультури – радянську і культуру іншомислення, що має антирадянський характер. Опозиція «свій/чужий», яка відіграє важливу роль у формуванні ціннісної картини світу радянської людини, доповнюється такими характеристиками в обох лінгвокультурах, як «старий – новий» і «майбутнє – минуле», які по-різному репрезентуються в виділених лінгвокультурах [38].
О.Н. Паршина акцентує увагу на концепті «чужий» і розглядає його на прикладі реалізації тактики дистанціювання в політичному дискурсі [57, с. 85-94] (докладніше про реалізацію опозиції «свій/чужий» в політичному дискурсі піде мова в параграфі 1.7. цієї глави).
Опозиція «свій/чужий» завдяки її змістовній багатоплановості (участі цілого комплексу концептів: «Мир», «Людина», «Час», «Русь, русичі», «Мова», «Жінка», «Чоловік», «Рід», «Дім», «Друг» і ін.) визначається М.Л. Лаптєвою як концептосфера, що відноситься до культурно-значущого фрагменту картини світу, що відбивається свідомістю [41].
На наш погляд, опозиція «свій/чужий», як і будь-який лінгвокультурний концепт, в основі якого лежить освоєння світу через контрадикторності сприйняття буття і дуальність категоризації навколишньої дійсності, може трактуватися як концептуальна діада. Згідно Ю.А. Храмової, концептуальні діади відображають суперечливі образи, притаманні в контрадикторності соціального положення (багатий – бідний), статусних характеристик (начальник – підлеглий), якостей особистості (добрий – злий) і ін., що базуються на зіткненні громадських та індивідуальних інтересів, протиставленні емоційного і раціонального почав і ін. [86]. Концептуальна діада «свій – чужий», як уже згадувалося, ґрунтується на бінарній як принципі оціночної кваліфікації світу, що виражається в амбівалентній оцінці. Виходячи з визначення концептуальної діади як єдності, утвореної двома роздільними членами, зокрема, концептами «свій» і «чужий», представляється логічним під концептуальної діадою «свій – чужий» розуміти єдність, утворене двома концептами, тобто суму концепту «свій» і концепту «Чужий», що має на увазі не тільки жорстку опозицію між його компонентами, а відносини іншого порядку – перетин, симетрію, гармонію і взаємодію.
Магістр