Зовнішньоторговельна політика держави (ID:177241)

1.1 Суть, основні типи зовнішньоторговельної політики та механізм їх дії Вплив міжнародних факторів породжує взаємопов'язану діяльність двох тенденцій у зовнішньоторговельній політиці держави: лібералізм і протекціонізм. Протекціонізм є державною політикою, спрямованою на захист внутрішнього ринку від іноземних конкурентів. А лібералізм (вільна торгівля) навпроти, є економічною політикою, спрямованою на посилення конкуренції на внутрішньому ринку шляхом його відкриття для іноземних товарів, капіталу, робочої сили. Як протекціонізм, так і лібералізм в першу чергу, відображають реакцію інших держав на зміни, що відбуваються в міжнародній торгівлі і міжнародних економічних відносинах. Форми і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в окремих країнах багато в чому схожі, вони розроблені на основі тривалої світової практики. Однак, в залежності від переважання ліберального і протекціоністського напрямку вони мають значні відмінності в механізмах використання. Лібералізм в межах тієї чи іншої національної економічної системи, по суті, близький до політики монетаризму. Він передбачає, що світовий ринок в порівнянні з будь-яким іншим регулюючим механізмом здатний більш ефективно вирішити проблеми забезпечення взаємовигідної ефективності та збалансованості торгових операцій. Світовий ринок створює для країн з економікою, що розвивається, можливість інтеграції їх національної економіки в світове господарство і забезпечує використання сучасних науково-технічних досягнень. В цьому випадку державне регулювання здійснюється за допомогою методів тарифного регулювання і стимулює товарний і капітальний потік в країну. 2.1 Дослідження типу зовнішньоторговельної політики США Зовнішньоторговельна політика США заснована на розумінні того, що в стратегічному плані держава зацікавлена в розширенні міжнародного торгового обміну, який створює сприятливі умови для формування найбільш ефективної структури економіки та реалізації її переваг в світовій господарській взаємодії. Тому саме США очолили в післявоєнні роки рух за перетворення світової торговельної системи, що включає як її лібералізацію, так і певне упорядкування, підкорення спільним принципам і правилам (правда, зазвичай відповідним «західній» моделі економічного розвитку). Висуваючи на перший план гасло «вільної торгівлі», США, однак, виявляють значний прагматизм в поточній політиці, не зупиняючись перед необхідністю застосування чисто протекціоністських заходів. Конкретне «наповнення» політики США може змінюватися в залежності від тих проблем і завдань, які найбільш актуальні в конкретний момент для країни і її керівництва, але незмінним залишається одне - збереження пріоритету національних інтересів перед будь-якими іншими міркуваннями, в тому числі і ідеологічними. Для реалізації своєї мети в галузі міжнародної торгівлі США активно використовують механізм переговорів, що проводяться як на багатосторонній (в рамках ГАТТ/СОТ, іноді ОЕСР), так і двосторонній і регіональній основах. США нерідко вдаються і до односторонніх заходів, що часом призводить до виникнення конфліктів у відносинах з окремими державами і локальним торговим «війнам», тим більше що для США характерне досить вільне трактування міжнародних торгових норм (наприклад, про зловживання Сполученими Штатами заходами антидемпінгового регулювання було навіть офіційно поставлено питання в СОТ). Іноді ця країна застосовує методи і засоби торгової політики, взагалі не передбачені міжнародними нормами [8].