0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Норми права та їх структура (ID:994110)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 32
Рік виконання: 2024
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП 2 РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМИ ПРАВА 4 1.1 Поняття та ознаки норм права 4 1.2. Класифікація норм права 6 РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА 12 2.1 Категорія «структура норми права» як ознака його нормативності 12 2.2 Класична трьохелементна структура норми права 14 РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ НОРМОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 18 3.1. Поняття і ознаки нормотворчості 18 3.2 Функції та принципи нормотворчості 19 3.3 Нормотворча діяльність міністерств в Україні: проблеми реалізації 24 ВИСНОВКИ 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМИ ПРАВА 1.1 Поняття та ознаки норм права На думку професора Венгерова, норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або визнане державою, забезпечене можливістю державного примусу, яке регулює суспільні відносини. Визначення поняття норми права, близько до визначення Венгерова, дає професор Котюк. «Норма права – це офіційне, формально визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою, охороняється нею від порушень, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обов’язків суб’єктів права». [2, с.56]. Генетично норма права з’являється в результаті «неополітичної революції» для регулювання суспільних відносин, пов’язаних із становленням виробничої економіки, розвитком міст-держав та інших видів державності, нових форм сімейно-шлюбних відносин, духовного та соціального життя ранньокласових суспільств і т.п. І по змісту, і по формі норма права відрізняється від «мононорм» первісного суспільства. Відрізняється вона й від норм моралі, інших соціальних норм своєю формальною визначенністю, чіткою письмовою фіксацією та – що, можливо, найголовніше – можливістю державного примусу для забезпечення виконання. Норма права набуває своє загальнообов’язкове значення не в силу примусовості, забезпеченості можливістю державного примусу, а тому, що охоплює найбільш типові, найбільш повторювані соціальні процеси, причинно-наслідкові зв’язки, зразки поведінки. Норма права – це правило не тільки для одиничного випадку, а для всієї органічної сукупності таких однотипних випадків. І в цьому полягає її велика соціальна цінність. З’являючись як результат осмислення колективним розумом, суспільною свідомістю реальних й соціально важливих процесів суспільного буття, норма права надає цим процесам або корисне, соціально ціннісний напрямок розвитку, або впорядковує, стабілізує ці процеси, встановлює стійкий врівноважений стан, або ж здійснює й те й інше. Тому нормативний зміст права, появлення норм права – це велике культурне надбання людства, елемент цивілізації. З’явившись як регулятор витрат землеволодільців, як спосіб обліку результатів праці та їх розподілення, норма права розповсюдила свою дію й на політичні, соціальні структури суспільства, переплілась з державними структурами, стала одним з найважливіших початків формування і здійснення державної влади. Норма права ще й тому створює соціально-врівноважений стан, що у кожного з індивідів формується очікування відповідної поведінки іншого члена суспільства, тобто передбачену поведінку, яка дозволяє будувати і свою поведінку, і своє ставлення до іншого члена суспільства. І соціальна цінність норми права полягає як раз і в тому, що створюючи цю психологічну настанову індивіда, вона формує соціально стійкий суспільний стан. Іншими словами, норма права ще й тому надбання культурного розвитку людства, що, регулюючи поведінку своїх конкретних адресатів в типових випадках, вона також формує в них й очікування передбаченої, зрозумілої поведінки інших членів суспільства, їх взаємовідношення. [1, с.45].