Зразок роботи
Вступ
Актуальність теми полягає в тому, що особливе місце у формуванні духовного світу особистості, її свідомості і культури, активної життєвої позиції належить праву і соціальним нормам, які є найважливішими соціальними регуляторами, мета яких - це вплив на розвиток і вдосконалення суспільства.
Об’єктом дослідження є право у системі нормативного регулювання суспільних відносин.
Мета дослідження полягає в тому, щоб вивчити та науково обґрунтувати місце права в системі нормативного регулювання суспільних відносин.
Право - унікальний, релевантними і авторитетний регулятор, але воно - лише один з компонентів системи нормативного регулювання. Виявлення місця і ролі права серед інших соціальних регуляторів (норм) має важливе значення для розуміння його природи, визначення можливостей і меж регулятивного дії.
Система нормативного регулювання - це сукупність соціальних норм, регулюючих поведінку людей в суспільстві, відносини їх між собою в рамках об’єднань, колективів, і соціально-технічних, що регламентують їх взаємовідносини з природою.
Нормативне регулювання визначає у відносинах «людина до явищ природи» і «людина до людини» природний і соціальний порядок в умовах взаємодії множинних факторів. Поява соціальних норм і нормативного типу регуляції зв’язано з переходом від тваринної стадії до людського суспільства, із процесом соціалізації і раціоналізації людських відносин і в цілому поводження людини як особливого природно-біологічного і разом з тим суспільної істоти.
Джерела виникнення соціонормативною регуляцією йде до тих часів, коли, узагальнено говорячи, йшов процес виділення людей із тваринного світу і формування людської спільності. Саме в руслі й у рамках такого процесу прогресуючого розрізнення і розбіжності між тваринним і суспільно-соціальної виникли і розвивалися нові форми життєдіяльності людей, нові типи їхньої орієнтації в навколишньому світі, нові види і кошти регуляції. Поступово сформувалися представлення про норми життя людей, правилах і формах їхніх взаємин, просхвалюване і карне людське поводження.
У докласовому суспільстві механізм соціального регулювання був надзвичайно простий. Дії суспільностей, окремих індивідів регулювалися звичками, традиціями і звичаями. Останні звичайно являли собою систему заборон (табу). Для первісної людини табу служили орієнтиром в індивідуальному досвіді діяльності. Їхня загальнообов’язковість, простота і сила впливу, що санкціонує, не були результатом якого або вибору.
Поняття норми нормативності невіддільно від соціальної діяльності людей
і від їхніх суспільних відносин, від їхнього суспільного буття. Норма не
є тим, що коштує поза суспільними відносинами, над ними, вона органічна
уплетена в діяльність людей і виражає найбільш типові і стійкі суспільні
зв’язки і відносини. Тому дослідження норми сполучене з аналізом
суспільних відносин, діяльності індивідів як способу їхнього соціального
буття, з особистісним підходом до природи нормативності.
Право також є формою соціального регулювання, тобто різновидом соціальних регуляторів. Однак за специфікою право у системі соціального регулювання нині посіло визначальне місце.
Водночас слід мати на увазі, що поведінку людей регулюють не лише соціальні, а й інші регулятори, а саме:
• природні норми які визначаються незалежно від її волі, через дію законів природи та суспільства. Деякі автори їх називають «стихійними регуляторами». Ці норми (закони природи) пов’язані з фізіологічними, психологічними тощо особливостями людини;
• технічні норми, які регулюють поведінку людини у процесі її взаємодії (в тому числі експлуатації) з явищами та предметами зовнішнього світу, природою, технікою. Це взаємодія в межах взаємозв’язків «людина - машина», «людина - тваринний світ», «людина - виробництво» тощо.
Отже, слід виділити такі групи правил поведінки соціальних суб’єктів залежно від співвідношення природної нормативності та соціального нормування:
• природні норми, тобто уявлення людства, які існують у вигляді сформульованого знання про закони функціонування навколишнього світу, в тому числі суспільства та людини як природних феноменів;
• технічні норми, розроблені на основі знань природних норм, правил роботи з технічними та природними об’єктами;
• правила поведінки, які базуються на природних нормах чи складаються у зв’язку з їх дією. До цієї групи належить більшість соціальних норм (утому числі переважна більшість юридичних);
• правила поведінки, зміст яких визначається не стільки природною нормативністю, скільки цілями та завданнями, які постають перед суспільством (це деякі юридичні норми, норми-ритуали, більшість норм моралі тощо).
Зазначені групи норм утворюють систему нормативного регулювання поведінки соціальних суб’єктів. Останню можна визначити як сукупність норм (правил поведінки), які регламентують взаємодію людини (спільноти) з природою, технічними засобами, а також норм (правил поведінки), які регламентують поведінку людей у суспільстві, їх взаємовідносини в межах відповідної спільноти (етносу, громадського об’єднання, партії, трудового колективу підприємства тощо).
Магістр