Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1 Поняття та види торгівельної діяльності в Україні.
Аналізуючи поняття «торгівельна діяльність» в наукових публікаціях, то можемо побачити, що вказане поняття досліджується сумісно з поняттям «торгівля». Але, досліджуючи поняття «торговельної діяльності», хотілось би акцентувати увагу, що «торгівля» та «торговельна діяльність», в межах господарської діяльності, це є різні за своїм значенням поняття, адже «торговельна діяльність» є ширшим поняттям за «торгівлю» та включає в себе, притаманні виключно йому ознаки, в тому числі ті ознаки, які притаманні поняттю «торгівля» [1].
Вказане твердження зроблене відповідно до дослідження поняття «торгівельна діяльність», як у нормативно-правових актах, так і наукових публікаціях [1].
Так відповідно до ст. 263 Господарського кодексу України «господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснює субʼєкт господарювання у сфері товарного обігу, спрямована реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг» [1].
Податковий кодекс України торговельну діяльність тлумачить як роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток[1].
Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля», «торговельна діяльність − ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача» [1].
У законодавчих актах, відсутнє єдине визначення поняття «торговельна діяльність». У своїх працях науковці висловлюють думку, про необхідність єдиного визначення термінів «торгівля» та «торговельна діяльність» та їх однакове закріплення в усіх нормативно-правових актах України, оскільки існування подвійної термінології та колізій у її застосуванні приводить до того, що на практиці виникають суперечки в частині застосування норм права щодо торговельної діяльності [1].
Досліджуючи поняття торговельної діяльності, вважаємо за необхідне зупинитися на характеристиці форм торговельної діяльності, передбачених господарським законодавством. Так частиною 3 статті 263 Господарського кодексу України, передбачено що господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання й збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля й громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності й інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу частина [1].
Нормативно-правове визначення кожної з наведених форм встановлено Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та відповідними законодавчими актами [1].
Зупинимося на характеристиці, кожної з названої форми, визначеної Господарським кодексом України.
Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених Господарським кодексом України, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб [1].
Державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі - виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі - контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її [1].
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом «Про ринок електричної енергії» [1].
Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організації та регулювання торгівлі є надання послуг суб'єктам господарювання щодо здійснення торгових операцій спеціально освіченою економічною організацією - товарною біржою. Правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила провадження торгово-біржової діяльності визначаються Господарським кодексом [1].
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає майно іншій стороні (орендарю) за винагороду на певний термін для використання майна
Магістр