РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ В ХХ - ХХІ СТ. (ID:353544)

Розглядати український правопис як історичну категорію означає розглядати його як динамічну систему, що постійно змінюється в часі. Дуже важливо розрізняти питання походження правопису і питання формування й розвитку реально існуючих його норм, оскільки методи дослідження цих двох питань суттєво відрізняються. У мовознавстві існувало багато теорій походження та розвитку правопису. Тут наука значною мірою послуговується конкретними текстовими матеріалами, хоча й не завжди це можливо. Правопис – сукупність загальновизнаних і загальнообов'язкових правил, що встановлюють способи передачі мови на письмі. Правопис охоплює орфографію та пунктуацію. Як правило, складається історично, відбиваючи давні традиції або нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку. Правопис кожної мови складається з трьох підсистем: графіки (літер, якими позначають найтиповіші звуки та звукосполучення), орфографії (способів поєднання звуків і звукосполучень, що забезпечує однотипність написання слів) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають інтонаційне членування тексту).