Формування та розвиток системи логістики підприємства (ID:191791)

1.1. Роль та значення логістичної системи в управлінні виробничо-господарською діяльністю підприємств Сучасний етап розвитку економічних відносин потребує розгляду промислового підприємства в постійному взаємозв’язку з постачальниками виробничих ресурсів та споживачами готової продукції. В умовах зростаючої конкуренції успіх підприємства залежить від швидкості реагування на постійні зміни в навколишньому середовищі. Тому промислове підприємство повинно мати механізми управління, які дозволяють забезпечити адаптацію до ринкових умов. Реалізація такого підходу означає, що саме споживач має визначати напрямок розвитку промислового підприємства. У зв’язку з цим постає необхідність пошуку таких шляхів розвитку, які забезпечать конкурентоспроможне функціонування підприємства в умовах ринкової економіки. Одним з дієвих інструментів управління господарською діяльністю та забезпечення адаптивності суб’єктів ринку є логістика. До основних причин, які обумовлюють застосування теорії логістики в країнах з розвинутою ринковою економікою, відносяться наступні. Перша причина – розвиток конкуренції, викликаний переходом від ринку продавця до ринку покупця. До початку 60-х років у країнах з розвинутою ринковою економікою виробники й споживачі продукції не надавали серйозного значення створенню спеціальних систем, які дозволяють оптимізувати управління матеріальними потоками. Тому, системи розподілу, як правило, не планувалися; виробництво, оптова й роздрібна торгівля працювали без тісного зв'язку один з одним; система управління процесами руху товарів була слабкою. Тобто, реальних зв'язків між різними взаємозалежними функціями логістики не було, а основний потенціал конкурентоспроможності створювався за рахунок розширення й удосконалювання виробництва. На початку 60-х років резерви підвищення цього потенціалу безпосередньо у виробництві були істотно вичерпані. Це викликало необхідність пошуку нових шляхів створення конкурентних переваг. Підприємці стали приділяти усе більше уваги не самому товару, а якості його постачання. Поліпшення роботи в сфері розподілу, не вимагаючи таких додаткових капітальних вкладень, як, наприклад, освоєння випуску нового товару, виявилося здатним забезпечити високу конкурентоспроможність постачальника за рахунок зниження собівартості й одночасно підвищення надійності поставок. Грошові кошти, які були вкладені у сферу розподілу, стали впливати на стан постачальника на ринку сильніше, ніж кошти вкладені у виробництво. В логістично-організованих матеріалопровідних ланцюгах собівартість товару, який доставляється споживачу, виявилась нижче собівартості того ж товару, що пройшов традиційним шляхом. Отримана різниця забезпечила учасникам конкурентні переваги, які залежать не від величини капітальних вкладень, а від уміння правильно організувати логістичний процес. Постачальники, які використовують логістику, можуть гарантувати поставку точно в строк потрібної кількості товару необхідної якості й представляють для споживача набагато більшу цінність, ніж постачальники, які подібних гарантій надійності не забезпечують. Друга причина, яка пояснює необхідність застосування логістики в економіці  енергетична криза 70-х років. Підвищення вартості енергоносіїв змусило підприємців шукати нові методи підвищення економічності перевезень. Причому, ефективно вирішити це завдання лише за рахунок раціоналізації роботи транспорту стало неможливо. Необхідним було забезпечення погодженості дій всіх учасників сукупного логістичного процесу. Можливість застосування логістики в економіці обумовлена сучасними досягненнями науково-технічного прогресу (НТП). У результаті НТП створюються й починають широко застосовуватися різноманітні засоби праці для роботи з матеріальними й інформаційними потоками; з'є можливість використовувати устаткування, що відповідає конкретним умовам логістичних процесів. При цьому ключове значення для розвитку логістики грає комп'ютеризація управління логістичними процесами. Створення й масове використання засобів обчислювальної техніки, поява стандартів для передачі інформації забезпечили потужний розвиток інформаційних систем на підприємствах. Стало можливим здійснення моніторингу всіх фаз руху продукту. В Україні логістика з’явилася в середині 90-х років і на теперішній час знаходиться в стадії зародження та становлення. Передумови, які спричинили розвиток логістики в нашій державі, мають свої особливості з огляду на сучасну соціально-економічну ситуацію в країні, а саме: - глобалізація ринку збуту, актуалізація проблеми виживання та підвищення конкурентоспроможності в умовах ринку покупця; - все більш широке використання інструментарію логістики у практиці світової економіки; створення та розвиток транснаціональних логістичних систем та логістичних асоціацій; - розвиток кооперації, міжнародних, міжрегіональних та внутрішньо-регіональних зв’язків; - стрімке зростання витрат на перевезення; - досягнення межі ефективності виробництва; - фундаментальні зміни в філософії управління запасами; - створення продуктових ліній, як результату дії концепції маркетингу, з її орієнтацією на потреби споживача, неперервне скорочення життєвого циклу виробів; - зростання витрат на розробку нових продуктів, їх виготовлення, якість та збут при зростаючому економічному ризику; - зростання значення та ступеню використання інформаційних технологій, які дозволяють здійснювати обробку великих масивів інформації та обмінюватися даними в реальному часі з мінімальними витратами; - відсутність на українських підприємствах скоординованого управління товарно-матеріальними потоками, що призводить до невиправдано великих витрат у всіх учасників загального відтворювального процесу; - впровадження логістичної концепції управління в практику ведення господарської діяльності вітчизняних підприємств. Принциповою відмінністю логістичного підходу в управлінні матеріальними потоками від традиційного полягає у виділенні єдиної функції управління раніш розрізненими матеріальними потоками; технічній, технологічній, економічній та методологічній інтеграції ланок матеріалопровідного ланцюга у єдину систему, яка забезпечує ефективне управління наскрізними матеріальними потоками [28, с. 48; 65, с. 77]. В економічній та науковій літературі закордонні спеціалісти виділяють два принципових напрямки у визначенні логістики. Одне з них пов’язане з функціональним підходом до товароруху (управління всіма фізичними операціями, які виконуються при доставці товарів від постачальника до споживача). Другий напрямок характеризується більш широким підходом: окрім управління операціями по товароруху він включає аналіз ринку постачальників та споживачів, координацію попиту та пропозиції на ринку, а також гармонізацію інтересів учасників процесу товароруху [7, 52, 53]. Відповідно до зазначених підходів визначення логістики існує велика кількість різних трактувань. Аналізуючи їх, неважко побачити, що найбільш розповсюдженими є управлінські, економічні та оперативно-фінансові аспекти логістики. Професор Г. Павеллек і співробітники Національної ради США по управлінню матеріальним розподілом, визначаючи сутність логістики, акцентують увагу на управлінському аспекті. Логістика, на їхню думку, - це планування, управління й контроль потоку матеріальної продукції та відповідного йому інформаційного потоку, який надійшов на підприємство, оброблювався там і залишив це підприємство [45, с. 11; 52, c. 28; 57, с. 4]. Оскільки планування та контроль є функціями управління, дане визначення, на нашу думку, є не дуже коректним. Пізніше, цією ж радою, пропонується наступне визначення логістики – «логістика – процес планування, виконання планів і контролю за ефективним, економічним, з погляду витрат, зберіганням і переміщенням сировини, виробничих запасів, готової продукції й, стосовної до перерахованого, інформації з моменту виробництва до моменту споживання з метою поліпшення обслуговування клієнтури» [19, с. 6, 95]. В даному трактуванні підкреслюється основна мета логістики – мінімізація витрат та орієнтація на потреби споживачів. Проте, процес управління матеріальним потоком відбувається в межах ланцюга «закупівля-виробництво-розподіл», а у визначення відсутня ланка «закупівля». Визначення спеціалістів відображають економічний аспект логістики, а саме «…сукупність різних видів діяльності з метою отримання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даному продукті» [45, с. 11; 52, c. 28-29]. У цьому визначенні підкреслюється основна мета логістики – постачання необхідної продукції, необхідної кількості, в необхідний час та місце, відповідному споживачу з мінімальними витратами. Разом з тим, у визначенні відсутній такий важливий елемент, як якість продукції, яка постачається споживачу. В оперативно-фінансовому аспекті трактування логістики пов’язане з часом здійснення розрахунків партнерів по угодах та діяльності, пов’язаної з рухом та зберіганням сировини, напівфабрикатів та готових виробів у господарському обороті з моменту виплати грошей постачальнику до моменту отримання грошей за доставку кінцевої продукції споживачу [62, c. 3]. У наведених вище визначеннях розглядаються ті або інші сторони логістики, однак відсутній основний наголос на логістику як інструмент впливу на загальну стратегію підприємства, фактор його адаптації до мінливого зовнішнього середовища та створення конкурентних переваг на ринку. Цей аспект знаходить своє відображення у другому підході до визначення логістики. Першими практичний потенціал логістики передбачили американські науковці Пол Конверт та Пітер Дракер, які визначили можливості логістики як «останній рубіж економії витрат» та «непізнаний материк економіки». М. Портер та Д. Сток вважають, що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення та має велике значення в стратегічному управлінні та плануванні фірми. Е. Мате та Д. Тіксьє розуміють під логістикою «способи та методи координації відносин фірми з партнерами, спосіб організації діяльності підприємства, який дозволяє поєднати зусилля різних одиниць, які виготовляють товари та послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, які використовуються фірмою для реалізації своїх економічних цілей» [45, с. 12-13]. Наслідком різних підходів до визначення поняття «логістика» в закордонній літературі, є неоднозначне тлумачення цього поняття російськими та українськими дослідниками. Дослідження дозволили виділити три підходи до визначення логістики [39, с. 16]. Перший орієнтує на переміщення – дії, завдяки яким відбувається планування, керування, реалізація, контролювання та регулювання просторово-часової трансформації товарів і пов’язані з цим кількісно-асортиментно-якісні зміни, маніпуляційні зміни та зміни в логістичному сервісі. Такий підхід наближає вимоги до логістики за формулою 7 «R»: відповідний продукт, відповідної кількості і якості, у відповідному місці та часі, відповідному клієнту за мінімальних витрат. Другий підхід орієнтується на цикл споживання виробу. Логістика – допоміжне управління плануванням, контролюванням і регулюванням, яке в період споживання продукту гарантує ефективне використання засобів і адекватне ефективності логістичних елементів під час усіх фаз періоду споживання (ініціювання, планування, реалізація, експлуатація та ліквідація). Третій підхід орієнтує на послуги: логістика – процес координації нематеріальних дій для ефективного надання послуг щодо витрат і згідно з вимогами клієнта. Один з перших науковців в області логістики Родніков А. М. наводить наступне визначення: «Логістика – наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними та нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення сировини та матеріалів до промислового підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до його інтересів і вимог, а також передачі, зберігання і обробки відповідної інформації» [63, с. 86]. Таке розширене трактування логістики робить визначення дещо громіздким та характеризує її тільки як науку. В той же час, у визначенні висвітлені всі питання, пов’язані з матеріально-технічним постачанням, виробництвом та збутом, але відсутність розгляду цих функціональних сфер не в потоковому контексті управління матеріальним потоком, на наш погляд, робить це визначення суміжним з операційним менеджментом. Досить лаконічне і вдале визначення дає Анікін Б.А.: «Логістика – наука управління матеріальними потоками від первинного джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, які пов’язані з товарорухом і потоком інформації, який йому належить» [45, с. 12]. Автор розглядає логістику як науку про управління матеріальними та інформаційними потоками на протязі всього ланцюга «закупівля–розподіл» та підкреслює одне з головних завдань – мінімізацію витрат. Проте, поряд з управлінням матеріальними та інформаційними потоками, об’єктом управління логістики є ще фінансові та сервісні потоки. Тому, доцільніше вести мову або про «управління матеріальними та супутніми потоками», або тільки про «управління матеріальними потоками», оскільки управляти матеріальними потоками без управління інформаційними неможливо, отже згадування інформаційного потоку не обов’язкове. Найбільш узагальнюючим, на наш погляд, є визначення логістики, яке наводить Плоткін Б.К. [60, с. 8]: «Логістика - наукова дисципліна про управління потоками в системах». Проте таке визначення не розкриває сутності даної категорії. Найбільш містким слід вважати визначення Сергеєва В.І., який характеризує логістику з академічної та бізнес позиції: «Логістика – це наука про управління та оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг та пов’язаних з ними інформаційних та фінансових потоків у мікро-, мезо- або макроекономічній системі для досягнення цілей, які поставлені перед нею». З позиції бізнесу автор характеризує логістику як: «Логістика – інтегральний інструмент менеджменту, який сприяє досягненню стратегічних, тактичних або оперативних цілей організації бізнесу за рахунок ефективного, з точки зору зниження загальних витрат та задоволення потреб кінцевих споживачів до якості продуктів та послуг, управління матеріальними та (або) сервісними потоками, а також супутніми потоками інформації та фінансових коштів» [68, с. 6]. Можна погодитися з Семененком А.І., який, на нашу думку, справедливо стверджує, що логістика – «це, перш за все, прогресивне мислення… новий напрямок науково-практичної діяльності, цільовою функцією якого є наскрізна організаційно-аналітична оптимізація економічних потокових процесів» [67]. З визначення виходить, що в основі логістичної діяльності повинна бути присутня притаманна їй методологія аналізу та синтезу оптимізованих потокових процесів, а також оцінки ефективності рішень, які приймаються. Проведений аналіз визначень показав, що у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі під логістикою розуміють: - концепцію управління підприємством; - галузь економічної науки; - науковий напрямок по розробці раціональних методів управління матеріальними та супутніми потоками; - наука про раціональну організацію виробництва та розподілу, яка дозволяє комплексно, з системних позицій, охоплювати питання постачання, організовувати збут готової продукції; - теорія планування різних потоків; - виробнича інфраструктура економіки, заснована на взаємодії попиту, постачання виробництва, транспорту та розподілу продукції; - сукупність технологічних та комерційних операцій з метою отримання споживачами необхідного товару, необхідної якості та кількості, в потрібне місце та час з мінімальними витратами; - ефективний рух готової продукції від місця виробництва до місця споживання; - інтеграція процесу транспортування з виробничою сферою та інше. Таке розмаїття підходів демонструє, в кінцевому рахунку, певну їх недосконалість, односторонність у деяких авторів та, відповідно, потребу у виділенні головного, основоположного логістичного принципу. Прикладна деталізація цього принципу у приведених визначеннях розкриває рішення часткових задач. Проведені дослідження дозволили Семененку А.І. сформулювати поняття логістичного підходу як процесу організаційно-аналітичної оптимізації складних ціленаправлених, в тому числі слабкоструктурованих систем. Основоположним концептуальним поняттям логістики є цілісність. У відповідності з цим, діяльність повинна оцінюватись по кінцевим результатам функціонування визначеної, відповідним чином організованої, сукупності учасників цієї діяльності – логістичної системи [67]. Схожого погляду дотримується Окландер М.А. і дає таке визначення логістики: «концепція (філософія) економічної діяльності; інтегрована функція управління матеріальним потоком, що існує у формі логістичної підсистеми в мікроекономічних системах; міждисциплінарна наука, пов’язана з пошуком організаційно-управлінських резервів підвищення ефективності такого управління» [56, с. 30]. Практично в усіх наведених визначеннях логістики ключовими словами прямо або частково є «потік» та «управління», іншими словами, логістика заснована на потоковій концепції. Це означає, що всі процеси діяльності підприємства розглядаються як сукупність економічних потоків. В зв’язку з цим можна говорити про логістизацію економічної діяльності господарюючих суб’єктів, під якою в сучасній науці та практиці розуміють діяльність підприємства, представлену як сукупність різних потоків. Різниця у визначеннях логістики обумовлена рядом причин [69]. Одна з них полягає у специфіці та різниці масштабів задач, які намагаються розв’язувати окремі підприємства у сфері збуту товарів, їх перевезення, складування і т.д. Другою причиною є існуючі розбіжності в національних системах організації та управління товарорухом, а також в рівні дослідження проблем логістики в різних державах. Третя причина полягає у множині функціональних напрямків діяльності у зовнішньому середовищі логістичної системи: закупівля сировини та матеріалів; планування матеріально-технічного забезпечення; планування випуску продукції; планування та управління виробництвом; складські системи; планування збуту. З метою об’єднання та уточнення існуючих у вітчизняній і світовій науці визначень логістики, пропонуємо наступне визначення: логістика – це науково-практична діяльність, яка базується на інтегрованій функції управління матеріальними та супутніми потоками і забезпечує поставку товарів «точно в строк». Дане визначення характеризує логістику і як науковий напрямок, і як сферу практичної діяльності; підкреслюється концептуальна основа логістики, в межах якої відбувається інтеграція та синхронізація руху матеріального та супутніх потоків через ланцюг «закупівля-виробництво-розподіл» як єдиної системи. У визначенні робиться наголос на кінцевій меті логістики, а саме поставка товарів «точно в строк». Необхідність пошуку нових джерел підвищення конкурентоспроможності підприємств і відносна вичерпаність їх у рамках самого підприємства привели до розширення зони пошуку резервів не тільки в її підрозділах (як виробничих, так і невиробничих), але й за її межами. Крім того, виникла ідея оптимізувати не окремі компоненти економічного процесу, а їхню сукупність, тобто поставити завдання оптимального використання всього ресурсного потенціалу підприємства. Це й стало предметом вивчення та дослідження логістики – оптимізація матеріальних та супутніх потоків. Логістика дозволяє економічним суб'єктам формувати стратегію ефективної політики по забезпеченню своєї конкурентної переваги виходячи не з абстрактної орієнтації на ринок, а на основі орієнтації на конкретного споживача. На підставі вищесказаного, логістичний підхід забезпечує більш високий рівень організації й управління промисловим підприємством, і основне завдання полягає в тому, щоб зробити його основним інструментом організації й управління. Матеріально-технічне забезпечення та збут стають невід’ємними ланками виробничого процесу, що суттєво змінює критерій оцінки ефективності в системі «закупівля-виробництво-розподіл». При функціональному підході цільова функція цього комплексу орієнтувалася на мінімізацію витрат в кожній з цих ланок: F(с) =Ci =Сп+Св+Сз  min, (1.1) де Сп, Св, Сз  витрати відповідно у функціональних підсистемах постачання, виробництва, збуту. З погляду принципів логістики, мінімізація витрат повинна проходити у відповідності з наступним концептуальним положенням: F(с)= Cіо= Спо+Сво+Сзо  min, (1.2) де Спо , Сво , Сзо  означає оптимальний рівень відповідних витрат, збалансований за критерієм мінімуму сукупних витрат. Мінімізація витрат забезпечується за допомогою управління сукупними витратами, вирішення внутрісистемних протиріч, виявлення й використання схованих резервів підвищення ефективності. Варто підкреслити, що має значення те, як проводити оптимізацію, тобто, важливий сам принцип, а варіанти класифікації й групування витрат можуть бути різними залежно від поставленого завдання й від виявленого характеру поведінки витрат. При даному підході, природним економічним результатом координації процесу управління матеріальним потоком є ефект, виражений в економії коштів: R=Ci  Ciо min, оскільки Ci  min > Ciо min. (1.3) Різниця між даними підходами полягає в тому, що при функціональному способі управління витратами, їхня оптимізація не розглядалася із системних позицій. При другому способі оптимізація витрат відбувається з урахуванням загальносистемного підходу, що враховує економічні компроміси. Тобто, можливе таке перегрупування витрат на виконання окремих функцій і операцій, у результаті якого загальний рівень витрат зменшиться. Досягається це за рахунок збільшення витрат на виконання одних операцій й зниженням витрат по інших операціях [26, с. 262-263]. Логістика може бути розглянута через призму досягнення стратегічних цілей підприємства й раціоналізацію його основних оперативних процесів з виділенням загальних і часткових логістичних завдань: - максимальна адаптація підприємства до мінливих ринкової умов господарювання, підвищення його частки на ринку, ріст конкурентоспроможності. Досягнення цих цілей повинне бути здійснене з найменшими сумарними витратами. При цьому локальна вигода не повинна бути самоціллю. Неврахування тісного зв'язку логістики з активною ринковою стратегією часто приводить до того, що вигідна сама по собі закупівля сировини, матеріалів, напівфабрикатів стає мотивом для випуску тієї або іншої продукції без належного на неї попиту. В умовах ринкової економіки це може привести до комерційної невдачі; - створення інтегрованої системи регулювання й контролю матеріальних і супутніх потоків, що забезпечує високу якість поставки продукції; - нова якість інформації (поточне відстеження матеріального потоку й передача даних про нього в єдиний центр); - визначення стратегії й технології фізичного переміщення матеріально-технічних ресурсів і готової продукції; - розробка способів управління операціями руху матеріально¬го потоку; - консолідація зусиль всіх структурних підрозділів підприємства й орієнтація на досягнення кінцевої мети організації. Кожне завдання необхідно розглядати в технологічній і функціональній взаємодії один з одним, що, в остаточному підсумку, визначає суть логістичної системи. Узагальнюючи дані авторів [3, 4, 8, 18, 23, 31, 33, 35, 46, 37, 38, 39, 40, 41, 46, 54-57, 61, 66, 68, 71, 77, 78] основними положеннями логістичної концепції є: - розгляд руху матеріальних та супутніх потоків через всі етапи економічного процесу як єдиного цілого (реалізація принципу системного підходу на новому якісному рівні). - організаційно-управлінський механізм координації дій фахівців різних служб, які управляють матеріальними та супутніми потоками; - облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга; - встановлення оптимального рівня обслуговування споживачів. Реалізація логістичної концепції повинна привести до реалізації кінцевої мети логістики – поставки товарів «точно в строк», а саме забезпечення необхідним товаром, необхідної якості, кількості, в потрібний час та місце з мінімальними витратами, при необхідній якості обслуговування споживачів (комплекс логістики або комплекс «7R»). Нове розуміння логістики як стратегічного елементу в конкурентних можливостях підприємства привело до інтегральної парадигми. Фактор часу отримав найважливіше значення, тому що підприємству потрібна швидка адаптація до умов ринкового середовища й попиту на його продукцію. При цьому повинні скорочуватися всі тимчасові фази життєвого циклу виробу від розробки до дистрибуції в роздрібну мережу. Передумовами для актуалізації застосування інтегрованого підходу в логістиці є: нове розуміння механізмів ринку та логістики як стратегічного елементу реалізації конкурентних можливостей підприємства; перспективи та тенденції по інтеграції учасників логістичного ланцюга між собою; технологічні можливості в галузі новітніх інформаційних технологій, які відкривають нові можливості для управління всіма сферами виробничо-комерційної діяльності підприємства. Виникнення й розвиток інтегральної парадигми логістики пов'язане з роботами таких закордонних учених і фахівців як Д. Бауерсокс [6, 57], М. Портер [59], Рейхард Юнеманн [62], Д. Джонсон [22] і ін. Нові перспективи логістики, засновані на інтегральній парадигмі, проілюстровані на рис. 1.1. Матеріальний потік Інформаційний потік Інтегрований логістичний підхід Рис. 1.1. Схема інтегрованого логістичного підходу Ця модель представляє матеріальний потік як інтегратор, причому інтегруюча функція може поширюватися на кілька фірм, організацій, логістичних посередників, узагальнених функцій, інформаційних систем і фінансових інститутів. Єдиною умовою є наявність взаємодії вказаних об’єктів – елементів інтегрованої логістичної системи – або з матеріальними потоками, або опосередковано – через інформаційні та фінансові потоки. Таким чином, логістична система розглядається як єдине ціле – інтегрована система, яка реалізує цілі бізнесу від постачальника до кінцевого споживача. В інтегрованих логістичних системах матеріальний потік поєднує весь життєвий цикл виробу: від ідеї до конструкції, потім до виробництва, розподілу, продажу, післяпродажного сервісу й знову до повторення циклу, відповідно до мінливих запитів покупців [76]. Наскрізний моніторинг матеріального потоку, за даними Європейської логістичної асоціації дозволяє скоротити час виробництва товарів на 25%, знизити собівартість виробництва продукції до 30%, скоротити обсяги матеріально-технічних ресурсів від 30% до 70% [73]. Застосування логістики значно збільшує продуктивність праці. За оцінками спеціалістів в США у щорічному обсязі збільшення продуктивності праці (5-6%) половина досягається за рахунок впровадження логістики. Встановлено, що скорочення на 1% логістичних витрат еквівалентно майже 10% збільшенню обсягу продажу [67]. Основним об'єктом дослідження в логістиці був і залишається матеріальний та супутні потоки, предметом – їх оптимізація. В загальному вигляді логістичний процес можна подати як ланцюжок із трьома ланками: «постачальники – підприємство – споживачі», по яких рухаються два взаємопов’язаних потоки: матеріальний, який збільшує вартість, та нематеріальний (інформаційний) (рис. 1.2). Інформаційний потік Функції та операції Матеріальний потік Прогнозування Аналіз поточного стану Оперативно-календарне планування Планування потреби у матеріалах Сервіс Транспортування готової продукції Зберігання запасів готової продукції в торгових представництвах Транспортування готової продукції з підприємства у торгові представництва Фізичний розподіл Упаковка Зберігання запасів готової продукції на підприємстві Внутрішньозаводські переміщення Підтримка виробництва Зберігання виробничих запасів Транспортування сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів Закупівля Рис. 1.2. Схема матеріального та інформаційного потоків підприємства Матеріальний потік представляє собою віднесений до часового інтервалу рух та зберігання матеріалів та товарів, які починаються із транспортування від постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, і закінчується післяпродажним сервісом для споживачів. Він є інтеграцією трьох логістичних функціональних сфер: постачання, підтримка виробництва, фізичного розподілу. Постачання пов’язане з рухом сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів між ланками «постачальники – підприємство». Підтримка виробництва – з рухом сировини та зберіганням матеріалів між стадіями виробництва в межах ланки «підприємство». Фізичний розподіл – з рухом та зберіганням готової продукції між ланками «підприємство – споживачі»» [56, с. 60-61]. Основними параметрами характеристики потоку є: початкові і кінцеві його пункти, траєкторія переміщення, довжина шляху, швидкість і час руху, інтенсивність, проміжні пункти. У випадку, коли матеріальний потік віднесений не до часового інтервалу, а до моменту часу, він переходить у запас. Відносно логістичної системи матеріальний потік може бути зовнішнім та внутрішнім. В деяких випадках за напрямком матеріальні потоки поділяються на вхідні (надходять у логістичну систему із зовнішнього середовища) та вихідні (надходять із логістичної системи у зовнішнє середовище). Інформаційний потік – сукупність циркулюючих в логістичній системі, між логістичною системою та зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для управління та контролю за логістичними операціями [13, с. 162; 61, с. 145]. Зростання ролі інформаційних потоків обумовлено такими основними причинами: наявність точної інформації про товар, строки постачання і т.п. є необхідним елементом логістичного сервісу для споживачів; наявність повної та достовірної інформації в логістичному ланцюзі дозволяє скоротити потребу в запасах за рахунок зменшення невизначеності рівня попиту; інформація збільшує гнучкість логістичної системи; витрати на обробку інформаційного потоку є важливою складовою логістичних витрат. Важливість ефективного інформаційного забезпечення логістичного процесу обумовлюється недоліками в циркуляції існуючих інформаційних потоків на підприємствах, а саме: дублювання однотипних інформаційних повідомлень різними відділами підприємства; передача інформаційних повідомлень, які містять неточні дані; затримка важливих інформаційних повідомлень, які є основою для прийняття управлінських рішень та ін. Правильно та раціонально організувати інформаційні потоки на підприємстві дозволить розробка, впровадження та використання єдиної інформаційної системи взамін ізольованої інформаційної системи кожного підрозділу підприємства. По аналогії з матеріальним потоком, інформаційних потік також може бути зовнішнім та внутрішнім, вхідним та вихідним. Крім того, по відношенню до матеріального потоку, супутній йому інформаційний потік може бути: випереджаючим у зустрічному напрямку (відомості про замовлення); випереджаючим у прямому напрямку (відомості про прибуття вантажу); одночасним в прямому напрямку (інформація про кількість та якість параметрів матеріального потоку); наступним у зустрічному напрямку (інформація про результати прийняття вантажу). Фінансовий потік — це спрямований рух фінансових ресурсів, пов'язаний з рухом матеріального та інформаційного потоку. У вітчизняній та зарубіжній літературі виділяють наступні види логістики: логістику постачання (закупівельна логістика), виробнича логістика, збутова логістика (розподільча), складська логістика, транспортна логістика, логістика запасів, інформаційна логістика [17, 38, 45, 53, 64]. На нашу думку, побудова логістичних систем в зазначених функціональних областях суперечить інтегрованому логістичному підходу. Тому є сенс вести мову не про види логістики, а про функціональні сфери. Застосування концепції логістики на підприємствах машинобудівної промисловості дозволить: гармонізувати внутрішні бізнес-процеси підприємства; підвищити ефективність діяльності функціональних підрозділів; скоротити витрати та зменшити собівартість продукції; збільшити кількість фактичних та потенційних споживачів, утримати їх та розширити ринок збуту; підвищити якість обслуговування клієнтів; підвищити конкурентоспроможність підприємства в умовах жорсткої конкуренції на ринку. Підтвердженням останнього постулату є наступна цитата Д. Бауерсокса та Д. Клосса: «Підприємства, які досягли стратегічних переваг завдяки компетентності в логістиці, визначають характер конкуренції у своїй галузі» [7]. З посиленням рівня вимог, які пред’являють споживачі до якості обслуговування, актуальним постає питання якості логістичного сервісу. Якість логістичного сервісу – це задоволення потреб споживачів, яке виражається у належному виконанні замовлень, відсутності помилок, ефективному наданні послуг та постійному намаганні до підвищення рівня обслуговування, відповідності рівня обслуговування стандартам споживачів, умовам договору. Система управління логістичним сервісом заснована на наступних принципах: орієнтація на споживача; орієнтація на бізнес-процес; орієнтація на подолання помилок та збоїв; орієнтація на постійне вдосконалювання. Встановлення цільових нормативів за рівнем обслуговування пов'язане з виконанням фізичних функцій руху й перетворення матеріального потоку, і відповідних витрат, сукупний рівень яких буде вирішальним в політиці визначення оптимального рівня сервісу. З врахуванням розглянутого можна сказати, що однією з найважливіших складових реалізації місії підприємства як мети існування та розвитку, може послужити створення логістичної системи – єдино можливою формою існування логістики як інтегрованої функції управління матеріальними потоками.