Теорії "індустріального суспільства" (ID:2957)

Тема 43. Теорії "індустріального суспільства" План 1. "Стадії економічного зростання. Некомунистичний маніфест" У. Ростоу. Концепція індустріального суспільства Р. Арона та Ж. Еллюля. 3 2. "Нове індустріальне суспільство" Дж. Гелберейта. 6 3. Концепція "постіндустріального суспільства". 8 4. Теорія "конвергенції". 9 Список використанної літератури 10 1. "Стадії економічного зростання. Некомунистичний маніфест" У. Ростоу. Концепція індустріального суспільства Р. Арона та Ж. Еллюля. Сучaсний інституціоналізм звертається до основних положень ран- нього інституціоналізму T. Веблена, зокрема його поглядів на роль «інду- стрії» i «технократiї» в еволюції ринкової економіки. Проявом цього є дос- лідження соціальних наслідків НТП, якi, на думку сучасних теоретиків, трансформують ринкове суспільство. Соціально-економічні зміни, пов'язані із зростанням концентрації виробництва та корпоративного управління ним, соціального контролю за діяльністю великих корпорацій, змінами функції працi y виробництві, відбуваються, на думку інституціоналістів, передусім на основі прогресу науки, техніки i технології. Дж. К. Гелбрейт в книзі «Економічна теорія і цілi суспільства» (1974) підкреслював: «Технологія, тобтo розвиток i застосування науко- вих, aбo систематизованих, знань до практичних завдань є центральною характеристикою сучасного економічного розвитку». Такі соціальні явища, як економічний спад i депресія, безробіття, оплата працi, зміни в соціальній структурі суспільства, добробут населeння розглядаються через призму технологічного розвитку. Соціально-економічні наслідки НТП ото- тожнюються з соціальною революцією. Для сyчасних інституціональних концепцій властива ідея незaлeжності НТП від існуючих форм суспільних відносин, йдеться навіть про фор- мування нових відносин під впливом НТП і технології. Прихильники ідей трансформації ринковоі системи стверджують, щo під впливом НТП капі- талізм перетворюється в інше суспільство, яке вони назвали «індустрі- альним». Концепція «індустріального суспільства» Теорія «індустріального суспільства» формувалась в працях американців У. Pocmoy, П. Дракера, P. Тіболда, французьких теоретиків P. Арона, Ж. Елюля, Ж. Фурастьє та інших в 50-60-x роках. Зокрема, Раймон Арон, викладаючи суть цієї теорії, писав в книзі «індустріальне суспільство» (1962): «Miж традиційним суспільством i сучасним, або індустріальним суспільством, існує якісна відмінність — та, яка характеризує етапи рoзвитку (в добy індустріального суспільства), a caмe — досягнутий рівень виробництва i доходу нa душу наcелення». Отже, визначальними рисами «індустріального суспільства» вважають високий рівень виробництва, стабiльні i високі темпи економічного зростання, динаміку поділу працi, систематичне впровадження досягнень науки i техніки y виробничі технологiї, посилення ролі менеджерів i iнженерів y виробництві, запровадження новітніх методів управління ним, високий рівень добробуту та його постійне зростання. «Індустріальне суспільство» ототожнюється із розвиненою ринковою економікою (капітa¬лізмом). Однією з базових теорій «індустріального суспільства» стала знаме¬нита теорія стадій економічного зростання сучасного американського теоретика Уолта Уітмена Pocmoy (нар.1916). Основні її положення викладено в працi «Стадії економічного зростання» (1960, нова редакція 1976). Відкидаючи марксистську періодизацію розвитку людської цивілізації, яка включала послідовну зміну п'яти суспільно-економічних формацій — первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичноі i комуністичної і робила наголос на їx класових відмінностях, переслідуючи мету довести неминучість приходу до комунізму, У. Pocтoy поділяє історію людського суспільства з точки зору економічного зростання на пять стадій: 1) «традиційне суспільство» (аграрна економіка з примітивною технологією); 2) «перехідне суспільство» (виникнення машинного виробництва i банків); з) стадія «зрушення», або «зльoту» (швидкий розвиток економіки і високі темпи економічного зростання на грунті машинного виробництва); 4) стадія «руху до зрілості» (темпи економічного зростання перевищують темпи зростання кількості наcелення, що забезпечує стабільне зростання народного добробуту); 5) «суспільство високого масового споживання», aбo «індустріальне суспільство» (найвищий рівень добробуту i споживання). B 1976 p. У. Ростоу в свою схему ввів шосту «стадію зростання» — стадію «пошуку нової якості життя», aбo "постіндустріального суспільства", на якій провідним сектором економіки стає сфера послуг. Зміна однієї стадії іншою визначається, за Ростоу, розвитком певного «провідного сектора» економіки, тобто групи галузей, шо розвиваються на цій стадії найвищими темпами i визначають все економічне зроcтання, a також рівнем норми нагромадження. зокрема, на стадії «зрушення» норма нагромадження не перевищує 5%, на стадії "pyxy до зрілості" вона має зрости до 10%, a на стадії «індустріального суспільства» — до 20%. Зміна стадій трактується «наслідком неекономічних людських поривань i пpагнень», результатом «суб'єктивного прийняття рішень i економічного вибору». Згідно з концепцією Ростоу, основними є два типи суспільства: "традиційне" (докапіталістичне) i «індустріальне» (рoзвинене ринкове). Роcтоу зробив пророчий висновок: CPCP відстає від США нa цілу соціальну eпoxy, a з досягненням стадії «індустріального суспільства» «комунізм напевне зачахне». Згодом У. Pocтoy здійснив cпpoбy поєднати свою концепцію з аналі- зом економічної політики — в книзі «Політика і стадії економічного зростання» (1971). На його думку, економічна політика в кінцевому рахунку визначається рівнем технологічного розвитку суспільства. 2. "Нове індустріальне суспільство" Дж. Гелберейта. За цих умов виникає «нове індустріальне суспільство» — техно- логічний cпociб виробництва «постіндустріального» типу, який забезпечує високий рівень споживання товарів i послуг, що cтає основою стирання соціальних конфліктів, відбувається «соціалізація» ринкового суспільства. B корпорацiях «нового індустріального суспільства» владу матимуть не власники, a інфраструктура, стверджував Гелбрейт. Продовженням i розвитком теорії «нового індустріального суспіль- ства» стала тeopiя «постіндустріального суспільства» сучасного американського інституціоналiста Даніела Белла (нap 1919), викладена ним в книзі «Майбутня постіндустріальна система» (1973). Д. Белл називав «постіндустpіальним» будь-яке суспільство, яке до- сягло високого ступеня наукового, технологiчного i інформаційного забе- зпечення выробництва та технічної культури. Суспільний розвиток в «постіндустріальній» моделі оцiнюється через призму технології i знань, основна її спрямованість — це акумуляція, зберігання, переpобка і вико- pистання науковиx знань (інформації). Владу в корпораціях i суспільстві Д. Белл пропонує зосередити в руках «інтелектуальноі еліти» — технoкрaтів i менеджерiв, що володіють сучасними методами системного аналізу, моделювання, лінiйного й комп'ютерного програмування, теорією управ- ління i інформацїі. В «постiндустрiальному суспільстві» машинна технологія змінюється «технологією інтелектуальною», інвестиці'і спрямовуються насамперед в розвиток людини, в «людський капітал», соціальні конфлікти змінюються змаганнями між професіоналами, які контролюють iнформацію, i професioналами, котрі не мають доступу до неї. Наприкінці 70-x років американський економіст i соціолог Aлвін Тоф- лер (нар.1928) розвинув iдеї Дж. К. Гелбрейта i Д. Белла в концепції «суперіндустріального суспільстеа». B книзі «Третя хвиля» (1980) Тофлер пояснює складні змiни i процеси, що їx переживає ринкове суспільство, поступовими змінами так званих «хвиль перетворення», яких він нapaxовyє три. Перша «всепланетна хвиля» піднялась близько 10 тисяч років тому — це була «аграрна хвиля цивілізації»; до другої «хвилі перетворень» спричинив промисловий переворот кінця XVIII ст., це закінчилось утверд- женням «індустрiальної цивілізації»; третя «хвиля» накотилась в 60-x роках XX ст. разом з розгортанням сучасної НТР, вонa зрештою призведе до появи «cуперiндустріальної цивілізації». Остання характеризуватиметься новим способом життя, який грунтуватиметься на щe невідомих джерелах енергії i новітніх технологіях, новій системі освіти i організації виробництва тощо. 3. Концепція «постіндустріального суспільства» Базовою теорією «постіндустріального суспільства» стала концепція Дж. К. Гелбрейта, викладена ним в працi «Нове індустріальне суспільство» (1968). Тут Гелбрейт доводив, що застосування сучасних технологій веде до переродження «індустріального суспільства». B ринковій економіці вини- кають дві різних системи — «планова» i «ринкова». До першої аме- риканський інституціоналіст відніс великі корпорації, що діють на олігопо- лістичних ринках, здійснюючи певний контроль над цінами, витратами виробництва, технологіями, суспільством i державою, a до другої — дрібні приватні фірми, занепадаюче ремесло, сферу послуг, що позбавлені будь-якої економічної влади. «Планова система» засуджується Гелбрейтом за прояви експансії i зневагy суспільних iнтересів, що стає основою нестабільності ринкової економіки в цілому, загострення їі супeречностей. Тому він пропонує серію реформ, що обмежyють панування «планової системи» над державою. Цікаво, щo Гелбрейт назвав їx «новим соціалізмом». Реформи повинні поставити державу на службу «ринковій системі», зaбезпечити зростання конкуренції i купівельної спроможності населення. 4. Теорія "конвергенції". B 60-70-x роках надзвичайною популярністю користувалась теорія конвергенції, що грунтувалась на уявленні про паралельну еволюцію двох світових систем — ринкової (демократичної) i планової (тоталітарної) та їx «синтезі» в майбутньому в «єдине змішане суспільство». Теорія конвергенції формувалась в дослідженнях Дж. К. Гелбрейта, П. Сорокіна, У. Pocmoy, Я. Тінбергена, P. Арона, А. Бергсона та деяких інших теоретиків. Вона стверджувала, що капіталізм i соціалізм розвиваються по лініях, якi зійдуться через певний час в результаті проникнення ринкової системи в планову, з одного боку, i планової в ринкову — з іншого. Генетично теорія конвергенції пов'язана з теоріями «індустріального» i «постiндуcтрiального» суспільства, адже майбутне «змішане суспільство» мало всі їхні риси. Однак, в кінці 80-x poків, теорія конвергенції втратила свою актуальність в зв'язку з саморуйнацією соціалістичної планової системи. Водночас варто зазначити, що окремі риси «плановості» давно були запозичені ринковою економiкою i нині успішно поєднуються в ринковому механізмі з елементами саморегyлювання. Список використанної літератури 1. Гоголева Т.Н., Кузнецова Ю.И. История економических учений, Учебн. пособие. – Воронеж, 2003. 2. Ковальчук В.М., Сарай М.І. Економічна думка в історичному аспекті. Навч. посіб. – Тернопіль, ТАНГ-"Астрон", 1999. 3. Костюк В.Н История экономических учений / В.Н. Костюк. - М .: Центр , 2001. 4. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс. // Классика экономической мысли: Сочинения. – М.: Изд-во ЭКСМО -Пресс, 2000. С.480-780. 5. История экономических учений . Учебное пособие / Под ред. В. Автономова и др .- М : ИНФРА, 2000.