Новела О.Генрі «Останній листок» у шкільному вивченні (ID:330838)

ВСТУП Вивчення зарубіжної літератури у 7 класі побудовано на поєднанні проблемно-тематичного й жанрового принципів. Учні 7 класу мають вміти працювати з художнім твором, мати початкові уявлення про творчість письменників, окремі жанри, елементи змісту і форми, їхній взаємозв’язок. У даній роботі ми спробували розглянути специфіку і доцільність вивчення новели О.Генрі «Останній листок» учнями 7 класів загальноосвітніх шкіл України. “У маленькому тілі часто таїться велика душа”,- говорить англійська приказка. Новела О.Генрі “Останній листок” – яскраве тому підтвердження. Дана робота являє собою аналіз літературної творчості О. Генрі, розкриттям його надзвичайного таланту як письменника - новеліста та розкриття специфіки викладання творів автора у школі. Актуальність теми обумовлена тим, що у даній роботі представляється новий погляд на вивчення творчості О. Генрі уроках світової літератури. До проблем вивчення різних жанрів літератури у школі зверталися зарубіжні та вітчизняні методисти. У методиці навчання літератури розроблялася проблема систематизації уявлень учнів різного віку про жанри літератури через упровадження активних форм навчання. У вітчизняній науці прийнято подавати ключові відмінності жанрів на прикладах вивчення конкретних авторів і творів. У даному ключі можна назвати таких вчених як Шамаєва С. Є., Токмань Г.Л. та Мірошниченко Л.Ф. Саме на принципах, описаних цими вченими буде ґрунтуватися дана робота. Окрім цього у роботі використано відомості з теорії літератури, дидактики та вікової фізіології дитини. Предмет дослідження - творчість автора О. Генрі та безпосередньо новела «Останній листок». Об’єкт – процес викладання світової літератури у школі на прикладі творчості О. Генрі та його новели «Останній литок» Мета даного дослідження – дослідити основні особливості вивчення творчості американського письменника кінця 19 - початку 20 століття О. Генрі та дати власну модель можливого уроку роботи над новелою «Останній листок». Завдання дослідження: • дослідити вивчення епічних творів у школах України; • проаналізувати вивчення новели як жанру у 7 класі; • виявити закономірності та особливості шкільного вивчення творів О. Генрі на прикладі новели «Останній листок»; • розробити варіант плану-конспекту уроку на задану тему. Серед методів дослідження можна виділити: • теоретичні: аналіз наукових джерел та передового педагогічного досвіду, узагальнення та систематизація ключових сторін досліджуваної проблеми на базі осмислення першоджерел. • емпіричні: моделювання специфіки проведення уроку за обраною темою творчості О. Генрі, аналіз ефективності проведеного дослідження. Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку, у якому представлений модель плану-конспекту уроку на тему «О.Генрі “Останній листок”». Так, в у першому розділі буде представлено основні теоретичні основи методики викладання новели на уроках світової літератури у школах; в розділі «Методичні рекомендації до вивчення новели О. Генрі «Останній листок» у курсі світової літератури» планується розглянути основні особливості вивчення новели О. Генрі «Останній листок» у шкільному курсі світової літератури. У розділі висновки буде представлено результати роботи над даною проблемою. Методика викладання літератури у школі і місце в ній творчості О. Генрі - основні складові даної роботи. Практичне значення. Одержані в роботі результати можуть бути використані у практичні діяльності вчителя на уроках світової літератури у 7 класі. Розділ 1 Теоретичні основи методики викладання новели на уроках зарубіжної літератури 1.1 Літературознавчі та культурологічні підвалини дослідження вивчення творчості О.Генрі на прикладі новели «Останній листок» Розпочинати роботу над новим темою вивчення варто з розгляду жанрової природи твору. Якщо говорити про тему нашої роботи, то твір О. Генрі «Останній листок» є новелою. Тому варто сказати декілька слів про новелу як жанр літератури. Повноцінне розуміння твору мистецтва неможливе без певних уявлень, навіть юного, читача про жанр, його характерні закономірності й порушення. Тому це такий важливий жанровий аспект аналізу в шкільному вивченні літератури, тим більше що у сприйнятті учнів нерідко твори, що вивчаються, уподібнюються один одному: в усіх є образи, сюжет, описи, авторські відступи тощо. Аналіз в аспекті жанру дозволяє не тільки поглибити знання з літератури, але і сприяти вихованню естетичного смаку учнів, розумінню художнього твору як явища мистецтва. Вчителю важливо розкривати перед учнями межі, які розрізняють твори різних жанрів одного й того ж автора і різних авторів [3]. Основу шкільного матеріалу вивчення літератури у школі становить теорія літературознавства. Для обраної нами теми теоретичною базою зокрема є специфіка новели як жанру літератури. Новела – це мала оповідна проза, особливий літературний жанр, близький до розповіді, нарису чи есе. Відрізняється даний твір чітко окресленим сюжетом з кульмінацією і фіналом.[24] Проблема жанру новели залишається однією із найбільш актуальних проблем сучасного літературознавства, не зважаючи на те, що теорія цього жанру функціонує понад два століття, а його назва існує близько п'яти століть. Тим не менш, усі жанрові характеристики європейської новели можна знайти ще у біблійних оповідках. [36, с. 127]. Новела (італ. novella — новина, від лат. novellus — новітній) — малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Хоча, маючи чимало спільного, новела суттєво відмінна від оповідання. Особливо помітною ця різниця виявилася у новелах епохи Відродження, коли зароджувався цей жанр. Для новели цієї доби були характерні динамічна інтрига та гостра, дуже несподівана розв'язка. В основі сюжету був покладений анекдот.[2] Новела як коротке розважальне оповідання про реальні або правдоподібні події, виникла в Греції, як гадають вчені, ще в гомерівську епоху, внаслідок впливу літературної традиції Сходу, де цей жанр уже був у широкому вжитку. Перші оповіді новелістичного характеру передавались усно й лише пізніше ввійшли в літературні твори підпорядкованих розважальним або дидактичним цілям вкраплень, чи відступів від сюжету. Остаточне жанрове становлення новели відбувається в Італії доби Відродження («Декамерон» Боккаччо), де за новелою і закріплюється жанрове визначення її як оповідання побутового змісту. Через Італію новела проникає в інші літератури Європи, однак розуміння жанру в кожній з країн набуло власного національно-самобутнього характеру. [37] У Франції цей жанр, окрім традиційного для італійського жанрового «контексту» змісту, використовується для визначення взагалі відносно коротких прозаїчних творів (приблизний обсяг оповідання або короткої повісті), в Англії новелами стануть називати реалістичні побутові романи.[25] Предмет зображення новели по-різному оцінювався дослідниками, що пояснюється рухомістю так званих жанрових характеристик, за якими в різні епохи той чи інший твір відносили до цього типу. На початку XIX століття Ґете визначав новелу як невеликий твір, в основі якого лежить розповідь «про нечувану подію».[18] У творчості романтиків (Гофман — «Золотий горщик», «Крихітка Цахес»), новела заявила про себе як про жанр, героєм якого стала духовна особистість, що живе у чужому для неї світі.[21] З розвитком реалізму в новелі спостерігається поглиблення психологізму. К. Фролова вважає, що «новела будується не те, що на одному епізоді, а на одній миті, в якій виражається парадоксальність явища буття».[37] Оскільки для новели характерна парадоксальність, у ній завжди має місце сатира, комізм та пафос, іноді вона набирає драматичного, а то й трагічного відтінку. Кінцівки новел завжди є непередбачуваними. В цьому жанрі значно більшої художньої сили набуває поетична образність.[24] Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією, тому новели досить легко виявити серед інших малих епічних жанрів. До канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т. д.), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів. Персонажами новели є особистості, як правило, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки [37]. Укласти жанр в струнку систему понять і за допомогою їх окреслити універсальну модель - це прагнення "логічну нелогічність" увібрати в таку систему, де кожне нове жанрове явище не тільки дотримується канонів, а й порушує, збагачує своєю модифікацією не тільки жанр, а й його теоретичні виклади.[37] Проблемою жанрової специфіки новели активно займалися різні учені в різні періоди. Проте до цього часу так і не існує єдиного погляду на новелу як самостійний жанр. У всіх дискусіях про характеристику новели найбільш стійким залишається положення, що новела є короткою формою епічної оповіді. Ідею створення цілісної концепції жанру новели, яка містить у собі визначення базових його ознак і одночасно здатна пояснити природу її різних конкретно-історичних та національних особливостей (що виникла через необхідність її жанрового самовизначення на сучасному етапі), втілила в життя О. Юрчук у праці "Новела у світлі історичної поетики: проблеми типології жанру" [37]. Обраний дослідницею принцип історичної поетики дозволив розглянути проблему жанру з нових позицій. Науковий обсяг досліджен