Зразок роботи
В науці цивільного права класифікують підстави та способи припинення права приватної власності. Переважна більшість вчених наголошують на необхідності відокремення цих понять, проте єдиної думки стосовно поняття, сутності способів припинення права власності та їх відокремленості від підстав припинення права власності й досі не розроблено.
Так, дані категорії не є однаковими, хоча й знаходяться в нерозривному зв`язку. Існує таке розмежування понять: підстава припинення власності являє собою право припиняючий юридичний факт або їх сукупність, що згідно законодавства є достатньою умовою для припинення права приватної власності; способом припинення права власності є правовий механізм припинення означеного права. Відповідно, кожному зі способів притаманне окреме коло підстав припинення права власності [22, с.212].
У чинному законодавстві перелік підстав припинення права власності визначений у статті 346 ЦК України та доповнюється положеннями цього Кодексу та окремих законів [14].
Означні підстави можуть як носити загальний характер, стосуватися всіх видів майна, так і не залежати від виду права власності або мати спеціальний характер та застосовуватися до певного виду права власності, до певної правової ситуації або різновиду правовідносин.
Як зазначалося, більшість підстав набуття права власності, зазначених у главі 24 ЦК України, є одночасно й підставами припинення права власності. Так, зокрема, якщо власник майна не може відповідно до статті 388 ЦКУ витребувати його від добросовісного набувача, то він втрачає право власності на нього [16].
Лише в окремих випадках припинення права власності на майно не призводить до виникнення такого права на це майно в іншої особи. Найбільш розповсюдженою підставою припинення права власності є відчуження власником свого майна іншій особі. При цьому, необхідно враховувати, що відчуження майна власником також є найпоширенішою підставою набуття права власності.
Відчуження власником свого майна охоплює випадки, коли власник за власною волею та за загальним правилом, на підставі домовленості передає право власності на певне майно іншій особі (особам). Змістом цієї підстави не охоплюється ситуація, коли відчуження відбувається поза волею власника (всупереч його волі або без її врахування). Відчуження як підстава припинення права власності характеризується єдністю волі та волевиявлення відчужувача та набувача майна; при цьому додатковою умовою є те, що воля власника має формуватися вільно. Якщо власник змушений здійснити відчуження майна, таке припинення права власності відбувається всупереч його волі, а правовідносини сторін регулюються правилами статті 346 ЦК України [13].
Перелік підстав припинення права власності шляхом відчуження власником свого майна включає не лише ті правочини, основною метою яких є передача права власності на майно, а й ті, що зазвичай належать до інших груп, зокрема договір позики, за яким позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості (ст. 1046 ЦК) [18].
Магістр